Постанова 4854 № 400/4263/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4263/19 Категорія: 113070200 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є.В. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту: 17.02.2020 р. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Ступакової І.Г. при секретарі - Рощіній К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2019 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області (далі - Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №121596 від 07 листопада 2019 року, винесену Управлінням Укртрансбезпеки в Миколаївській області. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він не є перевізником, оскільки передав транспортний засіб в оренду ТОВ "Продінвест-Сервіс" на підставі договору оренди транспортного засобу, а тому не є суб`єктом, до якого застосовується відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Крім того, в товарно-транспортній накладній (далі ТТН) перевізником його вказано помилково, оскільки транспортний засіб ним було передано в оренду за договором. Вважає постанову протиправною та безпідставною з огляду на норми чинного законодавства. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що після проведення перевірки транспортного засобу, який належить позивачу, встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу. У ТТН перевізником зазначено саме позивача, водієм не надавався договір оренди, за умовами якого зупинений транспортний засіб передавався у користування іншій особі, а також відсутні докази перереєстрації транспортного засобу, яка має здійснюватися власником при передачі транспортного засобу у користування, а тому позивач є тим суб`єктом, який має нести відповідальність за встановлене під час перевірки порушення. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 07 листопада 2019 року №121596, відмовлено. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги: - позивач не здійснює перевезення особисто, не є замовником перевезень, не перебуває у трудових відносинах з водієм транспортного засобу DAF FT CF 85.360, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , тобто не має будь-якого відношення до процесу здійснення перевезень, про що свідчить договір оренди вищезазначеного транспортного засобу, який міститься в матеріалах справи; - твердження суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано акту приймання-передачі транспортного засобу є безпідставними, оскільки в матеріалах справи містяться як договір оренди транспортних засобів від 09 жовтня 2018 року №ННМ 123023, так і акт прийому-передачі №1 до Договору оренди транспортних засобів від 29 жовтня 2018 року (реєстраційний №2335) (далі - Акт), а наявність у позивача статусу ФОП не наділяє його будь-якими обов`язками щодо належного йому транспортного засобу. У відзиві Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області на апеляційну скаргу вказується, що доводи позивача є безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: 02 жовтня 2019 року працівниками Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на підставі направлення на перевірку від 30 вересня 2019 року №009647 проведено перевірку транспортного засобу DAF FT CF 85.360, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на а/д Київ-Одеса, км. 210 + 450 м. Під час перевірки встановлено, що у водія відсутній дозвіл на проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування, а під час зважування загальна маса автомобіля склала 51 тонн 900 кг, що на 11 тонн 900 кг більше дозволених нормативів, перевищення вагових обмежень на одиночну вісь, замість допустимих 11 тонн, навантаження становило 14 тонн 300 кг, що на 3 тонн 300 кг більше дозволених нормативів та перевищення вагових обмежень на строєну вісь, замість допустимих 22 тонн, навантаження становило 29 тонн 800 кг, що на 7 тонн 800 кг більше дозволених нормативів. Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області направлено запрошення на адресу позивача для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зазначене запрошення було повернуто поштою без вручення, за закінченням строку зберігання. 07 листопада 2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №121596, якою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності та накладено штраф у розмірі 34 000 грн., за скоєння правопорушення передбаченого абз.16 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм понад 20%. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ТТН від 01 жовтня 2019 року, яка міститься в матеріалах справи і яка є основним доказом факту перевезення товару, перевізником зазначено саме позивача. Також, суд першої інстанції відхилив довід позивача про те, що перевізником його зазначено помилково, оскільки на підтвердження того, що помилка мала місце, позивачем не надано належного доказу. Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що (…) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (…). Відповідно абз.16 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники. Частиною 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст.ст. 73-76 КАС України докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими є докази, одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В матеріалах справи на а.с. 10, 11, 75 є нечіткі та не завірені належним чином документи: договір оренди транспортних засобів та акт прийому-передачі №1 до Договору оренди транспортних засобів. В ході апеляційного провадження судом апеляційної інстанції були витребувані у представника позивача оригінали цих документів, які були судом оглянуті та досліджені. Копії цих документів були завірені апеляційним судом та приєднані до матеріалів справи (а.с. 146,147). Таким чином, наявні належні та допустимі докази, які свідчать, що 29 жовтня 2018 року автомобіль DAF FT CF 85.360, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 передано позивачем в оренду ТОВ "Продінвест-Сервіс" на термін - 5 п`ять років, від 29 жовтня 2018 року до 29 жовтня 2023 року. Крім того, згідно акта прийому-передачі №1 до Договору оренди транспортних засобів від 29 жовтня 2018 року відбулася фактична передача вказаного автомобіля від позивача ТОВ "Продінвест-Сервіс". З наведених обставин, судова колегія доходить висновку, що на момент здійснення перевірки працівниками Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (02 жовтня 2019 року) позивач не був перевізником, оскільки вищезгаданий транспортний засіб було передано ним в оренду. Враховуючи наведене, судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу доводи позивача про те, що він помилково вказаний перевізником у ТТН від 01 жовтня 2019 року. За таких обставин, позивач, в даному випадку, не може вважатися перевізником і, відповідно, не може нести відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів. Враховуючи наведене, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , відповідно, необхідність їх задоволення. Оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 . Судова колегія вирішує питання щодо розподілу судових витрат відповідно ст.ст. 139-143 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 768,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38629 від 30 листопада 2019 року, 630,61 грн. за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією №0.0.1600443113.1 від 30 січня 2020 року та за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції у розмірі 1 152,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №94645 від 16 березня 2020 року. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №121596 від 07 листопада 2019 року, винесену Управлінням Укртрансбезпеки в Миколаївській області. Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за подачу адміністративного позову, 630,61 (шістсот тридцять) гривень 61 коп. за подання заяви про забезпечення позову та 1 152,60 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 коп. за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.