Постанова Київський апеляційний суд № 363/417/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 363/417/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7614/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Кирилюк Г.М., за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Унінця Ігоря Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року в складі судді Котлярової І.Ю., в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майорова Алла Володимирівна про визнання шлюбного договору недійсним,- В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майорова А.В. про визнання шлюбного договору недійсним. 12 лютого 2020 року до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , належного на праві власності ОСОБА_4 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 :02:089:0068, заборонивши його відчуження у будь-який спосіб. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що існує спір щодо деяких положень шлюбного договору, а саме з приводу набуття у власність майна, яке набула ОСОБА_3 , а також існує загроза, що остання може відчужити вказане майно на користь третіх осіб, оскільки в нього наявна інформація про те, що ОСОБА_3 має наміри виїхати за межі України на постійне місце проживання до Канади, що в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської обл. від 12 лютого 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту та заборони відповідачу ОСОБА_3 відчужувати у будь-який спосіб житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 , до винесення судом остаточного рішення у справі. В апеляційній скарзі адвокат Унінець І.М. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районний суд не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував сумірності виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права, міжнародне законодавство та практику Європейського суду з прав людини. Також вказано, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження ОСОБА_1 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, районний суд при розгляді та задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову навіть не з`ясував хто є власником житлового будинку, на який накладався арешт. В судове засідання ОСОБА_2 та приватний нотаріус КМНО Майорова А.В. не з`явились, про місце і час розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника Унінця І.М. , які просили задовольнити апеляційну скаргу,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Забезпечуючи заявлений по справі позов про визнання частково недійсним шлюбного договору, районний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. При цьому, враховуючи зміст ч.2 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають на меті ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача Разом з тим, зазначені вимоги процесуального закону та керівні роз`яснення постанови Пленуму Верхового Суду України залишилися без належного врахування судом під час розгляду поданої по справі заяви. Так, звертаючись у суд з позовом, ОСОБА_2 просив визнати частково недійсним укладений між сторонами шлюбний договір, в тому числі й п.1.11, яким передбачено, що житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 , після введення в експлуатацію, буде належати після реєстрації на праві приватної особистої власності ОСОБА_1 (а . с. 8-13). Разом з тим, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції належним чином не врахувавобсяг заявлених по справі вимог та не звернув уваги на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту будинок АДРЕСА_1 не направлені на забезпечення виконання можливого рішення суду за результатами розгляду вимог немайнового характеру - визнання правочину частково недійсним. Отже, подана позивачем заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали заяви, відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся. Окрім цього, постановляючи оскаржувану ухвалу, районний суд не пересвідчився, хто є власником зазначеного нерухомого майна. Так, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 02 грудня 2019 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано на підставі договору дарування на ОСОБА_7 (а.с.42). Отже, суд наклав арешт та заборонив відчуження нерухомого майна, що належить на праві приватної власності іншій особі - ОСОБА_7 , яка до участі у справі не залучена, що свідчить про порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, ухвала районного суду підлягає скасуванню, а по справі слід постановити ухвалу нового змісту про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Унінця Ігоря Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської обл. від 12 лютого 2020 року скасувати, постановити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу ХІІ перехідних положень ЦПК України. Повне судове рішення складено 09 червня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: