Постанова 4873 № 910/2819/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" червня 2020 р. Справа№ 910/2819/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Попікової О.В. за участю: секретаря судового засідання: Гузир І.А., представників сторін: позивача: не з`явилися, відповідача: Авраменко Д.О., третіх осіб: не з`явилися, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ама Фрейт Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 (повний текст рішення складено 27.11.2019) у справі № 910/2819/19 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ама Фрейт Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ivanics Hungary Kft, Товариство з обмеженою відповідальністю "Balta Bura", про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1.086.059,42 грн, В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/2819/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ама Фрейт Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1.086.059,42 грн (в т.ч. 1.073.541,64 грн - основна сума боргу, 6.870,66 пеня, 5.647,12 грн - 3% річних ). Рішення місцевого суду мотивоване тим, що з матеріалів справи неможливо встановити як сам факт настання події, так і фактичне прийняття до перевезення вантажу, оскільки у матеріалах справи відсутні (а позивачем не надані) транспортні та товарні накладні, коносаменти з відміткою вантажоодержувача (його представника) про втрату, недостачу, пошкодження або псування вантажу під час перевезення; фактури і рахунки (інвойси) на вантаж, пакувальні відомості; акти огляду вантажу (аварійні сертифікати); письмове пояснення водія страхувальника про подію; документи про митне оформлення; протокол органів дорожньої міліції (поліції); довідка органів дорожньої міліції (поліції), що підтверджує факт звернення страхувальника в ці органи; підтвердження правоохоронних органів про порушення кримінальної справи за фактом втрати вантажу (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Ама Фрейт Україна" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Ама Фрейт Україна" залишено без руху; зобов`язано ТОВ "Ама Фрейт Україна" усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. 27.01.2020 ТОВ "Ама Фрейт Україна" звернулось з клопотанням про усунення недоліків. Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу суддів від 28.01.2020, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А., у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці та перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ама Фрейт Україна", розгляд справи призначено на 24.02.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Ама Фрейт Україна" на 23.03.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи № 910/2819/19, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ама Фрейт Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 не відбудеться 23.03.2020, розгляд справи призначено на 22.04.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 повідомлено учасників справи №910/2819/19, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ама Фрейт Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 не відбудеться 22.04.2020, розгляд справи призначено на 13.05.2020. В судовому засіданні 13.05.2020 представники позивача і відповідача надали пояснення по суті спору з посиланням на обставини справи і наявні у справі докази. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.06.2020. Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що факт крадіжки майна та автомобілів не підтверджується матеріалами справи та, відповідно, не надав належної оцінки тому, що відповідно до п. 5.1 Договору страхування крадіжка не підпадає під випадок, за якого відповідач може відмовити у виплаті страхового відшкодування. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін. В судовому засіданні 01.06.2020 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Від представника позивача Диканя П.О. 01.06.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість його явки у судове засідання у зв`язку з ознаками у нього респіраторного захворювання. Однак жодних доказів на підтвердження зазначених обставин до клопотання долучено не було. При цьому, як вбачається з клопотання та його реєстраційного штампу, воно подане адвокатом Диканем П.О. до канцелярії суду особисто. Крім того апеляційний суд відзначає, що явка представників сторін у судове засідання 01.06.2020 обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, у судовому засіданні 13.05.2020 представники позивача і відповідача надали пояснення по суті спору з посиланням на обставини справи і наявні у справі докази, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності вказаних представників. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Правління Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" від 22.10.2009 №4/2009 затверджено Правила добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (в т.ч. відповідальність перевізника) №230.1/1.2008 (далі - Правила), які розроблені та застосовуються відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", інших чинних законодавчих та нормативно-правових актів України, визначають загальний порядок і умови укладення, виконання зміни та припинення дії договорів добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) з юридичними та дієздатними фізичними особами, в тому числі зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності (фізичні особи-підприємці). Конкретні умови страхування визначаються у договорі страхування при його укладенні та можуть бути змінені або доповнені протягом строку дії Договору страхування, за умови, що такі зміни відповідають цим Правилам та не суперечать чинному законодавству України (п. 1.2 Правил). 20.04.2018 між Приватним акціонерним товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - страховик, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ама Фрейт Україна" (далі - страхувальник, позивач) укладений Договір добровільного страхування відповідальності експедитора №312.994142728.0086 (далі - Договір страхування), за умовами якого страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, а страхувальник зобов`язується сплатити страхові платежі (премію) у розмірі та у строки, зазначені в особливих умовах страхування (ОУС) цього Договору, і виконувати інші умови Договору. Даний Договір страхування складається із особливих умов страхування (далі - ОУС), загальних умов страхування (далі - ЗУС) і заяви на добровільне страхування відповідальності експедитора (далі - Додаток 1), які є невід`ємними частинами Договору страхування і складають одне ціле. ОУС (т. 1 а. с. 107) містять інформацію про сторони, страхові ризики, ліміти відповідальності, франшизу, страховий тариф, строк дії і т. ін. ЗУС (т. 1 а. с. 110-117) містять інформацію про загальні умови Договору страхування. Додаток 1 виражає волевиявлення Страхувальника (позивача) про намір укласти Договір страхування (т. 1 а. с. 108). Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового врегулювання спору від позивача на адресу відповідача заперечень стосовно невідповідності ЗУС Договору страхування не надходило. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зокрема посилається на те, що ЗУС мають назву «Договір добровільного страхування відповідальності авто перевізника», а отже не регулюють відносини позивача (як експедитора) і відповідача в даному спорі. Проте одним з доказів, наданих позивачем до суду разом з позовною заявою, є саме ЗУС Договору страхування, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, а доказів того, що ці ЗУС не мають відношення до Договору страхування, позивач в подальшому не надав. Отже, викладене дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем за Договором страхування, повністю охоплюються ЗУС, а вказані ЗУС є невід`ємною частиною Договору страхування. Також представник позивача у письмових судових дебатах (т. 4 а. с. 162-166), наданих суду першої інстанції, фактично визнає чинність для позивача ЗУС, підписаних сторонами і скріплених відповідними печатками (т. 1 а. с. 117), посилаючись на їх конкретні пункти. Предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України і пов`язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв`язку з наданням послуг з перевезення вантажів згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів КДПГ 1956 з доповненнями і змінами, в т.ч. Протоколом до Конвенції 1978 - при здійсненні страхувальником міжнародних перевезень майна та Цивільним кодексом України - при здійсненні страхувальником внутрішніх (в межах України) перевезень майна (п. 3.2 Договору страхування). Пунктом 4.1.1 Договору страхування (ЗУС, т. 1 а. с. 110) визначено, що страхуванню на умовах цього Договору підлягають ризики, що зазначені в ОУС цього Договору. Таким ризиком може бути відповідальність за вантаж, прийнятий до перевезення - настання відповідальності страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування вантажу під час перевезення. Відповідно до пп. «х» п. 5.1 Договору страхування страховик не відшкодовує збитки, які виникли в результаті, зокрема, зникнення транспортного засобу безвісти. Згідно з п. 11.1 Договору страхування страховик проводить виплату страхового відшкодування страхувальнику після фактичної оплати страхувальником або його представником вимог, отриманих від третіх осіб. Як визначено п. 11.2 Договору (ЗУС) у разі втрати вантажу/зникнення транспортного засобу/викрадення вантажу або заволодінням вантажем третіми особами рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком лише після надання страхувальником розширеної інформації у письмовій формі від органу досудового слідства про стан або результати (висновки) досудового розслідування злочину, після спливу 2-х місячного строку від дати початку кримінального провадження. Пунктом 12.1.9 Договору визначено, що страховик може повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування при настанні подій, передбачених розділом 5 цього Договору. Відповідно до особливих умов Договору страхування до страхових ризиків відноситься відповідальність за майно; узгоджено, що загальна страхова сума (ліміт відповідальності) за будь-якою претензією за кожним страховим випадком становить 1.200.000,00 грн, але не більше 8,33 SDR за 1 кг брутто ваги втраченого або пошкодженого вантажу (що відповідає правилам п. 23 Конвенції); узгоджено загальну франшизу в розмірі 10.000,00 грн. 12.03.2019 між позивачем як експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Balta Bura" (далі - третя особа-2) як клієнтом укладений Генеральний договір транспортного експедирування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №АМ1203 від 12.03.2018 (далі - Генеральний договір, т. 1 а. с. 14-31), за умовами якого експедитор за плату і за рахунок клієнта виконує або організовує виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезення вантажів клієнта автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а також виконує інші послуги, пов`язані з транспортуванням вантажів останнього. Пунктом 4.2.3 Генерального договору визначено, що експедитор зобов`язаний перевіряти кількість та якість завантажених палет з кількістю, що зазначена у заявці. При відхиленні негайно (але в будь-якому випадку не пізніше 15 хвилин з моменту виникнення відповідної підстави) повідомити уповноваженого представника клієнта не залишати територію складу. У випадку якщо уповноважений представник уповноваженого представника клієнта не було повідомлено про завантаження палет, яка не відповідає заявці, то в такому випадку всі можливі витрати пов`язані зі зберіганням, замитненням, розмитненням, поверненням товару відправнику та/або інші сплачує/відшкодовує експедитор. Згідно з п. 4.2.11 Генерального договору експедитор зобов`язаний перевірити зовнішній вигляд та упаковку вантажу, що виключає його пошкодження під час штатного (безаварійного) транспортування, правильне розміщення та скріплення вантажу на вантажній платформі для попередження перевантаження, пошкодження вантажу під час завантаження/розвантаження та транспортування. При виявленні невідповідності або порушення, невідкладно інформувати уповноваженого представника клієнта та не продовжувати перевезення без вказівок уповноваженого представника клієнта. Відповідно до п. 4.2.12 Генерального договору експедитор зобов`язаний доставити вантаж у визначений в заявці пункт призначення в строки (терміни), зазначені уповноваженого представника клієнта, та передати вантаж уповноваженій особі вантажоодержувача відповідно до кількості місць, зазначених в товарно-транспортній накладній (CMR). Як визначено п. 4.2.13 та п. 4.2.14 Генерального договору, експедитор зобов`язується забезпечити вчасну доставку вантажу до місця здійснення митного оформлення вантажу та місця розвантаження, що зазначені в заявці. Сторони домовились, що строки доставки вантажу до місця здійснення митного оформлення зазначаються в заявці для кожного окремого випадку, при цьому експедитор повинен забезпечити доставку вантажу до місця розвантаження, зазначеного в заявці, не пізніше 12 годин дня, наступного за днем здійснення митного оформлення. У разі переривання або припинення перевезення вантажів (при завантажені/розвантаженні, а також на маршруті слідування) з незалежних від експедитора обставин, зобов`язаний негайно (протягом години з моменту виникнення відповідної обставини) повідомити про це уповноваженого представника клієнта. Згідно з п. 4.2.15 Генерального договору експедитор повинен забезпечити наявність страхування CMR на кожне окреме перевезення у міжнародному сполученні. Відповідно до п. 6.4 Генерального договору експедитор несе відповідальність перед клієнтом за втрату та/або пошкодження вантажу. Експедитор відшкодовує клієнту вартість втраченого та/або пошкодженого вантажу згідно з розрахунком собівартості вантажу (який включає, проте не обмежується, вартість митно-брокерських послуг та ін.). Відшкодування здійснюється не пізніше десяти банківських днів з моменту виставлення клієнтом відповідної вимог та розрахунку собівартості вантажу. У разі якщо під час перевезення та до моменту прибуття транспортного засобу до місця розмитнення відбулося пошкодження вантажу настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, клієнт має право від нього відмовитись без здійснення процедур митного оформлення. У такому випадку експедитор відшкодовує клієнту вартість пошкодженого вантажу, зазначену в інвойсі. У випадку відмови клієнтом від вантажу, експедитор протягом 10 календарних днів зобов`язаний утилізувати зазначений вантаж за власний рахунок та надати документи (в тому числі відеоматеріали), що підтверджують проведену утилізацію. Пунктом 6.11 Генерального договору визначено, що експедитор несе повну відповідальність за дії/бездіяльність третіх осіб, залучених ним для виконання прийнятих на себе зобов`язань. 28.08.2018 третя особа-2 звернулась до позивача із Заявками на перевезення № ВВ512 та № ВВ491. 05.09.2018 між позивачем як експедитором та Ivanics Hungary Kft (далі - третя особа-1) як перевізником укладений Контракт № ІН-159 (далі - Контракт), предметом якого є відносини сторін, що виникають при транспортному обслуговуванні вантажів, наданих експедитором для перевезення транспортом перевізника. Згідно з п. 5.2.3, 5.2.5 та 5.2.6 Контракту третя особа-1 зобов`язана доставити повірений йому замовником вантаж в пункт призначення згідно з вимогами міжнародних конвенцій і видати його одержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній; при завантаженні/розвантаженні звірити кількість та стан вантажу, що був завантажений на транспортний засіб, кількістю та станом вантажу, що були занесені в товарно-транспортну накладну; слідкувати за розміщенням та кріпленням вантажу на вантажній платформі для уникнення пошкодження вантажу та рухомого складу під час завантаження та транспортування. Позивач зазначає, що 07.09.2018 відбулось завантаження товарів в автомобіль, державні номери НОМЕР_1/НОМЕР_2, з двома пунктами завантаження в Німеччині; та в автомобіль, державні номери НОМЕР_3/НОМЕР_4, з трьома пунктами завантаження в Німеччині. Позивач зазначає, що вантаж був викрадений, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із Заявами про настання збитку на суму 23.853,13 євро та на суму 11.229,93 євро. 16.01.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №1-1401/219 від 14.01.2019, у якій вимагав виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 35.083,06 євро. Відповідач відповідями №598-31 та № 599-31 від 25.01.2019 відмовив у виплаті страхових відшкодувань на підставі пп. «х» п. 5.1 Договору, оскільки разом з вантажем зникли вантажівки. З огляду на відмову у виплаті страхового відшкодування позивач звернувся з позовом до суду. Колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях. Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність". Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є експедитором за Генеральним договором, на якого покладено низку експедиторських функцій, які фактично полягали у супроводженні вантажу. За доводами позивача, він забезпечував виконання перевезень за Договором, укладеним із третьою особою-2, безпосереднє здійснення яких виконувалось третьою особою-1 за Контрактом. Як зазначає позивач, 07.09.2018 відбулось завантаження товарів в автомобіль, державні номери НОМЕР_1/НОМЕР_2, водій ОСОБА_1 , з двома пунктами завантаження в Німеччині: Monaiser Strasse 13, 54294 Trier, Germany (23 палети); Warehouse name: Simon Spedition Gmbh, Bunsenstr. 16-18, Darmstadt, D-64293 (8 палет), та в автомобіль, державні номери НОМЕР_3/НОМЕР_4, водій ОСОБА_2 з трьома пунктами завантаження в Німеччині: Hofer Strasse 11 , 93057 Regensburg, Germany (3 палети), Thomas Dachserstrasse 1 D-95030 Hof/Saale Germany (42 палети); Ilmenaver Strasse 12, Stadtilm, D-99326 (9 палет), після чого означені автомобілі разом з вантажем зникли, що є страховим випадком, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із Заявами про настання збитку на суму 23.853,13 євро та на суму 11.229,93 євро. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором; 5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика. Згідно з частиною 2 ст. 8 та частиною 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Згідно з п. 10 Договору страхування для підтвердження факту та обставин настанні події, що має ознаки страхового випадку, та визначення розміру страхового відшкодування страхувальник в залежності від характеру і обставин події надає такі документи: письмове повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, встановленої страховиком форми; письмові вимоги про відшкодування заподіяного збитку, отримані від третіх осіб, з розрахунком сум відшкодування; транспортні та товарні накладні, коносаменти з відміткою вантажоодержувача (його представника) про втрату, недостачу, пошкодження або псування вантажу під час перевезення; фактури і рахунки (інвойси) на вантаж, пакувальні відомості; акти огляду вантажу (аварійні сертифікати); акт експертизи вантажу, складений незалежним експертом - працівником спеціалізованої організації (торгово-промислової палати; сюрвеєрської компанії); письмове пояснення водія страхувальника про подію; документи про митне оформлення; протокол органів дорожньої міліції (поліції); довідка органів дорожньої міліції (поліції), що підтверджує факт звернення страхувальника в ці органи; підтвердження правоохоронних органів про порушення кримінальної справи за фактом втрати вантажу (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань). На підтвердження обставин щодо завантаження автомобілів позивач надав до матеріалів справи CMR LS 207940, відповідно до якої здійснювалось перевезення 3 палет, відправником вантажу є Horst Poppel GmbH & Co. KG. При цьому доказів наявності взаємовідносин між вантажоодержувачем - третьою особою-2 та відповідним відправником позивач місцевому суду не надав. За умовами Генерального договору, а саме п. п. 4.2.3, 4.2.11, експедитор, тобто позивач, зобов`язаний був перевірити кількість та якість завантажених палет з кількістю, що зазначена у заявці, тобто здійснити безпосередньо покладені на нього експедиторські обов`язки та контролювати процес доставки вантажу, чого, як вбачається з матеріалів справи, позивач не зробив. На підтвердження вмісту вантажу позивач надав Інвойси №ВВ491 від 10.09.2018 та №ВВ 512 від 10.09.2018, але вони датовані, за доводами відповідача, після прийняття вантажу до перевезення - 07.09.2018. Продавцем за вказаними інвойсами виступає не німецька фірма, а фірма, зареєстрована в Україні - ТОВ "ДЦ Україна", а покупцем - ТОВ "Balta Bura". На підтвердження зникнення транспортних засобів з автомобілями позивач надав заяви про злочини, подані до правоохоронних органів Німеччини та Угорщини, а також електронний лист поліції Німеччини від 21.11.2018 без надання в порядку ч. 8 ст. 91 ГПК України легалізованих відповідних офіційних відповідей правоохоронних органів відповідних країн, які підтверджували б фактичне прийняття поданих позивачем заяв та здійснення розшукової діяльності та встановлення певних обставин у межах кримінальних правочинів, зокрема щодо фактів крадіжок. При цьому посилання позивача на відсутність підстав для легалізації (для офіційних документів Німеччини) та апостилювання (для офіційних документів Угорщини), з огляду на Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 02.08.2001, який ратифікований 10.01.2002 та набув чинності 08.03.2002, та Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Німецькою Демократичною Республікою про правову допомогу у цивільних, сімейних чи кримінальних справах від 28.11.1957, ратифікованого 28.03.1958, місцевий суд підставно відхилив, оскільки зазначенні договори стосуються легалізації або ж апостилювання судових документів за наявності підпису та печатки, а не усіх без винятку офіційних документів країн. Колегія суддів також враховує, що за понад рік з моменту зникнення вантажу у позивача відсутня жодна офіційна інформація про стан кримінальних проваджень. Таким чином, з матеріалів справи неможливо достовірно встановити як сам факт настання події, так і фактичне прийняття до перевезення вантажу, оскільки у матеріалах справи відсутні (а позивачем не надано) транспортні та товарні накладні, коносаменти з відміткою вантажоодержувача (його представника) про втрату, недостачу, пошкодження або псування вантажу під час перевезення; фактури і рахунки (інвойси) на вантаж, пакувальні відомості; акти огляду вантажу (аварійні сертифікати); письмове пояснення водія страхувальника про подію; документи про митне оформлення; протокол органів дорожньої міліції (поліції); довідка органів дорожньої міліції (поліції), що підтверджує факт звернення страхувальника в ці органи; підтвердження правоохоронних органів про порушення кримінальної справи за фактом втрати вантажу (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Як передбачено ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч. 1 ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. У даному випадку, матеріали справи не містять достовірних доказів, наданих позивачем в підтвердження обставин справи, наведених у позовній заяві. Будь-яких належних та допустимих доказів, з яких можливо було б достовірно встановити обставини щодо настання страхового випадку, тобто зникнення вантажів з автомобілями, а також встановити розмір збитків, з огляду на вміст перевезень, з матеріалів справи неможливо. У свою чергу укладення між ТОВ "Ама Фрейт Україна", ТОВ "ДЦ Україна", ТОВ "Balta Bura" Договору про відступлення права вимоги від 22.10.2018, за умовами якого ТОВ "Balta Bura" відступає з моменту підписання цього Договору на користь ТОВ "ДЦ Україна" права вимоги до позивача у розмірі 35.083,06 євро, та сплата таких коштів на користь ТОВ "ДЦ Україна", як вірно відзначив місцевий суд, не може вважатись доказом настання страхового випадку та бути підтвердженням суми завданих збитків. Колегія суддів відзначає, що із змісту Договору про відступлення права вимоги від 22.10.2018 та інших наявних у матеріалах справи документів взагалі неможливо дійти висновку, що цей Договір має відношення до предмету спору в даній справі та стягнення страхового відшкодування. Так, відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги первісний кредитор ТОВ "Balta Bura" відступає на користь нового кредитора ТОВ "ДЦ Україна" право вимоги до боржника ТОВ "Ама Фрейт Україна" боргу (грошового зобов`язання) встановленого Додатковою угодою № 1 від 18.09.2018 до Генерального договору транспортного експедирування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №АМ1203 від 12.03.2018 у розмірі 35.083,06 Євро. Проте копії цієї Додаткової угоди № 1 до Генерального договору позивач суду не надав. А отже неможливо підтвердити, що предмет Договору про відступлення права вимоги і сума страхового відшкодування в даному спорі взагалі якось пов`язані. Також позивач в апеляційній скарзі сам зазначає, що надані ним до суду копії платіжних доручень за Договором про відступлення права вимоги від 22.10.2018 носили суто інформаційний характер для суду та сторін у справі. Крім того з матеріалів справи також вбачається, що позивач не забезпечив належного виконання взятих на себе зобов`язань з фактичного супроводжування вантажу. Доказів зворотнього позивач суду не надав. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідями №598-31 та №599-31 від 25.01.2019 відмовив у виплаті страхових відшкодувань на підставі п. 5.1 Договору, оскільки разом з вантажем зникли вантажівки. Відповідно до пп. «х» п. 5.1 Договору страхування страховик не відшкодовує збитки, які виникли в результаті, зокрема зникнення транспортного засобу безвісти. Пунктом 12.1.9 Договору визначено, що страховик може повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування при настанні подій, передбачених розділом 5 цього Договору. Оскільки позивач не довів факту настання страхового випадку, не підтвердив належними доказами розмір збитків, а доводи позивача зводяться до зникнення певного товару разом з транспортними засобами, які перевозили зазначений вантаж, що у даному випадку за умовами Договору є безумовною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяв позивача про сплату страхових відшкодувань, що в свою чергу у сукупності свідчить про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог. У свою чергу похідні вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних також з задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику. У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ама Фрейт Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/2819/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/2819/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2819/19. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складений 04.06.2020. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак О.В. Попікова