Постанова 4808 № 343/1215/18

Справа № 343/1215/18 Провадження № 22-ц/4808/608/20 Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д., секретаря Маслей А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар», ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», приватний нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Секрета Іванна Іллівна, відділ державної реєстрації Тисменицької РДА, про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень, за апеляційною скаргою представника ПАТ «Дельта Банк» на рішення Тисменицького районного суду, ухвалене головуючою суддею Хоминець М.М. 30 січня 2020 року, повний текст якого складено 07 лютого 2020 року, в с т а н о в и в: У липні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар», ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», приватний нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Секрета Іванна Іллівна, відділ державної реєстрації Тисменицької РДА з позовом про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 28 вересня 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №345/ФКВ-07 на суму 59 850 доларів США зі сплатою 12% річних та кінцевим терміном повернення 20 вересня 2032 року. В забезпечення виконання умов вищезгаданого кредитного договору між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 28 вересня 2007 року, за умовами якого в іпотеку ТзОВ «Укрпромбанк» було передано майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, право власності на яке виникне в іпотекодавця у майбутньому, а саме майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Також позивач вказував, що 30 червня 2010 року АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних та забезпечувальних договорах за договором про передачу активів та кредитних зобов`язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта Банку» № 2258. В подальшому, 08 жовтня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2 за реєстровим № 1197, на підставі якого АТ «Дельта Банк» продало ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» права вимоги за кредитним договором № 345/ФКВ-07 від 28 вересня 2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами забезпечення за ним. В свою чергу ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» 28 листопада 2014 року перепродало ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» права вимоги за вищезгаданим кредитним договором №345/ФКВ-07 від 28 вересня 2007 року за договором купівлі-продажу прав вимоги №2-14. Посилаючись на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2016 року укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» договір купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08 жовтня 2014 року та укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» договір купівлі-продажу прав вимоги №2-14 від 28 листопада 2014 року визнано недійсними, ПАТ «Дельта Банк» просило застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08 жовтня 2014 року та договору купівлі-продажу №2-14 від 28 листопада 2014 року шляхом визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (кредитором) за кредитним договором від 28 вересня 2007 року №345/ФКВ-07, а також шляхом визнання стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 28 вересня 2007 року; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з ТОВ «Укрпромбанк» на ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» по обтяженню майна іпотекою та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту вчинення первинних записів (з 28 вересня 2007 року) запис про обтяження нерухомого майна іпотекою, а саме: номер запису про іпотеку 5750937, об`єкт обтяження - нерухоме майно, будівництво якого не завершено, квартира АДРЕСА_1 , іпотеко держатель - ТзОВ «Укрпромбанк»; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо «Відомостей про суб`єктів» у записі: номер запису про іпотеку 5750937 - змінити іпотекодержателя на ПАТ «Дельта Банк». Також ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути з відповідача судові витрати. Заочним рішенням Тисменицького районного суду від 30 січня 2020 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що відповідач ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даному спорі, оскільки окрім вимоги про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Банк пред`явив й інші позовні вимоги про визнання прав, а саме визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною за кредитним договором №345/ФКВ-07 від 28 вересня 2007 року та іпотечним договором №3792 від 28 вересня 2007 року, стороною яких є ОСОБА_1 . А тому, на думку представника апелянта, АТ «Дельта Банк» заявило вимогу про застосування наслідків недійсності правочину як самостійну вимогу після ухвалення господарським судом рішення про недійсність самого правочину. При цьому, вказує представник позивача, таке рішення позивачем прийнято у зв`язку з невизнанням відповідачем прав АТ «Дельта Банк» як кредитора та іпотекодержателя. Посилаючись на вищенаведене, представник АТ «Дельта Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову АТ «Дельта Банк» в повному обсязі. Відзивів на апеляційну скаргу представника АТ «Дельта Банк» від учасників справи на адресу апеляційного суду у визначений строк не надходило. В засідання апеляційного суду представник апелянта АТ «Дельта Банк» не з`явився, однак в апеляційній скарзі просив проводити розгляд справи без його участі. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності представника АТ «Дельта Банк». ОСОБА_1 та інші учасники справи, зокрема представники ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар», ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», відділу державної реєстрації Тисменицької РДА та приватний нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Секрета Іванна Іллівна також не з`явились в судове засідання, хоч судові повідомлення були направлені у встановленому законом порядку і ними отримано. Тому розгляд справи слід проводити у відсутності цих сторін. Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «Дельта Банк», суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 не був стороною договорів купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08 жовтня 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», договору купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», які на підставі рішення господарського суду м. Києва від 05 грудня 2016 року визнано недійсними, та наслідки недійсності яких просить застосувати позивач, а тому він відповідно не може вважатися належним відповідачем у даній справі, оскільки вимога на виконання недійсного правочину за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. З цими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №345/ФКВ-07 на суму 59 850,00 доларів США зі сплатою 12% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 20 вересня 2032 року (а.с.15-18). Того ж дня, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір за реєстровим номером 3792, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І.І., за умовами якого в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» передано майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, а саме майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.20-21). Також з матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта Банку», за реєстровим №2258, відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних та забезпечувальних договорах, у тому числі за вказаними кредитним та іпотечним договорами від 28 вересня 2007 року з ОСОБА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченою випискою з договору (а.с.22-23). В подальшому 08 жовтня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги №2, за реєстровим № 1197, на підставі якого АТ «Дельта Банк» продало ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» права вимоги за кредитним договором № 345/ФКВ-07 від 28 вересня 2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем ОСОБА_1 , зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами забезпечення за ним (а.с.24-26). В свою чергу ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» 28 листопада 2014 року продало ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» права вимоги за кредитним договором № 345/ФКВ-07 від 28 вересня 2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами забезпечення за ним, що підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги № 2-14, за реєстровим № 1302 (а.с.27-29). Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 910/15048/16 визнано недійсними: договір купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08 жовтня 2014 року, реєстровий № 1197, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар; договір купівлі-продажу прав вимоги №2-14 від 28 листопада 2014 року, реєстровий №1302, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення». Цим же рішенням ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» зобов`язано повернути позивачу оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 28 листопада 2014 року за договором продажу прав вимоги №2-14 від 28 листопада 2014 року по клієнтах-боржниках банку, у тому числі по ОСОБА_1 (а.с.41-47). Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. За змістом ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача. За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди. Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року при розгляді справи №363/2447/17. Реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах. За правилами цієї статті реституція, як спосіб захисту цивільного права, застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №761/4097/17. З огляду на вищезазначене, а також враховуючи названі позиції Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про що відповідач ОСОБА_1 не був стороною договорів купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08 жовтня 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», договору купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», які на підставі рішення господарського суду м. Києва від 05 грудня 2016 року визнано недійсними, та наслідки недійсності яких просить застосувати позивач, а тому він відповідно не може вважатися належним відповідачем у даній справі, оскільки вимога на виконання недійсного правочину за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. При цьому, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами правочинів, які визнано недійсними, були ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», а не відповідач ОСОБА_1 , тому за наслідки недійсності правочинів повинні відповідати сторони правочинів, а не відповідач. Крім того, на думку колегії суддів, позивачем неправильно обрано спосіб захисту права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушення. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Такого способу захисту цивільних прав судом як визнання банку стороною за кредитним та іпотечним договорами ні статтею 16 ЦК України, ні іншими законами не визначено, а тому така вимога не могла бути задоволена. З огляду на вищезазначене, апеляційний суд відхиляє твердження апелянта по те, що АТ «Дельта Банк» заявило вимогу про застосування наслідків недійсності правочину як самостійну вимогу після ухвалення господарським судом рішення про недійсність самого правочину. Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позивача у суді першої інстанції, яким місцевий суд надав належну оцінку. Висновки суду є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд вважає, що повторно відповідати на ті самі аргументи заявника необхідності немає. При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню. Таким чином, судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. З огляду на вищенаведене апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника АТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 30 січня 2020 року в даній справі - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту. Повний текст постанови складено 09 червня 2020 року. Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський Судді: І.В. Бойчук В.Д. Фединяк