Постанова КЦС ВС № 712/10617/17-ц

Постанова Іменем України 27 травня 2020 року м. Київ справа № 712/10617/17-ц провадження № 61-8262св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-2000», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01 грудня 2017 року в складі судді Троян Т. Є. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І., ВСТАНОВИВ: Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-2000» (далі - ТОВ «Явір-2000») про визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити певні дії та усунення перешкод у користуванні власністю. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на праві приватної власності (по 1/2 частинні кожній) належить квартира АДРЕСА_1 . З 25 січня 2016 року на виконанні Центрального відділу Державної виконавчої служби у Черкаській області перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Придніпровським районним судом міста Черкаси, про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з вище вказаної квартири. 22 серпня 2016 року вказані виконавчі провадження завершені у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду. Вказували, що банк, не дочекавшись завершення виконавчого провадження, незаконно 01 липня 2016 рокууклав договір про надання охоронних послуг з ТОВ «Явір-2000» та змінив замки на вхідних дверях. На підставі викладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили: визнати недійсним договір, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Явір-2000», про взяття об`єкту нерухомості під охорону; зобов`язати ТОВ «Явір-2000» демонтувати сигналізацію в квартирі АДРЕСА_1 ; зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» не чинити позивачам перешкод у розпорядженні та користуванні вказаною квартирою, а також надати ключі від вхідних дверей квартири та вхідного тамбуру. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 01 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виселено з квартири АДРЕСА_1 . Банк правомірно діяв, вживши заходи по збереженню майна та уклавши спірний договір від 01 липня 2016 року з ТОВ «Явір-2000» про взяття об`єкту під охорону, оскільки іпотекодержателю, якому судовим рішення, що набрало законної сили, надано право реалізувати вказану квартиру, необхідна можливість безперешкодного доступу до предмета іпотеки (що можливо лише за умови передачі всіх ключів та кодів доступу до охоронної сигналізації предмета іпотеки та права обладнати його охоронними пристроями), право доступу для демонстрації предмета іпотеки потенційним покупцям, оцінювачам та іншим фахівцям. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніяких правочинів по набуттю права власності на квартиру АДРЕСА_1 не вчиняли, в установленому законом порядку їх право власності на квартиру було припинене, а нове право власності на квартиру за правочином не набули. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 11 червня 1996 року є власниками квартири АДРЕСА_1 , тому банк не мав права замінювати вхідні замки до цієї квартири та укладати договір охорони цього нерухомого майна з ТОВ «Явір-2000». Позивачі 02 грудня 2016 року зареєстровали дублікат свідоцтва про право власності, оскільки оригінал вказаного документу було втрачено, тому суди дійшли помилкового висновку, що вони набули право власності лише з указаної дати. Перереєстрація дублікату правовстановлюючого документа не змінює статусу власників майна. ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Явір-2000» не є власниками спірного майна, тому вони не мають права укладати договори щодо цього майна. Суди не перевірили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не було виконане і ніколи не виконувалося. Банк не пред`являв до виконавчої служби виконавчих документів. Крім того, строки для виконання рішення суду минули. Станом на час укладення спірного договору про охорону майна позивачі проживали у квартирі АДРЕСА_1 , були у ній зареєстровані та не були виселені. ПАТ КБ «ПриватБанк» не мав права здійснювати ніяких дій щодо квартири, не дочекавшись закінчення виконавчого провадження. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу. 10 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду. Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», у справі призначено повторний автоматизований розподіл. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2020 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 13 вересня 2007 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 70 400 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 13 вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в іпотеку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 не виконав взяті ним зобов`язання за кредитною угодою, тому рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2011 року у справі № 2-53/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17 травня 2012 року, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2007 року в розмірі 63 605,19 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності. Встановлено спосіб реалізації шляхом продажу квартири ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. Заочним рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 21 січня 2013 року у справі № 2314/9019/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2013 року, виселено ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України м. Черкаси. Між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Явір-2000» 01 липня 2016 року укладено договір про надання послуг охорони майна за допомогою пульта централізованого спостереження. Об`єктом охорони є квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 листопада 2016 року отримали дублікат свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 та 02 грудня 2016 року зареєстрували своє право власності у Державному реєстрі речових прав.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказували, що банк до закінчення виконавчого провадження незаконно змінив замки на вхідних дверях у належній їм квартирі АДРЕСА_1 , уклав договір про надання охоронних послуг щодо вказаної квартири з ТОВ «Явір-2000» та перешкоджає позивачам користуватися цим майном. Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом. Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника). Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до та після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», залишаються в силі, а їх виконання припиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 цього Закону. Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Таким чином, вчиняти дії щодо звернення стягнення на спірну квартиру після набрання чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» банк не має права, тому суди дійшли передчасного висновку, що банк правомірно діяв. При цьому було змінено замки у вхідних дверях спірної квартири, а також уклавдено спірний договір від 01 липня 2016 року з ТОВ «Явір-2000» про взяття об`єкту під охорону з метою демонстрації предмета іпотеки потенційним покупцям, оцінювачам та іншим фахівцям. Разом з тим, на час касаційного перегляду судових рішень у цій справі набрала законної сили постанова Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в справі № 711/4787/16-ц, якою визнано незаконними дії посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо виселення ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , здійснені при примусовому виконанні виконавчого листа Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12 травня 2015 року № 2314/9019/12, а саме: щодо складення та направлення державним виконавцем вимог про зобов`язання у добровільному порядку виселитися з квартири;щодо складення та підписання державним виконавцем актів за результатами здійснення виходу за місцем проживання; щодо винесення державним виконавцем постанови про залучення спеціаліста при проведенні виконавчих дій; щодо винесення державним виконавцем постанови про залучення представників поліції при проведенні виконавчих дій. Так, під час розгляду справи № 711/4787/16-ц апеляційний суд дійшов висновку, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює тимчасові обмеження не лише щодо процедури відчуження без згоди власника заставного чи іпотечного майна, а і щодо процедури виселення осіб з житла, переданого в іпотеку. Крім того, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 лютого 2018 року у справі № 712/774/18 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці ПАТ КБ «ПриватБанк». Вирішуючи питання про накладення арешту на вищевказану квартиру, судом у справі № 712/774/18 встановлено, що Черкаською місцевою прокуратурою здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, щодо правомірності дій охоронної фірми - ТОВ «Явір-2000», стосовно квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 визнано потерпілою в указаному кримінальному провадженні. Разом з тим, частиною першою статті 10 Закону України «Про іпотеку» саме на іпотекодавця, а не на іпотекодержателя, покладено обов`язок вживати за власний кошт всіх необхідних заходів для належного збереження предмета іпотеки. Отже, суди дійшли помилкового висновку, що лише банк має право вживати заходи для належного збереження предмета іпотеки. При цьому, на час укладення спірного договору власниками квартири АДРЕСА_1 були позивачі, які не давали згоди відповідачам на його укладення, заміну замків у вхідних дверях у вказаній квартирі та вчинення інших дій, враховуючи дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Разом з тим, помилковим є висновок судів, що в установленому законом порядку право власності позивачів на спірну квартиру було припинене, а нове право власності на цю квартиру за правочином вони не набули, оскільки наявність судового рішення у справі № 2-53/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не позбавляє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на це майно, до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та вчинення відповідних процесуальних дій після цього. Отже, у справі, яка переглядається, суди не дали належної правової оцінки доводам позивачів про те, що оскаржувані дії відповідачів порушують їхні законні права та інтереси, які підлягають захисту у судовому порядку. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. З огляду на викладене, суди не в повній мірі виконали вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, а судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості відповідно до статті 263 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України. Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко І. М. Фаловська