Постанова 4818 № 642/5013/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Харків Справа № 642/5013/17 Провадження № 22-ц/818/1682/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Хорошевський О.М. суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б. за участю секретаря Іманвердізаде А.А. Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року, постановлене суддею Вікторовим В.В., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, поділ в натурі, виділення часток в натурі, що є у спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, поділ в натурі, виділення часток в натурі, що є у спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою, УСТАНОВИВ: У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив припинити право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 та виділити йому в натурі у власність такі частки: приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, ІІ, ІІІ житлового будинку літ. «А-1» з відповідною частиною надвірних споруд сараї літ. «В», «Г», вбиральня літ. «П», навіс літ. «Н» на відповідній частині земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником 44/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 24.05.2003 р. НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , реєстр. № 2-419 (витяг про реєстрацію права власності № 829418 від 22.06.2003 р. на 33/100 частин) та від 20.09.2017 р. НМА 955478, реєстр. № 4-296 (витяг про реєстрацію права власності № 97932834 від 20.09.2017 р. на 11/100 частин). У користуванні позивача відповідно до технічного паспорту знаходяться приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, II, III житлового будинку літ. «А-1» відповідною частиною надвірних споруд, а саме: сараї літ. "В", "Г", вбиральня літ. «П», навіс літ «Н». Власником решти 56/100 вищевказаного будинку з відповідною частиною надвірних будівель є відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.1972 та рішення народного суду Ленінського району м. Харкова від 09.11.1988 р., який користується цією частиною будинку з надвірними будівлями. Між сторонами склався відповідний порядок користування приміщеннями будинку з надвірними спорудами та земельною ділянкою. Даний будинок вже давно розділений між співвласниками з обладнаними окремими входами та підведеними до кожної з них окремо всіма комунікаціями. Надвірні будівлі знаходяться в користуванні з відповідною частиною земельної ділянки. Тому в даній ситуації відсутні перешкоди у виділенні частки житлового будинку в натурі та присвоєння окремого номеру житлового будинку. У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, поділ в натурі, виділення часток в натурі, що є у спільній частковій власності. В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що 07.03.1972 року ним було придбано 19/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.03.1972 року. На підставі рішення народного суду Ленінського району м. Харкова від 09.11.1988 року, його частку з 19/100 було збільшено до 56/100 частин у зв`язку з прибудовою та збільшенням площі житлового будинку. На момент звернення із зустрічним позовом в його користуванні знаходилась така частина будинку та надвірних споруд, а саме: приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд гаражі літ. «Е», «М», «О» та вбиральня літ. «Ж». У зв`язку з вищевказаним позивач за зустрічним позовом просив: припинити право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 ; поділити в його в натурі між власниками та виділити йому в натурі у власність такі частки будинку, а саме: приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку літ. «А2-1» з відповідною частиною надвірних споруд гаражі літ. «Е», «М», «О», вбиральню літ. «Ж»; призначити будівельно-технічну експертизу для визначення можливих варіантів поділу домоволодіння. Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Припинено право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 та поділити його в натурі між співвласниками. Виділено ОСОБА_1 в натурі у власність таку його частину: приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, II, III житлового будинку літ. "А-1" з відповідною частиною надвірних споруд, а саме: а саме: сараї літ. "В", "Г", вбиральня літ. "П", навіс літ "Н". В іншій частині позовних вимог відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, поділ в натурі, виділення часток в натурі, що є у спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено. Припинено право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 та поділити його в натурі між співвласниками. Виділено ОСОБА_2 в натурі у власність таку його частину: приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку літ. "А2-1" з відповідною частиною надвірних будівель: гараж літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», гараж літ. «М» і «О», сарай літ. КН. Встановлено порядок користування земельною ділянкою відповідно до ІІ варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 15000/2016 від 06.04.2019 р., а саме: виділено ОСОБА_2 в користування земельну ділянку площею 1111 кв.м., що припадає на 56/100 часток; виділено ОСОБА_1 в користування земельну ділянку площею 873 кв.м., що припадає на 44/100 часток. Границя користування земельною ділянкою по ІІ-му варіанту порядку користування вказана в додатку № 3 червоним кольором. 1) від крапки, що розташована по червоній лінії по АДРЕСА_1 на відстані 3,38 м від межі із домоволодіннями АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 проходить ламана лінія довжиною 43,33 м, що складається з двох відрізків довжиною 33,05 м та 10,28 м. Дана лінія проходить в глибину земельної ділянки в напрямку житлового будинку до крапки, що розташована на відстані 1,0 м від кута житлового будинку, далі лінія довжиною 4,27 м, паралельно зовнішній грані стіни житлового будинку, паралельно їй на відстані 1,0 м, далі під прямим кутом лінія довжиною 1,0 м, далі по лінії розподілу житлового будинку, далі лінія довжиною 4,35 м по зовнішній грані стіни сараю літ. «В» (при цьому пропонується встановити земельний сервітут площею 4,35 м2 (4,35x1,0) для можливості обслуговування ОСОБА_1 стіни будівлі літ. «В»). Далі лінія довжиною 21,45 м в бік тильної сторони ділянки, далі лінія довжиною 17,40 м до перетину з межею земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_4 що розташована на відстані 7,30 м від кута ділянки. 2) від крапки, що розташована по червоній лінії по АДРЕСА_4 на відстані 11,74 м від межі із домоволодінням АДРЕСА_4 до кута проходить пряма лінія до тильної межі на відстані 13,17 м від кута ділянки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2 306,11 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 640,00 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково, відмовивши у виділенні ОСОБА_4 сараю літ КН та встановлення порядку користування відповідно до ІІ варіанту висновку, а саме ОСОБА_1 - пропорційно 46/100, а ОСОБА_4 56/100. Скарга містить посилання на те, що ОСОБА_1 з ІІ варіантом розподілу земельної ділянки не погоджується, вважає його таким, що не відповідає законодавству, порушує його права та протирічить дійсному порядку користування, який склався між сторонами, до зміни часток у праві власності в 1988 році і який був порушений самовільно відповідачем в 2017 році. Вважає І варіант порядку користування висновку судової будівельно-технічної та земельно-технінчої експртизи № 15000/2016 від 06.04.2019 року, де визначено розмір користування землею у співвідношенні 81/100 долі 19/100, законним, таким, що відповідає дійсному порядку користування до виникнення конфлікту в 2017 році, після зміни часток у праві власності в 1988 році. З приводу висновку суду про те, що існує відсутня технічна можливість встановити порядок користування земельною ділянкою за І варіантом (внаслідок знаходження сарая літ КН, нібито давно побудованого відповідачем, на земельній ділянці, яка повинна використовуватися позивачем), даний висновок суду також зроблений з порушенням норм матеріального права. Звертає увагу суду на той факт, що земельна ділянка, з приводу якої існує спір - знаходиться в комунальній власності , і докази того, що до участі в справі був залучений належний орган а саме, Харківська міська рада , в якості третьої особи, є процесуальним порушенням , допущеним судом першої інстанції, оскільки призводять до порушенням прав та обов`язків власника земельної ділянки. Також відповідно до ст.121 ЗК України , яким визначено норми безоплатної приватизації для будівництва , обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектар, а відповідно до II варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06.04.2019 року ОСОБА_2 пропонується виділити 1111 м2, що перевищує зазначену норму ЗК України. З приводу 1 варіанту розподілу земельної ділянки ОСОБА_2 пропонується виділити в користування земельну ділянку на 510 кв.м. більше на 133 кв.м, ніж припадає на 19/100 оскільки технічно можливо виділити саме з таким збільшенням з урахуванням відокремленої земельної ділянки під гаражем відповідача ОСОБА_2 . Тим самим дотримано вимоги нормативно-правових актів та будівельних норм щодо забезпечення можливості обслуговування відповідної частини будинку, що виділяється. Відповідно позивачу ОСОБА_1 пропонується виділити в користування земельну ділянку на 133 кв.м. менше, ніж припадає на 81/100 часток , на що він погоджується. До суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року у ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а отже є законним та обґрунтованим. У зв`язку з цим зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги первісного позову підлягають задоволенню частково в частині вимог про припинення права спільної часткової власності на будинок та виділення в натурі у власність сторонам відповідних приміщень з відповідною частиною надвірних будівель. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з необгрунтованістю. Зустрічний позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі. Під час проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, визначення І варіанту встановлення порядку користування земельною ділянкою, експерт виходив із розміру часток співвласників, які були встановлені до прийняття рішення народного суду Ленінського району м. Харкова від 09.11.1988 року у справі № 2-1469. Даний варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою не відповідає вимогам норми ч. 3 ст. 358 ЦК України, де зазначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Також І варіант суперечить ч. 4 ст. 120 ЗК України 2001 року, а саме: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Судом установлений порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. У зв`язку з вищевказаним суд прийняв до уваги висновки судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 15000/2016, а саме ІІ варіант розподілу порядку користування земельними ділянками, а також те, що відсутня технічна можливість встановити порядок користування земельною ділянкою за І варіантом Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником 44/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 24.05.2003 р. НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , реєстр. № 2-419 (витяг про реєстрацію права власності № 829418 від 22.06.2003 р. на 33/100 частин) та від 20.09.2017 р. НМА 955478, реєстр. № 4-296 (витяг про реєстрацію права власності № 97932834 від 20.09.2017 р. на 11/100 частин). В свою чергу ОСОБА_2 є власником інших 56/100 частин даного будинку на підставі Договору купівлі-продажу від 07.03.1972 року та рішення Ленінського районного народного суду м. Харкова від 09.11.1988 року. Із матеріалів справи та наданих сторонами доказів убачається, що фактично до 2017 року спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо порядку користування земельною ділянкою не було. Дана позовна вимога з`явилась лише в уточненій зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 від 16.05.2018 року. Після цього вже і ОСОБА_1 17.05.2018 року заявив аналогічну позовну вимогу. До травня 2018 року сторони не потребували визначення між ними порядку користування земельною ділянкою, її спільно без встановлення меж користувались нею. Посилання представника ОСОБА_1 на те, що встановлене сторонами фактичного порядку користування земельною ділянкою підтверджується наявністю паркану відображеного у технічних паспортах, які складались раніше не можна вважати доказом таких обставин, оскільки не доведено коми та ким було його зведено та чи мав він прохід, щоб створювало можливість користування і іншою частиною домоволодіння. Згідно Висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 15000/2016 від 06.04.2019 року, відсутня технічна можливість встановлення порядку користування вищевказаною ділянкою відповідно до І варіанту, а саме виділити співвласнику ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 510 кв. м., що на 133 кв. м. більше, ніж припадає на 19/100 часток, а співвласнику ОСОБА_1 - земельну ділянку, що відповідає 81/100 частці. Причиною відсутністю такої технічної можливості є не наявність сараю літ. «КН», як вважає ОСОБА_1 , а те, що належні ОСОБА_2 56/100 частин житлового будинку із побудованими ним житловими спорудами об`єктивно не можуть вміститись на земельній ділянці площею 510 кв. м. Таким чином, висновок II варіанту експертизи визначений з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні, а тому є правильним визначення порядку користування земельною ділянкою судом саме за цим варіантом. Також, судова колегія звертає увагу, що відповідно до рішення Ленінського районного народного суду м. Харкова від 09.11.1988 року яким було перерозподілено ідеальні частки права власності співвласників та визнано за ОСОБА_2 у власність 56/100 частин домоволодіння з надвірними будівлями оскаржено не було, що свідчить про згоду попередніх власників такого перерозподілу часток. Із наданих ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину за законом сарай літ. «КН» в перелік успадкованого майна останнім не входило, а тому підстав вважати, що саме він має на нього право судом не встановлено. Що стосується доводів апеляційної скарги про неможливість визнання за ОСОБА_4 права власності на цей сарай, оскільки він збудований самочинно і не введен у експлуатацію, таке твердження не може бути взято до уваги, оскільки йдеться про допоміжну будівл, що є приналежністю житлового будинку і введення її в експлуатацію не потребується. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1,376, 381, 382-384 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, які продовжуються на строк карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції «COVID-19», може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.М. Хорошевський Судді: І.В. Бурлака В.Б. Яцина Повний текст судового рішення складено 05 червня 2020 року.