Постанова Київський апеляційний суд № 752/734/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 752/734/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7999/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року, встановив: у січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 15 345 грн. 90 коп. та судові витрати, посилаючись на те, що між сторонами 03 березня 2017 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору станом на 19 грудня 2018 року утворилась заборгованість, яка складається з 7 238 грн. 63 коп. заборгованості за тілом кредиту, 1 090 грн. 13 коп. відсотків, 5 810 грн. 19 коп. пені, а також штрафів в розмірі 500 грн. та 706 грн. 95 коп. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 03 березня 2017 року було укладено договір про надання банківських послуг. За умовами договору позичальнику було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок. Відповідач порушила взяті на себе зобов`язання щодо внесення коштів на погашення кредиту, в результаті чого виникла заборгованість в загальному розмірі 15 345 грн. 90 коп. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року у задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору та відповідачем було отримано кредитні кошти від банку. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що між сторонами було укладено кредитний договір шляхом приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг, договір кредиту є укладеним, а тому заборгованість має бути стягнута на користь банку у повному обсязі. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. В ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 шляхом заповнення Анкети-заяви 03 березня 2017 року уклала з ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», договір про надання банківських послуг (а.с.8). Зі змісту даної Анкети-заяви вбачається, що відповідач погодилась з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також надана до суду Анкета-заява містить анкетні дані відповідача, інформацію щодо її місця проживання та реєстрації, сімейного стану, тоді як інформація щодо виявлення ОСОБА_1 бажання оформити кредитну картку та отримати на неї кредитний ліміт у Анкеті-заяві відсутня. При зверненні до суду з позовом позивачем було надано копію Анкети-заяви від імені ОСОБА_1 , копію її паспорту, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». При цьому позивачем не зазначено дату затвердження вказаної редакції Умов та правил надання банківських послуг та в якій редакції діяли Умови та Правила на день укладення договору з відповідачем. Надані витяги підпису відповідача не містять. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17) зазначається, що в такому випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про встановлення кредитного ліміту та сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком при зверненні до суду з позовом Умови та Правила надання банківських послуг разом із Заявою не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З наданої до суду першої інстанції Анкети-заяви відповідача неможливо встановити, що нею було отримано кредитну картку із встановленням кредитного ліміту, як про те зазначає позивач, а сам по собі розрахунок заборгованості не є беззаперечним доказом отримання клієнтом банку кредитних коштів у зазначеному ним розмірі. Крім того, наданий до суду розрахунок підписаний представником банку без зазначення прізвища та посади, а також не містить печатки банку, що свідчить про його неналежне оформлення. При зверненні до суду апеляційної інстанції представником позивача було надано довідки про видачу відповідачу кредитних карток, встановлення кредитного ліміту, а також виписку по рахунку. Вказані докази всупереч вимогами ч. 5 ст. 177 ЦПК України, якою встановлено обов`язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, до суду першої інстанції не надавались, як і докази, які б свідчили про виявлення відповідачем бажання оформити кретину картку із встановленням кредитного ліміту та фактичного її отримання. Позивач при зверненні до суду з позовом просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про наявність у нього будь-яких доказів, які не надано до позовної заяви, не заявляв. Доводів про те, у зв`язку з чим нові докази були подані до суду апеляційної інстанції, а не при зверненні до суду з позовом, апеляційна скарга не містить. Частиною 3 ст. 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таких доказів до суду апеляційної інстанції надано не було. Поряд з цим, з наданої довідки про видачу ОСОБА_1 кредитних карток вбачається, що картку з номером НОМЕР_1 було видано відповідачу 07 жовтня 2016 року, що вочевидь не відповідає дійсності, оскільки з Анкетою-заявою відповідач до банку звернулась 03 березня 2017 року. Кредитну картку № НОМЕР_2 за даними вказаної довідки було видано відповідачу 03 травня 2017 року, хоча заборгованість нараховувалась з 05 березня 2017 року. Також суд звертає увагу на те, що розмір заборгованості, вказаний позивачем у наданому до суду розрахунку станом на конкретні дати, не відповідає розміру заборгованості, відображеному у вказані дати у виписці по рахунку. Довідку про зміну кредитного ліміту позивачем було надано щодо картки № НОМЕР_1 , яку за даними банку було видано відповідачу до укладення сторонами договору, за яким позивач просить стягнути заборгованість. Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення, а Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді