Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2864/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2864/18 пров. № А/857/5412/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Джула В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 460/2864/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Рівненській області про визнання неправомірним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- суддя в 1-й інстанції - Комшелюк Т.О., час ухвалення рішення - 09.01.2019 року, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 18.01.2019 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної служби України з питань праці (надалі - відповідач 1), Управління Держпраці у Рівненській області (надалі - відповідач 2) про визнання неправомірним та скасування наказу відповідача 1 від 08.10.2018 №69-кт "Про відсторонення ОСОБА_1 " та стягнення з відповідача 2 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.10.2018. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03.11.2015 позивач обіймає посаду заступника начальника Управління Держпраці у Рівненській області та наказом відповідача 1 від 08.10.2018 №69-кт його було відсторонено від займаної посади з 08.10.2018. Спірний наказ позивач вважає протиправним та таким, що належить до скасування, оскільки, як слідує із змісту самого наказу, він був прийнятий відповідно до частини п`ятої статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" на підставі листа Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону від 05.10.2018 №3737вих18. При цьому, із змісту вказаного вище листа Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону слідує, що 03.08.2018 позивачу в рамках кримінального провадження №42018180490000110 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Позивач вказує, що підстави і порядок відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків визначені статтею 72 Закону України "Про державну службу". Зокрема, частиною шостою вказаної статті встановлено, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Відповідно до частини п`ятої статті 65 Закону України "Про запобігання корупції", особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. В свою чергу, визначений законом порядок вирішення питання про відсторонення від посади особи, якій вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, встановлений статтею 154 Кримінально-процесуального кодексу України. Частиною другою статті 154 вказаного Кодексу передбачено, що відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Тобто, у вказаному випадку виключно суд (слідчий суддя) приймає рішення про відсторонення від посади особи, якій вручено підозру, а не будь-які інші посадові особи. Крім того, позивач звернув увагу на те, що за приписами статті 154 Кримінально-процесуального кодексу України відсторонення від посади здійснюється на строк не більше двох місяців, а не до моменту прийняття судового рішення у відповідному кримінальному провадженні як це зазначено в спірному наказі. Одночасно, позивач зазначив, що у зв`язку з прийняттям спірного наказу він безпідставно перебуває у вимушеному прогулі та, відповідно, не отримує заробітну плату, а тому ефективний захист його порушених прав передбачає не лише скасування вказаного наказу, а й стягнення на його користь середнього заробітку за увесь час такого прогулу. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 460/2864/18 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржили відповідачі, подавши на нього апеляційні скарги. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Рівненській області задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 460/2864/18 скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду. Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року в справі №460/2864/18 скасовано, а справу №460/2864/18 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги Державна служба України з питань праці покликається на те, що оскаржуваний наказ прийнято відповідно до ч.5 ст.65 Закону України "Про запобігання корупції", відтак, спростовано висновок суду, що такий наказ прийнято без передбачених законом підстав. Судом помилково маються покликання на ст.154 КПК України, оскільки подібного не зобов`язує ні ст.72 Закону України "Про державну службу", ні ч.5 ст. 65 Закону України "Про запобігання корупції". Разом з тим, у голови Держпраці, як суб`єкта призначення позивача є самостійні повноваження щодо прийняття рішення про відсторонення. Судом не враховано, що відсторонення від посади як спосіб усунення державного службовця від виконання посадових обов`язків без розірвання трудового договору реалізовується за допомогою декількох процедур, передбачених Законом України "Про державну службу", КЗпП України, Законом України "Про запобігання корупції", так як і КПК України, які різняться підставами та порядком відсторонення. З приводу стягнутого середнього заробітку за час відсторонення, то суд безпідставно не зауважив (що за вказаний період позивач не виходила на роботу, що підтверджується табелем виходу на роботу), тому не можна оплачувати вказаний період. Позивачем не дотримано вимог ст.9 Закону України "Про державну службу", коли у держслужбовця виникли сумніви щодо законності наказу (вимагати письмове підтвердження). Управління Держпраці у Рівненській області у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строк звернення до суду, позаяк з наказом ознайомлено позивача 08.10.2018 року, перебіг строку розпочався 09.10.2018 року по 09.11.2018 року, а позов подано 15.11.2018 року, причому ухвала від 09.10.2018 року про повернення цього ж позову не оскаржена. Висновки в судовому рішенні щодо відсутності передбачених чинним законодавством підстав не відповідає дійсності. Жодна норма Закону України "Про державну службу" не відсилає до КПК України, коли судом взято за основу ст.154 КПК України. Врешті доводи подібні апеляції Державної служби України з питань праці Державної служби України з питань праці. Просять скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 460/2864/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника Державної служби України з питань праці, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів приходить до переконання, що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що держаний службовець, який підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, може бути відсторонений від займаної посади виключно на підставі ухвали суду, в якій зазначається порядок її виконання та строк відсторонення. Натомість, спірний наказ про відсторонення позивача прийнятий на підставі листа військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону. Отже, спірний наказ винесений не у відповідності законодавству. Щодо обов`язку вимагати у керівника письмового підтвердження спірного наказу, на що покликається відповідач, виникає у держслужбовця тоді, коли такий наказ, щодо якого виник сумнів в його законності має виконуватися безпосередньо самим держслужбовцем, що не вбачається із досліджуваних правовідносин. З приводу вимоги стягнути середній заробіток, то вимоги ст.46 КЗпП України та КПК України не передбачають збереження заробітної плати за час відсторонення особи від посади. Із врахуванням п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" та, беручи до уваги встановлений факт протиправності спірного наказу, а також не нарахування та невиплати заробітної плати за відсторонений період, суд вважав за необхідне стягнути середню заробітну плату за час відсторонення позивача від просади. Відхилено доводи відповідача, як необгрунтовані, що всупереч ч.5 ст. 72 Закону України "Про державну службу" з моменту відсторонення позивач не виходила на роботу (акти відсутні). Середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць підлягає до негайного виконання. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 08.10.2018 до відповідача 2 надійшов лист військової прокуратури Рівненського гарнізону від 05.10.2018 за №3737вих18 із змісту якого слідує, що слідчим відділом Головного управління Національної поліції у Рівненській області за процесуального керівництва військової прокуратури Рівненського гарнізону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42018180490000110 від 01.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Досудовим розслідуванням встановлено, що заступник начальника Управління Держпраці у Рівненській області ОСОБА_1 в порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 22, 24 Закону України "Про запобігання корупції", будучи посадовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи надану їй владу та службове становище, діючи умисно, із метою особистого збагачення, вимагала та отримала від директора суб`єкта приватного сектора неправомірну вигоду у розмірі 75000 гривень за вирішення питання щодо не накладення штрафних санкцій та написання акту інспекційного відвідування суб`єкта приватного сектора економіки без порушень, а також не створення перу здійсненні господарської діяльності. 03.08.2018 ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Відповідно до вимог ст.65 Закону України "Про запобігання корупції", особа, якій повідомлено про підозру у вчинені нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді. З метою дотримання вимог антикорупційного законодавства, військова прокуратура Рівненського гарнізону просила вирішити питання про відсторонення підозрюваної ОСОБА_1 від посади заступника начальника Управління Держпраці у Рівненській області до моменту прийняття правового рішення у вищевказаному кримінальному провадженні. Листом від 08.10.2018 за №01-06/5390 відповідач 2 скерував вказаний вище лист військової прокуратури Рівненського гарнізону до відповідача 1 для розгляду. Наказом відповідача 1 від 08.10.2018 №69-кт "Про відсторонення ОСОБА_1 " позивача відсторонено від посади заступника начальника Управління Держпраці у Рівненській області з 08.10.2018 до моменту прийняття правового рішення у кримінальному провадженні №42018180490000110 від 01.08.2018. Наказом відповідача 2 від 08.10.2018 №207-к/т позивачу оголошено наказ відповідача 1 від 08.10.2018 №69-кт "Про відсторонення ОСОБА_1 ". Вважаючи спірний наказ відповідача 1 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). Відповідно до ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу". За змістом статті 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Згідно з частиною шостою статті 72 Закону України "Про державну службу" відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Відповідно до частини п`ятої статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Порядок відсторонення від посади особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні особою злочину визначений Кримінальним процесуальним кодексом України. За правилами статті 154 Кримінального процесуального кодексу України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу. Приписами статті 157 Кримінального процесуального кодексу України обумовлено, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: 1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади; 2) перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади; 3) строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців; 4) порядок виконання ухвали. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень. Для правильного вирішення спірних правовідносин, які склались у цій справі, насамперед слід розрізняти "відсторонення від посади", яке відбувається у рамках досудового розслідування за правилами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), від "відсторонення від виконання посадових обов`язків" на підставі статті 72 Закону України "Про державну службу". Так, з конструкції статті 72 Закону України "Про державну службу" слідує, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження і, в такому разі, зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження. Крім того, частиною шостою цієї статті визначено, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". В силу положень статті 131 КПК України відсторонення від посади є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до частини третьої статті 157 КПК України за наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади; 2) перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади; 3) строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців; 4) порядок виконання ухвали. Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Розгляд клопотання про скасування відсторонення від посади здійснюється за правилами розгляду клопотання про застосування цього заходу (частина третя статті 158 КПК України). Слід зазначити, що необхідно виходити з мети, з якою такий захід забезпечення кримінального провадження був обраний. Статтею 155 КПК України визначено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади. У клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання. Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що державний службовець, який підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, відстороняється від посади на підставі ухвали суду, в якій зазначається порядок її виконання та строк відсторонення від посади, копія якої надсилається для виконання в орган державної влади за місцем роботи підозрюваного або обвинуваченого та яка підлягає негайному виконанню. Тобто відсторонення від посади здійснюється окремим процесуальним рішенням судді, в якому зазначаються підстави для такого відсторонення. Підставою прийняття оскаржуваного наказу слугував лист військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону від 05.10.2018 №3737вих18, надісланого листом Управління Держпраці у Рівненській області від 08.10.2018 №01-06/5390 (вх. №11437/0/2-ДП-18 від 08.10.2018). У той же час, матеріали справи не містять ухвали слідчого судді під час досудового розслідування про відсторонення позивача від займаної посади позивача. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що лист військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону від 05.10.2018 №3737вих18, не може бути підставою для відсторонення позивача від займаної посади, що свідчить про неправомірність виданого наказу Державної служби України з питань праці від 08.10.2018 №69-кт "Про відсторонення ОСОБА_1 " Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату працi" роз`яснено, що якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП). Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що доводи відповідачів про те, що всупереч вимогам ч.5 ст.72 Закону №889 з моменту відсторонення від посади позивач не виходив на роботу є безпідставні та необґрунтовані, оскільки на підтвердження вказаної обставини у матеріалах справи відсутні докази (наприклад, актів про відсутність на робочому місці тощо). Державна служба України з питань праці до апеляційної скарги долучила копії табеля обліку використання робочого часу за жовтень 2018 року ( Том 1 а.с. 184-186) та табеля обліку використання робочого часу за листопад 2018 року ( Том 1 а.с. 187-189), зазначивши, що суд першої інстанції у разі наявності сумнівів щодо обставин справи міг витребувати їх від Управління Держпраці у Рівненській області. Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів звертає увагу на те, що долучені копії документів не надавалися для дослідження суду першої інстанції та апелянтом не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, а тому вони відхиляються апеляційним судом. У зв`язку з прийняттям судом рішення про визнання протиправним відсторонення позивача від посади, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення від посади також підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачами в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянтів та доводів, викладених у апеляційних скаргах, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 460/2864/18 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 09.06.2020 року