Постанова 4807 № 334/1739/18

Дата документу 03.06.2020 Справа № 334/1739/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/1739/18 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/1453/20 Гнатюк О.М. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Кухаря С.В. Онищенко Е.А. За участю секретаря: Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн» - Шевченко Надії Юріївни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення об`єктів нерухомості, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, В С Т А Н О В И В: У березні 2018 року ВАТ «Запорізький територіальний поливний концерн» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення об`єктів нерухомості, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, посилаючись на те, що на підставі наказу начальника Регіонального відділення по Запорізькій області Фонду Державного майна України № 1613 від 28.12.1998 року та Акту № 4 від 26.04.1999 року володіє нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано відповідно до технічного паспорту наступним чином: інв. № 1352,2321, паркан № 1, ворота № 3, підпірна стінка №4, замощення - І, а також інші об`єкти. Рішенням Третейського суду визнано право приватної власності за ФОП ОСОБА_1 на наступні об`єкти нерухомості: битовка літ. А загальною площею 10,9 кв.м., паркан № 1, ворота № 2, підпірну стінку № 3 та замощення І, які, окрім битовки літ. А, є приватною власністю позивача. ЗМБТІ на підставі рішення Третейського суду було зареєстровано право приватної власності за відповідачем на вищезазначене майно. ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» було оскаржено вищевказане рішення Третейського суду та апеляційним судом Запорізької області 11.09.2014 року у справі №314/1245/13-ц рішення було скасовано. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27.11.2014 року у справі № 6-38096св14 рішення апеляційної інстанції було залишено в силі та встановлено, що земельна ділянка з поштовою адресою АДРЕСА_1 та з об`єктами нерухомості, які раніше належали ОСОБА_1 , є складовою частиною земельної ділянки за адресою 157, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, належні позивачу. Згодом державним реєстратором реєстраційної служби Запорізького МУЮ Запорізької області було скасовано право власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 не має жодних прав на битовку літ. А загальною площею 10,9 кв.м., паркану №1, воротам №2, підпірній стіні № 3 та замощенню І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та фактично знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . З дня проголошення ухвали апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2014 року та станом на сьогодні відповідач знаходиться у битовці літ. А, користується парканом № 1 , воротами № 2 , підпірною стінкою № 3 та замощенням І, які належить на праві приватної власності позивачу, та не дає доступ до свого майна останньому, у зв`язку з чим товариство не має можливості оформити договір оренди земельної ділянки. Посилаючись на зазначені обставини просив суд зобов`язати відповідача вивільнити (звільнити) битовку літ. А загальною площею 10,9 кв.м., паркану №1, воротам № 2, підпірній стіні № 3 та замощенню І (реєстраційний номер майна 724267223101, номер об`єкта в РПВН 25897224), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати по справі. 04 червня 2018 року ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, обґрунтовуючи позовну заяву тим, що між позивачем та ПП «Укранвестпром» було укладено договір оренди нерухомого майна № 07/06-1 від 06.06.2015 року, а саме паливного складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 07.06.2015 року сторони за вищевказаним договором виїхали на паливний склад задля підписання акту приймання-передач нерухомого майна, проте у здійсненні вищевказаного завадив відповідач, який не впустив на частину складу, де розташовано майно позивача, про що було складено відповідний акт. Того ж дня, ПП «Укрінвестпром» листом №21-06/15 повідомило позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна, що спричинило позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди за період з 07.06.2015 року по 31.05.2018 року в розмірі 250 600,00 грн. Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у вигляді упущеної вигоди за період з 07.06.2015 року по 31.05.2018 року в розмірі 250 600,00 грн. та стягнути судові витрати. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2018 року справу за позовом ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди прийнято до провадження та продовжено слухання зі справою за позовом ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення об`єктів нерухомості, об`єднавши їх в одне провадження. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року в задоволені позову відмовлено. У апеляційній скарзі представник ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» - Шевченко Н.Ю. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не в повному обсязі досліджені обставини та докази по справі, не надана належна оцінка наданим доказам. Судом не враховано факт перешкоджання відповідачем у користуванні та розпорядження позивачем своїм майном чим порушується право власності позивача. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правовстановлюючі документи на приміщення побутівки літ. А, тому вона не належить позивачу та є самочинно побудованою. Також не доведено, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні парканом, воротами, підпірною стінкою та замощенням. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює. Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідно до акту №4 прийому-передачі об`єктів нерухомого майна відкритому акціонерному товариству, що створено шляхом корпоратизації від 26 квітня 1999 року та доповнення №2 до акту №4 обласною державною адміністрацією передано у власність ВАТ «ЗТПК» будівля автовагової, майданчик з твердим покриттям, майданчик вугільний, огорожа, гараж за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з наказом №1613 Регіонального відділення по Запорізькій області Фонду держмайна України від 28.12.1998 року завершено процес приватизації АТ «Запорізького територіального паливного концерну». Відповідно до ухвали апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2014 року скасовано рішення постійно діючого Третейського суду при товарній біржі «Перший Міжрегіональний Арбітраж» у справі№240366 від 2.12.2008 року за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності за ОСОБА_1 на битовку літ. А, паркан №1, ворота №2, підпірну стінку №3 та замощення І з присвоєнням поштової адреси. Згідно з договором оренди №07-06/1 від 6 червня 2015 року ВАТ «ЗТПК» уклало договір оренди з ПП «Укрінвестпром», відповідно до якого предметом оренди виступили: будівля автовагової, гараж з побутовими приміщеннями, навіс, вбиральня, паркан №2353, паркан №2, ворота №3, підпірна стінка №4, ворота №5, замощення І за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з актом від 7 червня 2015 року, складеним представниками ПП «Укрінвестпром» та ВАТ «ЗПТК», сторони договору оренди не змогли укласти акт приймання-передачі орендованого майна. Листом №21-06/15 від 7 червня 2015 року ПП «Укрінвестпром» повідомляє ВАТ «ЗПТК» про розірвання договору оренди №07-06/1 від 6 червня 2015 року. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності ВАТ «ЗТПК» є власником будівля автовагової, гаражу з побутовими приміщеннями. Розпорядженням голови Ленінської райадміністрації ЗМР №974р від 28 квітня 2004 року об`єкту нерухомості по АДРЕСА_1 присвоєну адресу : АДРЕСА_1 . Позивач у позові зазначає про порушення його прав відповідачем шляхом зайняття приміщення битовки, паркану, підпірної стінки та замощення. Відповідно до ухвали апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2014 року скасоване рішення постійно діючого Третейського суду при товарній біржі «Перший Міжрегіональний Арбітраж» у справі №240366 від 2.12.2008 року за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності за ОСОБА_1 на битовку літ. А, паркан №1, ворота №2, підпірну стінку №3 та замощення І з присвоєнням поштової адреси. З урахуванням вказаного рішення суду та відсутності інших правовстановлюючих документів, приміщення битовки літ. А не належить позивачу та є самочинно побудованим. З такими висновками суду першої інстанції погодилась і касаційна інстанція, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2014 року. При цьому жодних доказів у спростування цього висновку у апеляційній скарзі не наведено. Колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо дій відповідача у перешкоді користування позивачу парканом, воротами, підпірною стінкою та замощенням за недоведеністю. Позивачем навіть не наведено, які дії вчиняє відповідач, які унеможливлюють позивачу у користуванні зазначеними спорудами, які слід припинити та зобов`язати його їх не чинити. Не містять таких посилань та доказів і зміст апеляційної скарги. З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції за недоведеністю в частині відмови у стягненні упущеної вигоди у користуванні вказаним вище майном, оскільки ні позовна заява, ні в судовому засіданні, ні апеляційна скарга не містять посилань з чого вона складається та у чому полягає. Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн» - Шевченко Надії Юріївни залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року по цій справі залишити без змін. Дата складання повної постанови 09 червня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко