Постанова 4854 № 815/5602/17

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/5602/17 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Косцової І.П., суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. за участі секретаря - Стефанцевої Ю.П. представника апелянта - Парапіра М.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" до Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб: Ліквідаційної комісії Департаменту охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської облдержадміністрації, Управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської облдержадміністрації про стягнення компенсації за пільгове перевезення громадян, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" (далі - ТОВ "Транспортник 1718") звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації компенсацію за пільгове перевезення громадян у розмірі 231 315,93 грн. В обґрунтування позову зазначено, що за 2016 рік та вісім місяців 2017 року відповідач не відшкодував Товариству вартість наданих ним послуг з пільгового перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, у зв`язку з чим просить суд стягнути зазначені кошти у судовому порядку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки дія укладеного позивачем договору з Управлінням соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації про компенсацію пільгових перевезень окремих категорій громадян завершилась 31.12.2015 року, підстави для стягнення на корить Товариства компенсації за пільгове перевезення громадян за 2016 рік та вісім місяців 2017 року відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не доведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, ТОВ "Транспортник 1718" просить скасувати таке рішення та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті судове рішення у справі не врахував, що предметом укладеного Товариством з Управлінням соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації договору від 02.06.2015 року є компенсація вартості пільгових перевезень окремих категорій громадян по приміським маршрутам, в той час, як предметом спору у даній справі є стягнення з Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації компенсації за пільгове перевезення громадян по міжміським маршрутам, до яких Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації не має жодного відношення. Зауважив, що укладені з Одеською обласною державною адміністрацією в особі Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної договори про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування є чинними, а отже саме відповідач має компенсувати вартість наданих Товариством послуг з пільгового перевезення громадян. Відповідач та третя особа не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Фактичні обставини справи. У липні 2014 року та березні 2016 року між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Транспортник 1718» укладено п`ять договорів «Про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування» №113/17, №112/14, №115/14, №114/14, №33/16 (далі - Договори перевезення). За умовами вказаних Договорів перевезень ТОВ «Транспортник 1718» має здійснювати пільгові перевезення громадян на автобусних маршрутах загального користування: №580/579 Старосілля м. Білгород-Дністровський АС; № 246/247 Олександрівка Одеса АС «АВ «Привоз»; № 966/965 Одеса АС «АВ «Привоз» - Старосілля; № 614/613 Дивізія Одеса АС «АВ «Привоз»; № 214/212 Олександрівка Одеса АС «АВ «Привоз» (п. 1.1. Договору). Згідно п. 3.3.3 вказаних Договорів, компенсація перевезень пільгових категорій пасажирів здійснюється на підставі цих Договорів, а також договору (договорів) з відповідними розпорядниками бюджетних коштів, укладених відповідно до законодавства. Договори з розпорядниками бюджетних коштів мають характер замовлення пільгових перевезень відповідно до статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» (п. 3.3.3 Договору). Пунктами 5.1 Договорів перевезення визначено, що термін їх дії складає п`ять років. У січні, квітні, вересні 2014 року, а також у січні та червні 2015 року Управлінням соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації (Замовник пільгових перевезень) та ТОВ «Транспортник 1718» (Перевізник) укладено договори про компенсацію пільгових перевезень окремих категорій громадян №5,27,35,1,23 (далі - Договори компенсації). За умовами п. 2.3 Договорів компенсації, Управління зобов`язується проводити компенсацію за пільгові перевезення окремих громадян на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального режиму руху за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету України в межах бюджетних призначень, шляхом перерахування відповідних коштів Перевізнику, після підписання звірок, по мірі надходження коштів з Державного бюджету. Пунктами 6.1 Договорів компенсації визначено, що їх дія починається з моменту підписання та завершується 31 грудня відповідного року. У період з 2016 року та вісім місяців 2017 року Товариство здійснило 3015 пільгових перевезень пасажирів автобусними маршрутами, проте не отримало відповідну компенсацію, що стало підставою його звернення до суду з відповідним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі - БК України). Частиною першою статті 48 БК України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Підпункт " ґ " пункту 3 частини першої статті 91 БК України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Згідно з частиною першою статті 102 БК України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 11 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III) надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства. Приписами статті 29 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону. Згідно з частиною першою статті 31 Закону №2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. Відповідно до статті 37 Закону №2344-III пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що прийнятий відповідно до статті 102 БК України, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256). Пунктом 2 Порядку №256 встановлено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Приписами пунктів 3 та 4 Порядку № 256 передбачено, що Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Відповідно до абзацу 8 пункту 6 Порядку №256, у разі виникнення додаткових зобов`язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі. Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення по відшкодуванню витрат на пільгові перевезення пасажирів, які надаються населенню певного району, є органи соціального захисту населення, яким у даному випадку виступає Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області. Враховуючи, що термін дії укладених Управлінням соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації з ТОВ «Транспортник 1718» договорів компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян на автобусних маршрутах №580/579 Старосілля м. Білгород-Дністровський АС, №246/247 Олександрівка Одеса АС «АВ «Привоз», №966/965 Одеса АС «АВ «Привоз» - Старосілля, №614/613 Дивізія Одеса АС «АВ «Привоз», №214/212 Олександрівка Одеса АС «АВ «Привоз» завершився, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстації, що підстави для стягнення з Одеської обласної державної адміністрації компенсації за пільгове перевезення пасажирів за 2016 рік та вісім місяців 2017 року відсутні. Суд апеляційної інстанції вважає помилковою позицію апелянта, що Управління соціального захисту населення має компенсовувати перевізникам лише вартість пільгових перевезень по приміським маршрутам, а Обласна державна адміністрація - по міжміським маршрутам, оскільки аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що органи соціального захисту населення мають право відшкодовувати витрати на пільгові перевезення пасажирів, як по приміським так і по міжміським автобусним маршрутам. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О. Повне судове рішення складено 09.06.2020 року.