Постанова 4851 № 480/4693/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 р.Справа № 480/4693/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Мороза М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Шевченко І.Г., м. Суми) від 17.02.2020 року по справі № 480/4693/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача у відмові ОСОБА_1 у виготовленні та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжки; зобов`язати відповідача виготовити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжки в якому згідно українського правопису, схваленого Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019) спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.) параграф 49 п. 1, здійснити написання прізвища, ім`я, по батькові власноруч з великої букви прописом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що по досягненню 16 років позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки, яку обґрунтував своїми світоглядними та релігійними переконаннями. Однак, відповідач повідомив позивача про те, що паспорт громадянина України у формі паспортної книжки ОСОБА_1 може бути виданий тільки за наявності рішення суду, яким буде зобов`язано Управління ДМС видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжки. Таку відмову вважає протиправною, оскільки на цей час Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492-VI та Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII передбачено існування двох форм паспорта громадянина України, зокрема, книжечка і картка, на підставі яких відповідач може видати паспорт громадянина України йому у формі книжечки. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року по справі № 480/4693/19 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби області у Сумській області у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, викладену у листі від 13.08.2019 № 5901.3.2-7340/59.1-19; зобов`язано Управління Державної міграційної служби області у Сумській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 по досягненню 16-річного віку ОСОБА_1 разом із законними представниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулися до Управління ДМС в Сумській області із заявою, в якій на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, крім іншого, просив оформити бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати ОСОБА_1 паспорт виключно у формі книжечки, а також згідно українського правопису, схваленого Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019) спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.) параграф 49 п.1, здійснити написання прізвища, імені, по-батькові власноруч з великої букви прописом, оскільки він не надає згоди на оформлення паспорту у формі пластикової картки чи паспорту з електронним носієм та з електронним чіпом (а.с. 29-32). При цьому, ОСОБА_1 додав до заяви дві фотокартки для оформлення бланку паспорту та копію свідоцтва про народження. Листом Управління ДМС в Сумській області «Щодо розгляду звернення» від 13.08.2019 № 5901.3.2-7340/59.1-19 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, що набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 21 червня 2019 року. За відсутності у ОСОБА_1 відповідного рішення суду на сьогодні у УДМС України в Сумській області відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки (а.с. 12, 33). Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відмова відповідача, викладена у листі від 13.08.2019 р. № 5901.3.2-7340/59.1-19 у видачі ОСОБА_1 зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-XII не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2 КАС України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача при оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки здійснити написання прізвища, ім`я, по батькові власноруч з великої букви прописом згідно українського правопису, схваленого Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019) спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.) параграф 49 п.1, суд першої інстанції зазначив, що позивачем у позові не наведено жодної обставини на обґрунтування цієї вимоги. Крім того, як вбачається з оскаржуваної відмови, вказані обставини взагалі не досліджувались відповідачем, а відмова була надана виключно у зв`язку з неможливістю видати паспорт у формі книжечки, тобто фактично ці позовні вимоги є вимогами наперед. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог, відповідачем рішення суду не оскаржувалося, судом апеляційної інстанції переглядається судове рішенні в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ст. 308 КАС України. В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що звертаючись до суду з позовною заявою, крім задоволених судовим рішенням, він ставив питання про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Сумській області виготовити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжки в якому згідно українського правопису, схваленого Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019) спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.) параграф 49 п. 1, здійснити написання прізвища, ім`я, по батькові власноруч з великої букви прописом. Таким чином, позивачу відмовлено саме в здійсненні написання прізвища, імені, по-батькові паспортній книжечці власноруч з великої букви прописом. Вказав, що ця вимога не є вимогою наперед, а стосується виготовлення паспорту у формі паспортної книжечки і якщо це питання не буде вирішено одночасно при вирішенні питання про прийняття рішення про виготовлення паспортної книжечки, то може виникнути така ситуація, при якій паспорт буде виготовлений за допомогою технічних засобів, що в подальшому буде підставою для неможливості його зміни. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. ч. 1 , 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судовим розглядом встановлено, що позивач, разом із законними представниками, звернулися до Управління ДМС в Сумській області із заявою, в якій на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, крім іншого, просили оформити бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати ОСОБА_1 паспорт виключно у формі книжечки, а також згідно українського правопису, схваленого Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019) спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.) параграф 49 п. 1, здійснити написання прізвища, імені, по-батькові власноруч з великої букви прописом, оскільки він не надає згоди на оформлення паспорту у формі пластикової картки чи паспорту з електронним носієм та з електронним чіпом (а.с. 29-32). Листом Управління ДМС в Сумській області «Щодо розгляду звернення» від 13.08.2019 № 5901.3.2-7340/59.1-19 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, що набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 21 червня 2019 року. За відсутності у ОСОБА_1 відповідного рішення суду на сьогодні у УДМС України в Сумській області відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки (а.с. 12, 33). Щодо питання здійснення написання прізвища, імені, по-батькові власноруч з великої букви прописом, у цьому листі інформації не міститься. В обґрунтування заявлення цієї вимоги позивач послався на те, що ця вимога також стосується виготовлення паспорту у формі паспортної книжечки і якщо це питання не буде вирішено одночасно при вирішенні питання про прийняття рішення про виготовлення паспортної книжечки, то може виникнути така ситуація, при якій паспорт буде виготовлений за допомогою технічних засобів, що в подальшому буде підставою для неможливості його зміни. Колегія суддів зазначає, що з а своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони. Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки. З огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві. Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень. Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача оскільки це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України; в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі № 522/3665/17. Враховуючи те, що позивачу було відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки без наявності відповідного судового рішення зобов`язального характеру, колегія суддів вважає, що на момент звернення позивача із заявою його право щодо внесення записів прізвища, імені і по-батькові у бланк паспорту власноруч не могло бути порушене, а в доводах позовної заяви та і в доводах апеляційної скарги вимоги позивача в цій частині обґрунтовуються обставинами, які можуть виникнути в майбутньому та ґрунтуються на припущеннях позивача. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 7 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII, записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Також, відповідно до п. 1 розділу ІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 р. № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 р. за № 620/33591, унесення до бланка паспорта відомостей про особу здійснюється працівниками територіальних підрозділів ДМС, на яких згідно з їх службовими обов`язками покладено заповнення бланків паспортів. Заповнення здійснюється відповідно до поданих документів від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень. У разі допущення помилок або виправлень бланки паспортів підлягають знищенню в порядку, установленому розділом XI цього Тимчасового порядку. Наведені норми також свідчить про те, що право позивача на здійснення власноручного запису прізвища, імені і по-батькові на бланку паспорта громадянина України не було і не могло бути порушене, оскільки такі записи вчиняються виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства (територіальним підрозділом ДМС України), що спростовує твердження апелянта про порушення його прав в цій частині. На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги в частині здійснення написання прізвища, ім`я, по батькові власноруч з великої букви прописом не підлягають задоволенню. Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року по справі № 480/4693/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року по справі № 480/4693/19 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року по справі № 480/4693/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 09.06.2020 року