Ухвала КЦС ВС № 184/1213/19

Ухвала 3 червня 2020 року м. Київ справа № 184/1213/19 провадження № 61-8398ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, заступника головного лікаря з експертизи м. Покров Дніпропетровської області Мельниченка Михайла Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 26 травня 2020 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 нарішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, повний текст якої складено 22 квітня 2020 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Вказана касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження та ОСОБА_1 заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке касаційний суд не вирішує, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3, який, зокрема, визначає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 390 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Проте касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону. Підставою касаційного оскарження рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому заявник не визначає, щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок. Узагальнене посилання заявника на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України не свідчить про визначення ним конкретних підстав, на яких подається касаційна скарга. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, і надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи. Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Касаційна скарга містить твердження заявника про звільнення його від сплати судового збору, в якому ОСОБА_1 посилається на пункт 7 частини другої статті 3 та пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до пункту 7 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Зазначені доводи про те, що заявник звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі на підставі пункту 7 частини другої статті 3 та пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Головне управління державної праці у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області Мельниченка М. М. провести розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 та за його результатами видати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П4. Тому ОСОБА_1 не може користуватися правом звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі визначених ним правових норм. Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника стосовно можливості звернення до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором у встановленому розмірі) у цій справі дотримано. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн). ОСОБА_1 заявлено одну вимогу немайнового характеру. Тому за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 536,80 грн (768,40*200%), про що надати відповідний документ або документ, що підтверджує підстави звільнення його від сплати судового збору. Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної за належними реквізитами. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху. Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків, але не більше десяти днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко