Постанова Донецький апеляційний суд № 243/3921/19

Єдиний унікальний номер 243/3921/19 Номер провадження 22-ц/804/1376/20 Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко І.О. Доповідач Азевич В.Б. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого-судді Азевича В.Б., суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області в режимі відеоконференції цивільну справу № 243/3921/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про розповсюдження пільги, перерахування вартості електропостачання, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2019 року (суддя Сидоренко І.О., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Слов`янськ Донецької області, повне судове рішення складено 28 грудня 2019 року),- В С Т А Н О В И В: В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») про розповсюдження пільги, перерахування вартості електропостачання, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, зареєстрований та проживає однією сім`єю з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 , який є учасником бойових дій. Вважав, що стовідсоткова знижка плати за користування комунальними послугами, а саме електроенергією, повинна поширюватися на усіх членів сім`ї позивача, тобто на дружину і сина. Однак, на відшкодування витрат за пільги з послуги електропостачання відповідач надає до управління соціального захисту Слов`янської міської ради відомості на двох пільговиків позивача та його дружину у розмірі 100% у межах соціальних норм споживання, а на сина позивача дану пільгу не поширює. З січня 2018 року неодноразово звертався до відповідача, але безрезультатно, у зв`язку з чим йому спричинена моральна шкода. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо його сім`ї. У зв`язку з тим, що відповідач не розповсюджує пільгу «особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи», яка надає право на 100% знижку за послуги електропостачання на сина позивача ОСОБА_3 , він сильно переживав, що негативно відобразилося на його здоров`ї. Просив суд зобов`язати відповідача розповсюдити пільгу «особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи», яка надає право на знижку за послуги електропостачання на сина позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати відповідача зробити перерахунок за послуги електропостачання з січня 2018 року; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 7 000,00 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» зробити перерахунок за послуги електропостачання з урахуванням пільги особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, яка надає право на 100% знижку за послуги електропостачання на ОСОБА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Стягнуто з АТ «Донецькі електромережі» судовий збір в розмірі 768,40 грн в дохід держави. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. На вказане судове рішення АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині зобов`язання відповідача зробити перерахунок за послуги електропостачання з урахуванням пільги особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка надає право на 100% знижку за послуги електропостачання на ОСОБА_3 , та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів скарги зазначає, що ОСОБА_3 не належить до членів сім`ї основного пільговика в розумінні переліку визначеному Бюджетним кодексом України. Крім того, посилається на відсутність правового обґрунтування задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 щодо порушення його законних прав та інтересів; порушенням судом прямої норми чинного законодавства в частині зобов`язання до застосування одночасно за двома пільговими нормами за однією і тією ж адресою мешкання; не визначену норму Закону, яка є посиланням на порядок його виконання. Відзив на апеляційну скаргу відповідача до апеляційного суду не надходив. В свою чергу, за частиною 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача адвокат Браташевська Я.Ю. просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Зі змісту апеляційної скарги випливає, що відповідачем рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується. Апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення (дублікату) серії НОМЕР_1 від 16.08.2006 року. 16.11.1990 року виконавчим комітетом Слов`янської міської ради ОСОБА_2 та членам її родини (чоловіку ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3 ) виданий ордер на житлове приміщення № НОМЕР_2 серії «К», а саме на квартиру АДРЕСА_2 копії паспорту позивача ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15.02.1991 року. Також, за вказаною адресою зареєстровані члени сім`ї позивача ОСОБА_2 з 15.02.1991 року та ОСОБА_3 з 22.12.1992 року, що також підтверджується копіями паспортів. 31.03.2018 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» укладений договір № 210527265, відповідно до якого електропостачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати електричну енергію на об`єкт споживача, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції з огляду на встановлені обставини дійшов висновку що, позивач ОСОБА_1 та члени його сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є споживачами послуг з енергопостачання в розуміння частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача ОСОБА_1 та членів його сім`ї дружини та сина розповсюджується дія статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок за послуги з електропостачання підлягають задоволенню. Проте, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. В статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я. За частиною 2 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4 - 6 цієї статті, надаються особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього. Пунктами 4-6 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка , при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла, на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю); 100-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив, що право позивача ОСОБА_1 на 100-процентну знижку плати за користування комунальними послугами в межах норм, передбачених чинним законодавством, прямо передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, відповідно до частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім`ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства І та ІІ групи або особами з інвалідністю І групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни І групи та доглядає за ним, за умови що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним. Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_3 , який є сином позивача та на якого позивач просить розповсюдити пільгу «особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи», є повнолітнім, тому в розумінні частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України він не належить до членів сім`ї пільговика. Вищезазначене не було враховане судом першої інстанції. Крім того, апеляційний суд виходить з того, що спільне проживання в одній квартирі не є підставою для віднесення осіб до членів сім`ї. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 639/112/17. Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правову позицію щодо недопустимості систематичної практики, коли законами про Державний бюджет України фактично обмежуються встановлені законами України соціальні гарантії громадян, змінюються умови надання відповідних пільг тощо як шляхом безпідставного зупинення дії окремих норм законів, так і без цього, яку Конституційний Суд України неодноразово висловлював у своїх рішеннях. По-перше, Бюджетний кодекс України не обмежує та не змінює умови надання відповідних пільг, а лише встановлює коло осіб, які належать до членів сім`ї пільговика. По-друге, правова позиція, на яку посилається суд першої інстанції, стосується законів про Державний бюджет України, а в даному випадку склад сім`ї встановлюється Бюджетним кодексом України. Отже, встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах справи докази дають підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в частині зобов`язання відповідача зробити перерахунок за послуги електропостачання з урахуванням пільги особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка дає право на 100-процентну знижку за послуги електропостачання на ОСОБА_3 та стягнутого судового збору в дохід держави, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, з держави на користь АТ «ДТЕК Донецькі електромережі підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у позові. Керуючись статтями 368, 374, 376, 382-384, ЦПК України, Донецький апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» задовольнити. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2019 року в частині зобов`язання відповідача зробити перерахунок за послуги електропостачання з урахуванням пільги особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка дає право на 100-процентну знижку за послуги електропостачання на ОСОБА_3 та стягнутого судового збору в дохід держави скасувати і ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача зробити перерахунок за послуги електропостачання з урахуванням пільги особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка дає право на 100-процентну знижку за послуги електропостачання на ОСОБА_3 , відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Компенсувати Акціонерному товариству «ДТЕК Донецькі електромережі» за рахунок держави витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 1 152 (тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.Б. Азевич Судді: А.В. Гапонов Л.П. Никифоряк Повний текст постанови складено 10 червня 2020 року. Суддя-доповідач В.Б. Азевич