Постанова 4816 № 589/4899/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м.Суми Справа №589/4899/18 Номер провадження 22-ц/816/1036/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року в складі судді Курбанової А.Р., ухваленого у м. Шостка, повний текст якого складений 02 березня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2018 року ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що у нього з відповідачкою відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння, а спільне життя та збереження шлюбу є неможливими, на даний час вони проживають окремо та шлюбних відносин не підтримують. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року позов ОСОБА_4 . Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 червня 2018 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1205. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачка та її представник оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність судового рішення та неповне з`ясування обставин справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, заявники апеляційної скарги вказали на те, що позивач без поважних причин не надав до суду документ про укладення шлюбу, жодного разу не з`являвся у судове засідання суду першої інстанції, а підпис на позовній заяві не належить ОСОБА_6 , який, до того ж, не перебуває на консульському обліку в Україні та не надав доказів про те, що проживає у АДРЕСА_1 , що є підставою для залишення позову без розгляду. Доводи апеляційної скарги також зводяться до того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, викладених у позовній заяві, а суд безпідставно взяв до уваги пояснення неповнолітнього сина відповідачки ОСОБА_7 , поклавши їх в обґрунтування судового рішення. Крім того, відповідачка та її представник звернули уваги на ту обставину, що після реєстрації шлюбу позивач змінив прізвище на ОСОБА_8 , проте, звертаючись до суду з даним позовом, він не надав докази про зміну прізвища, що також було підставою не розглядати позовні вимоги. До того ж, заявники апеляційної скарги не погодилися з твердженням ОСОБА_6 про те, що відповідачка одружилася з ним, оскільки мала бажання виїхати до Західної Європи, зазначивши, що вона заповнювала відповідну анкету в посольстві Швейцарської Конфедерації. Також у доводах апеляційної скарги йдеться і про те, що до справи були долучені докази, які були надані лише до суду, а відповідачка їх не отримувала. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вважають, що заявлені вимоги повинні розглядатися в ОСОБА_9 , а бажання позивача розірвати шлюб пояснюється тим, що він, таким чином, має наміри приховати аферу, враховуючи, що у нього існує заборгованість перед банківськими установами. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_10 просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин ОСОБА_11 та громадянка України ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Печерському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1205, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 61). Згідно з даними свідоцтва про шлюб прізвище після державної реєстрації шлюбу як чоловіка, так і дружини вказано « ОСОБА_8 ». Встановлено, що спільних дітей у сторін немає, після реєстрації шлюбу вони проживали в Україні у АДРЕСА_2 . Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудності судам України справ з іноземним елементом. Статтею 56 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України. Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. У ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» йдеться про те, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. Частиною 1 ст. 110 СК України визначене право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу одним із подружжя. З аналізу викладених норм права вбачається, що справи про розірвання шлюбу між одним з подружжя - громадянином України та другим із подружжя незалежно від його громадянства підсудні судам України. Ураховуючи викладене та те, що сторони після реєстрації шлюбу проживали в Україні у АДРЕСА_2 колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що дана справа повинна розглядатися в ОСОБА_9 . Крім того, твердження апеляційної скарги щодо того, що позивач, як громадянин ОСОБА_12 Конфедерації, не перебуває на консульському обліку в Україні та не надав до суду доказів про те, що проживає у м. Києві не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що даний позов на законних підставах був поданий ОСОБА_6 до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області за зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 11) та за місцем проживання сторін після реєстрації шлюбу у м. Шостка, що узгоджується із наданими суду доказами та відповідає положенням ч. 1 ст. 27 ЦПК України та ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право». Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідачки та її представника про те, що суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_6 , оскільки останній без поважних причин не надав до суду оригінал документа про укладення шлюбу та жодного разу не з`явився у судове засідання суду першої інстанції, а підпис на позовній заяві не належить ОСОБА_6 , колегія суддів виходить з наступного. Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказав на ту обставину, що позбавлений можливості надати оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, так як воно знаходиться у відповідачки, тому на підставі ч. 1 ст. 84 ЦПК України він просив суд витребувати вказаний доказ у ОСОБА_1 . Однак, під час розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено, що оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу було направлено до посольства Швейцарської Конфедерації, тому, враховуючи, що сторони у даній справі не заперечували факт укладення шлюбу 08 червня 2018 року, що також підтверджується світлокопією свідоцтва про шлюб (а.с. 61), суд першої інстанції розглянув справу на підставі наявних у ній доказів, що були надані сторонами. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_6 у місцевому суді представляла адвокат Галкіна Я.Г. на підставі довіреності від 31 жовтня 2018 року (а.с. 43 44), яка була присутня в судових засіданнях 03 липня 2019 року, 07 жовтня 2019 року та 11 грудня 2019 року (а.с. 68, 88 89, 126 127). При цьому, позивач ОСОБА_6 повідомив, що за станом здоров`я не зможе прибути в судове засідання, що підтверджується довідкою лікаря (а.с. 104 - 105). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що правові підстави для залишення без розгляду позовної заяви на підставі ч. 5 ст. 223 ЦПК України, на яку посилаються позивачка та її представник в апеляційній скарзі, відсутні. До того ж, відповідачка не надала до суду належних та допустимих доказів того, що підпис на позовній заяві про розірвання шлюбу не належить ОСОБА_13 той же час, нотаріус катону Берн Томас Вінклер засвідчив, що підпис « ІНФОРМАЦІЯ_2 .Френч» на позовній заяві було поставлено власноруч ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 99 103). Таким чином, доводи апеляційної скарги у вказаній частині також не заслуговують на увагу колегії суддів. Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що позивач під час реєстрації шлюбу змінив прізвище на ОСОБА_8 , проте, звертаючись до суду з даним позовом, він не надав докази про зміну свого прізвища, а підписав його під прізвищем ОСОБА_15 . Френч, що також, на думку заявників апеляційної скарги, є підставою для залишення позову без розгляду, колегія суддів відхиляє. Зокрема, з листа Департамента юстиції та безпеки (м. Люцерн) від 30 липня 2018року вбачається, що ОСОБА_6 у зв`язку з одруженням зі ОСОБА_1 за законом ОСОБА_11 , громадянином якої він є і де він проживає, були запропоновані прізвища: « ОСОБА_16 » (його попереднє прізвище) або « ОСОБА_17 » (дівоче прізвище дружини) та роз`яснено, що прізвище дружини « ОСОБА_8 » не може бути прийнятним в якості загального прізвища подружжя (а.с. 137). Крім того, у своєму листі від 26 вересня 2019 року позивач повідомив про те, що після реєстрації шлюбу з відповідачкою він залишив собі власне прізвище « ОСОБА_16 » (а.с. 86 87), а паспортними даними також підтверджується особа позивача ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Швейцарської Конфедерації (а.с. 6). Твердження в апеляційній скарзі про те, що до справи було долучено ряд доказів, які відповідачка не отримувала, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_1 та її представник адвокат Мороко С.О. у відповідності до ч. 1 ст. 43 ЦПК України не були позбавлені можливості ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги та копії. Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, викладених у позовній заяві, а суд безпідставно взяв до уваги пояснення неповнолітнього сина відповідачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши їх в обґрунтування судового рішення, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову. Так, відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. У ч. 3 ст. 105 СК України йдеться про те, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Згідно зі ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Таким чином, наведені вище норми права та встановлені в справі обставини дають підстави стверджувати, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо неможливості збереження шлюбу між сторонами, тому його рішення про розірвання шлюбу відповідає вимогам законодавства. При цьому, суд врахував і ту обставину, що позивач категорично не бажає продовжувати перебувати у шлюбі з відповідачкою, а також взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_7 з яких вбачається, що починаючи з вересня 2018 року після повернення з України до ОСОБА_11 припинив спілкування з відповідачкою, у тому числі і через мережу Інтернет, а між сторонами фактично відсутні шлюбні відносини. Інші доводи апеляційної скарги, у тому числі і про те, що бажання позивача розірвати шлюб з відповідачкою пояснюється його намірами приховати аферу, пов`язану з існуванням заборгованості перед банківськими установами, висновків місцевого суду про задоволення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду. Відтак, колегія суддів вважає, що судом з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, його висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року у даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 04 червня 2020 року. Головуючий: С.Г. Хвостик Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко