Ухвала КЦС ВС № 201/7264/18

У Х В А Л А 01 червня 2020 року м. Київ справа № 201/7264/18 провадження № 61-8070ск20 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу №43-к від 12 квітня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : 14 травня 2020 року, засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року, в якій скаржник просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову 10 квітня 2020 року, повний текст якої було виготовлено в той же день та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі 13 квітня 2020 року, тобто останній день оскарження припадав на 11 травня 2020 року, а зі скаргою ОСОБА_1 звернулась 14 травня 2020 року. У касаційній скарзі скаржник вказує, що про наявність повного тексту постанови апеляційного суду він дізнався лише 13 травня 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень та станом на день подачі касаційної скарги повний текст постанови він не отримував. Крім того, скаржник посилається на пункт 3 розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID - 19» від 11 березня 2020 № 211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України. Відповідно до пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Ураховуючи те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята 10 квітня 2020 року, тобто в період дії карантину, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 пропущено з поважних причин та підлягає поновленню. Крім цього, в прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 заявляє клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги посилаючись на п.п. б п.2 та п. 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» та зазначає, що вона є матір`ю двох дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження. Також, ОСОБА_1 зазначає, що вона є безробітною та не має доходу, що підтверджується довідкою форми ОК-5. Частиною третьою статті 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; позивачами є батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; предметом позову є захист трудових прав. Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Враховуючи наведені заявником доводи щодо звільнення від сплати судового збору та надані докази (копії свідоцтва про народження двох дітей, індивідуальні відомості про застраховану особу (довідка форми ОК -5)) дають достатніх підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору (п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»). Проте, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки Захарівське районне споживче товариство порушило вимоги частини 2 статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме не зазначила підставу (підстави) на який (яких) подається касаційна скарга та які саме норми матеріального чи процесуального права неправильно застосовано судом. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. При цьому під порушенням норм матеріального та процесуального права розуміється певна (певні) норма (норми) певного закону (законів), у випадках передбачених частиною 2 статті 376 ЦПК України (порушення норм матеріального права) або здійснення процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права). Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав). За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави) із зазначенням конкретного конкретних пункту (пунктів), на який (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтовано (мотивовано) наявності цієї підстави (підстав) , та надати копії уточнених скарг відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України У Х В А Л И В : Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року. Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з днязакінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19). У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Сімоненко