Постанова 4813 № 947/25595/19

Номер провадження: 22-ц/813/685/20 Номер справи місцевого суду: 947/25595/19 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.05.2020 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Ващенко Л.Г. суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участі секретаря - Чепрас А.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року про відкриття провадження (одноособово суддя Калініченко Л.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Обслуговуючий кооператив «Набережний Квартал - Жаботинського», державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортов Ігор Олександрович про визнання майнових прав та скасування рішень, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА 18.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс» (далі-Товариство), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Обслуговуючий кооператив «Набережний Квартал - Жаботинського» (далі-ОК), державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортов Ігор Олександрович (далі-держреєстратор Махортов І.О.) про визнання права власності на майнові права та скасування рішення, а саме: визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт нерухомого майна квартиру по АДРЕСА_1 загальною площею 63,58 м2 № 243 в об`єкті незавершеного будівництва 2/х секційного багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та даховою котельною; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №46594479 від 22.04.2019 року, прийняте держреєстратором Махортовим І.О.. Позивачка пред`явила позов до Київського районного суду м. Одеси. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 року відкрито провадження у справі. Товариство не погодилось із ухвалою суду від 22.10.2019 року і в особі представника подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про направлення справи за встановленою підсудністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга представника Товариства зазначає: Суд першої інстанції під час відкриття провадження у справі керувався положеннями ч. 1 ст. 30 ЦПК України, згідно якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна, на думку суду у даному випадку спір виник з приводу об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Київського району м. Одеси. Судом помилково сформовано висновок про наявність об`єкту нерухомого майна навколо якого ніби то виник спір. ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про визнання за нею майнові права на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_2 і визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №46594479 від 22.04.2019 pоку. При цьому, основною вимогою є визнання майнових прав, натомість скасування рішення державного реєстратора є похідною вимогою. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду. Законодавством встановлено перевагу правил виключної підсудності, зокрема Майнове право, що є предметом - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права. Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. по справі №761/20612/15-ц. Водночас, до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, які безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна, на які поширюються правила виключної підсудності. Натомість майнові права це право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, а не самі речові права на об`єкти нерухомості. Більше того, у даній справі спір точиться навколо майнових прав на об`єкти, які не завершені будівництвом та не прийняті належним чином в експлуатацію, тобто відсутнє нерухоме майно як таке. Аналогічного висновку щодо неможливості застосування до спорів стосовно майнових прав правил виключної підсудності дійшла колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/10647/18, в якому предметом спору с визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав і з метою вирішення цього питання справа № 910/10647/18 була направлена на розгляд Великої Палати. Таким чином, неможливим є застосування положень про виключну підсудність вирішення такої категорії спорів. У свою чергу, питання підсудності досліджуваних позовних вимог має бути вирішено відповідно до загальних правил територіальної підсудності за місцем знаходження відповідача у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Місцезнаходження Товариства є територія Приморського району м. Одеси, тому справа про визнання майнових прав та скасування рішення має розглядатись Приморським районним судом м. Одеси, як судом першої інстанції. У відзиві на скаргу представник ОСОБА_1 зазначає: Апеляційна скарга аргументована тим, що справа не підсудна Київському районному суду м. Одеси, оскільки, враховуючи предмет позову, суд першої інстанції невірно застосував ч. 2 ст.30 ЦПК України щодо виключної підсудності. Статтею 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. З огляду на зазначене, правила виключної підсудності розповсюджуються на спори, що стосуються нерухомого майна у цілому, в тому числі речових прав на нього. Апелянт підміняє поняття нерухомого майна, визначено ст. 30 ЦПК України, на поняття «набуття права власності на об`єкт нерухомості», стверджуючи, що «спір точиться навколо майнових прав на об`єкти, які не завершені будівництвом та не введені в експлуатацію, тобто відсутнє нерухоме майно, як таке». Однак, такі доводи підтверджують лише відсутність права власності на даний об`єкт, а не відсутність самого об`єкту нерухомості. Натомість ч. 3 ст.30 ГПК України не пов`язує застосування правил виключної підсудності із моментом набуття права власності на об`єкт нерухомого майна. Аналогічні висновки щодо виключної підсудності містились у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. №5, а саме, «спори, пов`язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції. Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення». З огляду на зазначене, спори пов`язані із нерухомим майном, в тому числі щодо речових прав (зокрема, майнових прав) повинні розглядатись судом за правилами виключної підсудності. Товариство у скарзі заявляє про «відсутність нерухомого майна як такого» спираючись на твердження, що об`єкт не введено в експлуатацію, однак замовчує той факт, що майнові права на об`єкт незавершеного будівництва (які і є безпосередньо предметом спору) на даний час зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, індексний номер: 46594479 від 22.04.2019 року. Скаржник наводить вірне трактування ст.190 ЦК України, але робить із нього невірні висновки. Майнове право є складовою частиною майна, як об`єкта цивільних прав, в даному випадку - об`єкта нерухомості, а тому спір щодо них є таким, що виник із приводу нерухомого майна та підпадає під дію правил виключної підсудності. Зазначені доводи апеляційної скарги щодо тлумачення ст.190 ЦК України запозичені із постанови Верховного Суду від 27.02.2019 року у межах справи № 2-856/12, провадження № 61-29899св18, але при цьому вирвані із контексту рішення. У спорі, що розглядається наразі позовні вимоги стосуються майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а не визнання права власності на об`єкт нерухомості. Оскільки у справах відмінні позовні вимоги та фактичні обставини, що характеризують зміст правовідносин та впливають на застосування норм матеріального права, зокрема в них йдеться про визнання права власності на новостворене майно, як для визначення підсудності, вказані висновки Постанови Верховного Суду щодо моменту набуття права власності не мають значення. Апеляційна скарга містить посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові віл 20.03.2019 р. по справі № 761/20612/15-ц щодо трактування ст. 190 ЦК України. Однак тлумачення ст.190 ЦК України і роз`яснення правової природи поняття майнових прав, що міститься в апеляційній скарзі, не відповідає висновкам Верховного Суду по справі № 761/20612/15-ц. Так, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. по справі № 761/20612/15-ц суд констатує, що відповідно до ст. 190 ЦК України, майном, як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами. З урахуванням зазначеного, на підставі ст. ст. 331, 526, 527 ЦК України, Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про визнання майнових прав за позивачкою на об`єкт інвестування, в контексті встановлення правильності обрання способу захисту. Разом з тим, дане питання стосується вирішення спору по суті і не впливає на визначення підсудності, тому не обґрунтовує доводи апеляційної скарги. Щодо посилання на триваючий розгляд справи №910/10647/18, слід зазначити, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 р. було прийнято вказану справу до розгляду та призначено в порядку спрощеного позовного провадження на березень 2020 року. Таким чином, передчасними та невірними є висновки апеляційної скарги щодо порушення правил підсудності ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 р. у справі №947/25595/19. Предметом даного спору є визнання за позивачем майнових прав на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована в об`єкті незавершеного будівництва, отже, спір виник з приводу нерухомого майна (об`єкта, розташованого на земельній ділянці, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни призначення) і за правилами виключної підсудності має бути розглянутий за місцезнаходженням майна (ст.30 ЦПК України). Вищезазначені майнові права зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, який самостійно визнав за собою речове право на об`єкт нерухомого майна - майнові права на квартиру позивачки в об`єкті незавершеного будівництва, чим підтвердив статус нерухомості даного майна. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, виходив з того що спір підсудний Київському району м. Одеси (а.с.51,52). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. 18.11.2019 року ОСОБА_1 в особі представника звернулась із позовом до Товариства про визнання права власності на майнові права та скасування рішення, а саме, визнання за нею майнових прав на об`єкт нерухомого майна квартиру по АДРЕСА_2 , а також визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №46594479 від 22.04.2019 року, прийнятого держреєстратором Махортовим І.О. (а.с.2-1 т.1). Позов пред`явлений до Київського районного суду м. Одеси. Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою (ст. 30 ч.1 ЦПК України). До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 181 ч.1, 190 ч.ч.1,2 ЦК України). Правила виключної підсудності розповсюджуються на спори, що стосуються нерухомого майна у цілому, в тому числі речових прав на нього. Предметом спору у справі є визнання за позивачкою майнових прав на об`єкт нерухомого майна - квартиру, яка розташована в об`єкті незавершеного будівництва, тобто об`єкта, який розташований на земельній ділянці і переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни призначення. Майнові права зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, який визнав за собою речове право на об`єкт нерухомого майна - майнові права на квартиру в об`єкті незавершеного будівництва, яка є предметом спору у справі. Майнове право є складовою частиною майна, як об`єкта цивільних прав, в даному випадку - об`єкта нерухомості, а тому спір щодо них є таким, що виник з приводу нерухомого майна до якого застосовуються правила виключної підсудності. Об`єкт нерухомого майна, який є предметом спору у справі, розташований у Київському районі м. Одесі. Зважаючи на те, що предметом спору є визнання за позивачем майнових прав на об`єкт нерухомого майна - квартиру, майнові права зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відкриття провадження у справі. Доводи представника Товариства у скарзі про те, що: майнове право, яке можна визначити як право очікування і є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому, що випливає з висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. по справі №761/20612/15-ц; у даній справі спір точиться навколо майнових прав на об`єкти, які не завершені будівництвом та не прийняті належним чином в експлуатацію, тобто відсутнє нерухоме майно як таке і аналогічного висновку щодо неможливості застосування до спорів стосовно майнових прав правил виключної підсудності дійшла колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/10647/18, в якому предметом спору с визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, у зв`язку з вирішенням цього питання справа № 910/10647/18 направлена на розгляд Великої Палати; відповідно до положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а тому спір підсудний Приморському районному суду м. Одеси - до уваги не приймаються. Велика Палата Верховного Суду від 20.03.2019 р. по справі № 761/20612/15-ц дійшла висновків, що відповідно до ст. 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами. З урахуванням зазначеного, на підставі ст. ст. 331, 526, 527 ЦК України, встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про визнання майнових прав за позивачкою на об`єкт інвестування в контексті встановлення правильності обрання способу захисту. Разом з тим, у даному випадку не йдеться про вирішення спору по суті, що не впливає на визначення підсудності у справі. Розгляд справи №910/10647/18 у Верховному Суді досі триває, при цьому, слід зазначити, що предметом розгляду справи №910/10647/18 є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав і з урахуванням вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду буде вирішувати питання підсудності спору у взаємозв`язку із конкретними позовними вимогами, які є відмінними від предмету спору у справі, що є предметом розгляду. Вимоги закону щодо підсудності справи за місцезнаходженням юридичної особи (ч. 2 ст. 27 ЦПК України) діють у разі, якщо не йдеться про виключну підсудність. Предметом спору є визнання за позивачкою майнових прав на об`єкт нерухомого майна - квартиру, а також щодо оспорення вчинення реєстраційних дій стосовно майнових прав на об`єкт нерухомого майна - квартиру, тобто у суді виник спір із приводу нерухомого майна, який підлягає розгляду за місцезнаходженням майна, а тому у даному випадку діють положення процесуального закону про виключну підсудність справи. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). З огляду на те, що предметом розгляду є ухвала суду про відкриття провадження у справі, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи по суті. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс» - залишити без змін. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 09.06.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова