Ухвала КАС ВС № 826/16066/18

УХВАЛА 03 червня 2020 року Київ справа №826/16066/18 адміністративне провадження №К/9901/12781/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі за позовом громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10 серпня 2018 року №232-18 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язати ДМС України повторно розглянути заяву позивача про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДМС України від 10 серпня 2018 року №232-18 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано ДМС України повторно розглянути заяву громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове судове рішення про відмову в позові. 12 травня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. На підтвердження таких доводів заявник послався на висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловлений у справі №820/1309/16, оскільки у цій справі вирішено спір у правовідносинах, що є подібними до предмету спору у цій справі. Разом з тим, аналізуючи зміст оскаржуваного судового рішення на предмет відповідності висновкам Верховного Суду у вищевказаній справі, Верховним Судом встановлено, що задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у протоколі співбесіди від 14 червня 2017 року позивач не вказав жодної конкретної ознаки, визначеної Женевською Конвенцією про статус біженця 1951 року та частиною першою статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту`в тому числі і політичної, як таких, що могли змусити його до виїзду із Таджикистану. Натомість, ОСОБА_1 називав різні суб`єктивні підстави: тиск через висунення своєї кандидатури до міської ради, через що також закрили його бізнес в Таджикистані. Водночас, залишивши територію Республіки Таджикістан у квітні 2015 року, позивач проживав на території Російської Федерації близько трьох місяців, а також близько двох років жив та працював на території Турецької Республіки і в цих країнах за отриманням статусу біженця ОСОБА_1 не звертався, оскільки не мав такої мети. Судом апеляційної інстанції також установлено, що у ході співбесіди позивач зазначив, що прямував до Польщі, однак, був змушений звернутися за захистом в Україні через виникнення перешкод при його в`їзді на територію Польщі. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, перевіряючи та надаючи правову оцінку доказам у справі, зокрема поясненням позивача та документам, наданим під час вирішення цього спору. Натомість висновки Верховного Суду, висловлені у справі № 820/1309/16 стосуються правовідносин, у яких суди, з висновками яких погодився Верховний Суд, надали правову оцінку правомірності дій органу ДМС, який відмовив у наданні статусу біженця особі, яка перебувала на території України з 2012 року і була (є) громадянином країни, де існує тривалий збройний конфлікт, який супроводжується обстрілами і бомбардуванням населених пунктів та об`єктів соціальної інфраструктури. Вирішуючи цей спір суди встановили, що позивачу безпідставно відмовлено у наданні такого статусу, оскільки ситуація у країні його походження є вкрай небезпечною і складною, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування. Наведене спростовує доводи заявника щодо подібності спірних правовідносин. Інші доводи та аргументи ОСОБА_1 зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі за позовом громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко