Постанова 4852 № 160/10423/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10423/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 р. (суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі № 160/10423/19 за позовом начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Никитюка Ігоря Петровича до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: Начальник Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Никитюк І. П. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №48/2019, прийняту 17.10.2019 Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. В обґрунтування позову позивач вказував на те, що спірною постановою його дії, як начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, визнано такими, що вчинені з порушенням норм абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», скасована постанова від 02.09.2019 про результати перевірки виконавчого провадження № 594984444, а також зобов`язано вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження до відповідності вимог законодавства України. На переконання позивача, за результатами проведеної ним перевірки виконавчого провадження №59498444 зроблено обгрунтований висновок про законність проведення державним виконавцем Пономаренко Ю.В. виконавчих дій щодо стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 255 грн. Натомість відповідач безпідставно скасував постанову позивача від 02.09.2019, вказавши на порушення Закону України «Про виконавче провадження». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради. Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні положень статей 307, 308 КУпАП, якими передбачено стягнення суми штрафу у подвійному розмірі у випадку примусового виконання постанови. Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про протиправність спірної постанови Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення серії ІП № 000890, яка перебувала на виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, не була виконана у повному обсязі. На думку скаржника, суд необгрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що окрім суми штрафу у розмірі 255грн., застосованого до ОСОБА_1 , стягненню підлягала сума штрафу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 308 КУпАП і зазначено у тексті самої постанови про накладення адміністративного стягнення. Скаржники просять скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову. У відзиві на апеляційні скарги позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, наполягаючи на протиправності спірної постанови, оскільки державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно змінювати суму штрафу, яка визначена постановою про накладення адміністративного стягнення. У судовому засіданні представники скаржників підтримали вимоги та доводи апеляційних скарг. Позивач заперечив проти задоволення апеляційних скарг. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду справи, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - 15.04.2020, до суду не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1.ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інспектором з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.03.2019 серія ІП № 000890 щодо стягнення з боржника суми штраф у розмірі 255 грн. Після набрання законної сили цієї постанови інспектор з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради звернувся до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій також вказав, що вказана постанова підлягає примусовому виконанню шляхом стягнення подвійної суми штрафу у розмірі 510 грн. Державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Пономаренко Ю.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2019 ВП № 59498444, постанову про арешт майна боржника від 10.07.2019, а також постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про арешт коштів боржника від 18.07.2019. У зв`язку зі сплатою боржником суми штрафу у розмірі 255 грн., а також інших витрат виконавчого провадження, державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Пономаренко Ю.В. на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 23.07.2019. У зв`язку із надходженням скарги представника Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на постанову від 23.07.2019 ВП №59498444, позивачем здійснено перевірку виконавчого провадження №59498444 та прийнято постанову від 02.09.2019 ВП №59498444, якою дії державного виконавця Пономаренко Ю.В., вчинені в рамках виконавчого провадження №59498444 визнано такими, що відповідають вимогам законодавства України. У зв`язку із надходженням скарги представника Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на постанову від 17.10.2019 ВП №59498444 та здійсненням перевірки виконавчого провадження №59498444, відповідачем прийнято постанову від 17.10.2019 ВП №59498444, якою, зокрема: дії позивача визнані такими, що вчинені з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», скасовано постанову від 02.09.2019 року ВП №59498444, а також зобов`язано останнього вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження до відповідності вимог законодавства України. Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірну постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про її протиправність, оскільки державний виконавець правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі сплатою боржником суми штрафу у розмірі, зазначеному у постанові, - 255 грн. При перевірці виконавчого провадження позивач порушень вимог законодавства України не допустив. Колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Адміністративна справа, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 1 цього ж Кодексу, - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу). Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, щл позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст. 5 Кодексу). Як вбачається з матеріалів справи, адміністративній позов подано начальником Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Никитюк І.П., тобто суб`єктом владних повноважень. Позовні вимоги пред`явлені до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яке також має статус суб`єкта владних повноважень. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. При цьому спори, які виникають із застосування зазначеної норми закону можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 р. у справі № 802/833/17-а. За змістом обгрунтування наведеного в адміністративному позові начальником Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Никитюк І.П., спір між ним, як суб`єктом владних повноважень, та Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - відсутній. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Начальник Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Никитюк І.П., не обгрунтував своє право, як суб`єкта владних повноважень, на звернення до адміністративного суду із даним позовом. При розгляді апеляційних скарг в судів апеляційної інстанції він також не зміг надати відповідь на питання про наявність закону, яким таке право визначено. Слід зазначити, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначає процедуру оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби. Однак, правом на таке оскарження наділені сторони, інші учасники та особи виконавчого провадження, до кола яких начальник органу державної виконавчої служби не відноситься. У свою чергу, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802), передбачено порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження (розділ ХІІ). Цією Інструкцією передбачено право посадової особи, яка проводить перевірку, скасовувати постанови та надавати доручення начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону. Разом з цим, Інструкцією не передбачено право державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби оскаржувати в судовому порядку постанови, складені за результатами перевірки матеріалів виконавчого провадження, оскільки за своєю суттю перевірка законності виконавчого провадження є засобом реалізації контролю органом державної виконавчої служби вищого рівня за діяльністю підпорядкованих структур, їх посадових та службових осіб. Колегія суддів вважає, що прийняття постанови про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження без застосування заходів дисциплінарного стягнення не порушує жодних прав особи, рішення якої піддано перевірці. Сама по собі незгода начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби із рішенням органу державної виконавчої служби вищого рівня не є підставою для задоволення позову за відсутності встановлення обставини порушення його прав, свобод чи інтересів. Зважаючи на те, що право начальника територіального відділу державної виконавчої служби, як суб`єкта владних повноважень, на звернення до суду за оскарженням постанови органу державної виконавчої служби вищого рівня жодним законом не передбачено, жодних прав, свобод та інтересів позивача спірною постановою не допущено, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При постановленні оскарженого рішення суд першої інстанції не здійснив перевірку дотримання позивачем при подачі позову наведених вище вимог Кодексу адміністративного судочинства України, дійшовши помилкового висновку про наявність між сторонами публічно-правового спору. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 р. в адміністративній справі № 160/10423/19 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 3 червня 2020 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складено 05 червня 2020 р. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий