Постанова 4857 № 817/995/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 817/995/15 пров. № А/857/3090/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В., секретаря судового засідання Гавгун С.Р., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Рівненській області, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Недашківська К.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Рівне о 16 год. 59 хв. 14 січня 2020 року, повне судове рішення складено 21 січня 2020 року, у справі №817/995/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: 06.04.2015 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, просила визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 06.03.2015 №23-о про звільнення ОСОБА_1 , поновити позивача на роботі на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним і скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 06 березня 2015 року №23-0 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на роботі у Державній податковій інспекції у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб з 10 березня 2015 року; стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 236174 грн. 52коп. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 280 240 грн. 27 коп. за період з 10 березня 2015 року по день постановлення цього судового рішення (29 травня 2018 року). Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2019 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі №817/995/15 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2015 року по день поновлення на роботі та в цій частині адміністративну справу направлено на новий судовий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду; в іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі №817/995/15 залишено без змін. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено, стягнуто з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 212 165 грн. 24 коп. за період з 07 березня 2015 року по 22 листопада 2017 року (з необхідністю врахування сум обов`язкових податків та зборів). Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що формулювання «по день поновлення на роботі» не стосується поняття «день фактичного поновлення на роботі», адже такі події можуть відбуватися у різні дні та періоди. Суд першої інстанції вказав, що зважаючи на те, що спір про поновлення позивача на роботі вирішений Рівненським окружним адміністративним судом саме 22 листопада 2017 року і рішення суду в цій частині звернуто до негайного виконання, то період строку, за який стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу, закінчується саме 22 листопада 2017 року. Усі інші періоди, за які орган призначення (роботодавець) не вчинив дій щодо негайного поновлення позивача на посаді, на переконання суду першої інстанції, стосуються питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що період стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу розпочинається з 07 березня 2015 року (наступний день за днем звільнення) та закінчується 22 листопада 2017 року (вирішення судом першої інстанції трудового спору про поновлення позивача на роботі, що звернуто до негайного виконання). Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має визначатися з виключенням суми, яка отримана позивачем як допомога по безробіттю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою залишити позов без задоволення. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна визначатись з виключенням суми, яка отримана позивачем як допомога по безробіттю, а тому розмір компенсації за час вимушеного прогулу за період з 07.03.2015 по 22.11.2017 повинен становити 178936,38 грн. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач 25.05.2020 в судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи. 25.05.2020 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, замінено відповідача - Головне управління ДФС в Рівненській області, правонаступником - Головним управлінням ДПС в Рівненській області. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1997 року працювала на різних посадах в податкових органах, наказом ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області №5-0 від 29.12.2014 призначена на посаду головного державного інспектора у відділ адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, що підтверджується копією трудової книжки. 06.03.2015 на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 06.03.2015, в.о. начальника ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області прийнято наказ №23-о, яким відповідно до висновку ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області від 27.02.2015 №1433/17-117 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1 звільнено 06.03.2015 з посади головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб відповідно до п.72 ст.36 КЗпП України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Вважаючи наказ про звільнення безпідставним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Суд апеляційної інстанції зауважує, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 поновлено на роботі в Державній податковій інспекції у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб з 10 березня 2015 року. При цьому, відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, днем звільнення вважається останній день роботи, а тому, оскільки наказом №23-о позивача звільнено 06 березня 2015 року, тому цей день являється останнім робочим днем перебування позивача на посаді, за який він при звільненні отримав відповідний розрахунок. Отже, розрахунковим періодом для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є з 07 березня 2015 року по 22 листопада 2017 року (дата постанови суду про поновлення позивача на посаді). Поновлення на посаді у відносинах публічної служби віднесено нормами КАС України до судових рішень, які виконуються негайно. Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Державній податковій інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів, що відповідає вимогам частини 6 статті 235 КЗпП України та статті 256 КАС України в редакції, чинній на момент постановлення вказаного судового рішення. Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки спір про поновлення позивача на посаді вирішений Рівненським окружним адміністративним судом саме 22 листопада 2017 року і рішення суду в цій частині звернено до негайного виконання, то період строку, за який стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу, закінчується саме 22 листопада 2017 року, усі інші періоди, за які орган призначення (роботодавець) не вчинив дій щодо негайного поновлення позивача на посаді, стосуються питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, положення якого застосовуються у випадку обчислення середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу (далі - Порядок №100). Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно х абзацом 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Пунктом 4 Порядку №100 закріплено перелік виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством. Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку встановлено, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Направляючи справу на новий судовий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду, Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно не з`ясовано обставини справи щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2015 року по день поновлення на роботі. Верховний Суд вказав, що у матеріалах справи наявні відмінні за своїм змістом довідки про розмір середньої заробітної плати, виплаченої позивачу відповідачем у січні та лютому 2015 року. Суд першої інстанції, визначивши розмір середньомісячного заробітку за найбільшими наявними показниками, не зазначив чому надав перевагу одним доказам у справі та не врахував інші. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останніми двома календарними місяцями роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата є січень 2015 року та лютий 2015 року, але для свого розрахунку використав суми заробітної плати, нарахованої позивачу у жовтні та грудні 2014 року. Так, відповідно до Довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) від 23.03.2015 №6535/10/1716-05-38: вересень 2014 року, кількість календарних днів - 30, нарахована заробітна плата - 3673,72 грн., страхові внески - 224,10 грн.; жовтень 2014 року, кількість календарних днів - 26 дні тимчасової непрацездатності, нарахована заробітна плата - 2886,39 грн., страхові внески - 176,07 грн.; листопад 2014 року, кількість календарних днів - 30, нарахована заробітна плата - 3589,44 грн., страхові внески - 218,96 грн.; грудень 2014 року, кількість календарних днів - 31, нарахована заробітна плата - 3495,11 грн., страхові внески - 213,20 грн.; січень 2015 року, кількість календарних днів - 20 дні тимчасової непрацездатності, нарахована заробітна плата - 1727,32 грн., страхові внески - 105,37 грн.; лютий 2015 року, кількість календарних днів - 24 дні тимчасової непрацездатності, нарахована заробітна плата - 2914,65 грн., страхові внески - 177,79 грн. (т.1 а.с.17). Середньоденна заробітна плата становить 113,58 грн. Згідно з Довідкою про середню заробітну плату ОСОБА_1 (т.1 а.с.102): вересень 2014 року - нарахована заробітна плата - 3673,72 грн.; жовтень 2014 року - нарахована заробітна плата - 3492,45 грн; листопад 2014 року - нарахована заробітна плата - 3589,44 грн.; грудень 2014 року - нарахована заробітна плата - 3495,11 грн.; січень 2015 року - нарахована заробітна плата - 1727,32 грн.; лютий 2015 року - нарахована заробітна плата - 5239,41 грн. Середній заробіток становить - 3536,24 грн.. Оскільки Довідка про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) від 23.03.2015 №6535/10/1716-05-38 видана відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» №1266 від 26.09.2001, який визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників; визначення середнього заробітку за даним Порядком відбувається за іншими формулами та періодами, а тому така довідка для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуватись не може. У Довідці про середню заробітну плату (т.1 а.с.102) сума середнього заробітку у розмірі 3536,24 грн. розрахована без урахування вимог Порядку №100, тому така до уваги братись не може. На вимогу суду, відповідачем надана Довідка про середньоденний заробіток ОСОБА_1 від 10.12.2019 (т.2, а.с.141), відповідно до якої: січень 2015 року, відпрацьовано робочих днів - 10, нараховано всього - 1727,32 грн., заробітна плата - 1727,32 грн., допомога з тимчасової непрацездатності - 00,00 грн.; лютий 2015 року, відпрацьовано робочих днів - 18, нараховано всього - 5239,41 грн., заробітна плата - 2914,65 грн., допомога з тимчасової непрацездатності - 2324,76 грн.; середньоденна заробітна плата становить 165,78 грн. (4641,97:28). Розрахунок у зазначеній довідці проведено відповідно до Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховано допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Відповідно до Заяви-розрахунку для надання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на виплату матеріального забезпечення застрахованим особам (т.2, а.с.136) щодо позивача обліковується період непрацездатності з 21.01.2015 по 04.02.2015, сума виплат по тимчасовій непрацездатності - 2324,76 грн. Період непрацездатності позивача з 21.01.2015 по 04.02.2015 також підтверджується Листком непрацездатності (т.2, а.с.137, 138). На підставі поданих документів, судом першої інстанції проведено наступний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу: (1) березень - серпень 2015 року: 165,78 грн. х 118 робочих днів = 19562,04 грн.; (2) вересень - листопад 2015 року: посадовий оклад становив 1378,00 грн., кількість робочих днів - 64, коригуючий коефіцієнт 1,13 (1378,00/1218,00 = 1,13); 1,13 х 165,78 грн. х 64 робочих днів = 11989,21 грн.; (3) грудень 2015 року - квітень 2016 року: посадовий оклад становив 1723,00 грн., кількість робочих днів - 106, коригуючий коефіцієнт 1,41 (1723,00/1218,00 = 1,41); 1,41 х 165,78 грн. х 106 робочих днів = 24777,48 грн.; (4) травень - грудень 2016 року: посадовий оклад становив 2585,00 грн., кількість робочих днів - 168, коригуючий коефіцієнт 2,12 (2585,00/1218,00 = 2,12); 2,12 х 165,78 грн. х 168 робочих днів = 59044,20 грн.; (5) січень 2017 року - 22 листопада 2017 року: посадовий оклад становив 3200,00 грн., кількість робочих днів - 222, коригуючий коефіцієнт 2,63 (3200/1218,00 = 2,63); 2,63 х 165,78 грн. х 222 робочих дні = 96792,31 грн. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2015 року по 22 листопада 2017 року становить 212165,24 грн. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 18 липня 2018 року (справа 359/10023/16-ц). Зазначене підтримано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15 лютого 2019 року (справа №826/6583/14), від 18 квітня 2019 року (справа №812/2/16), від 20 березня 2019 року (справа №201/12340/16-а(2а/201/1042/2016). Дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування та утримання податків та зборів, відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету яких покладено на податкового агента - роботодавця. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 (справа №826/808/16) зазначила, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Викладені у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини 3 статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248-IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», а тому покликання на такий є помилковим. Зазначене, на переконання суду апеляційної інстанції спростовує аргументи скаржника щодо не включення суми, яка отримана позивачем як допомога по безробіттю до суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покликання на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Рівненській області, залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі №817/995/15 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 28.05.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України