Постанова 4872 № 915/1734/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1734/18 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Головея В.М. Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф., секретар судового засідання Федорончук Д.О., за участю представників сторін: від позивача - Антонов К.О. (адвокат), від відповідача - Ютовець О.О. (адвокат), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 у справі № № 915/1734/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІСО-ОЙЛ» про визнання недійсною додаткової угоди,- ВСТАНОВИЛА: В грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» (далі - ТОВ «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН», позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІСО-ОЙЛ» (далі - ТОВ «АМІСО-ОЙЛ», відповідач) про визнання недійсною з моменту укладення між сторонами додаткової угоди від 11.05.2017 № 2 до договору оренди 29.12.2016 № 17/03. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана додаткова угода укладена від імені позивача директором Приходько В.К., який не мав відповідних повноважень на її вчинення (угода укладена з перевищенням компетенції), у зв`язку з чим така угода має бути визнана недійсною у судовому порядку. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на його необґрунтованість. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, скаржник вказав, що укладення оспорюваної угоди призвело до безпідставного збільшення витрат позивача на оренду приміщення (тобто завдання збитків), у чому він вбачає порушення його законних прав та інтересів. Також апелянт зазначив, що посадові особи даного товариства не вчиняли будь-яких дій, які можна було б розцінити як наступне схвалення угоди, яка була вчинена директором від імені товариства з перевищенням компетенції. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено, визнано недійсною додаткову угоду від 11.05.2017 № 2 до договору оренди приміщення від 29.12.2016 № 17/03. Додатковою постановою апеляційного суду від 26.09.2019 задоволено частково клопотання ТОВ «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з ТОВ «АМІСО-ОЙЛ» на користь ТОВ «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» 24 300,00 витрат позивача на професійну правничу допомогу, у стягненні 79 233,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу відмовлено. Постановою Верховного Суду від 23.01.2020 року у даній справі постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019. 07.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли з Верховного Суду матеріали даної справи. Ухвалою суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 18.03.2020. 06.03.2020 до суду від ТОВ «АМІСО-ОЙЛ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним обґрунтованим, ухваленим з дотримання вимог процесуального та матеріального права, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, з врахуванням правових позицій Верховного Суду. Натомість доводи та вимоги скаржника є безпідставними, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Ухвалою суду від 18.03.2020 розгляд справи було відкладено на 08.04.2020. Ухвалою суду від 02.04.2020 сторони були повідомлені, що у зв`язку з установленням в Україні карантину, розгляд апеляційної скарги не відбудеться, про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково. Ухвалою суду від 12.05.2020 повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться 03.06.2020. До початку судового засідання 03.06.2020 до суду через електрону пошту від відповідача надійшли письмові пояснення, які судова колегія враховує при розгляді справи. В судовому засіданні 03.06.2020 представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольни останню, а рішення господарського суду - скасувати. Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2020 надав пояснення, в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.12.2016 ТОВ «АМІСО-ОЙЛ» (орендодавець) та ТОВ «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» (орендар) укладений договір № 17/03 оренди приміщень (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне майно - нежитлове приміщення, площею 285 кв.м, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 1/3 , на шостому поверсі 6-ти поверхової будівлі, частина якої перебуває у власності орендодавця. Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата складає 27 075,00 грн. за кожний місяць оренди, за ціною 95 грн. за один кв.м Даний договір діє з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року включно (пункт 9.1 Договору). Додатковою угодою № 1 до Договору орендовану площу зменшено на 15 кв.м. На виконання умов Договору ТОВ «АМІСО-ОЙЛ» передало ТОВ «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» за актом приймання-передачі від 01.01.2017 № 1 у строкове платне користування окреме індивідуальне майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 1/3 , на шостому поверсі 6-ти поверхової будівлі. 11.05.2017 сторони Договору уклали додаткову угоду № 2 до Договору, якою внесено зміни до Договору, а саме: - пункт 3.1 Договору викладено в такій редакції: «Орендна плата складає 71 431,20 грн. за кожен місяць оренди, за ціною 264,56 грн. за 1 кв.м, що складає еквівалент 10 доларів США за 1 кв.м за курсом НБУ 26,455859 на дату складання даної Додаткової угоди" (пункт 1 додаткової угоди); - пункт 3.3 Договору викладено в такій редакції: «Розмір орендної плати за місяць визначається в гривнях за офіціальним курсом НБУ на перший робочий день поточного місяця, який відображається в акті наданих послуг…» (пункт 2 додаткової угоди); - доповнено Договір пунктом 4.10 такого змісту: «У випадку, якщо Орендар заявляє про намір припинити договір до закінчення його терміну дії, Орендар зобов`язаний письмово попередити Орендодавця про дату припинення Договору не пізніше, ніж за 2 (два) місяці. У такому випадку оплата орендних платежів проводиться і нараховується Орендарем до кінця поточного року, в якому відбулося припинення Договору»(пункт 3 додаткової угоди); - строк дії Договору продовжено до 30 листопада 2019 року (пункт 4 додаткової угоди). Від імені Орендаря додаткова угода підписана директором ТОВ Приходьком В.К., який діяв на підставі статуту. Так, згідно зі статутом позивача (підпункт 10.5.9 пункту 10.5 статуту) до компетенції Зборів Учасників належить прийняття рішення про: - вчинення ТОВ «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» правочину, незалежно від його предмета або декількох пов`язаних правочинів з одним й тим контрагентом на суму понад 25 000 грн.; - укладення будь-якого правочину, що наочно не ґрунтується на комерційних принципах. Відповідно до пунктів 10.21, 10.22 статуту ТОВ «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» повноваження, передбачені підпунктами 10.5.7, 10.5.8 та 10.5.9 пункту 10.5 статуту також має Голова Товариства. Голова Товариства приймає рішення згідно з підпунктами 10.5.8 або 10.5.8 Статуту шляхом складання та підписання письмового документа у довільній формі. Отже, судами попередніх інстанції було встановлено та суд касаційної інстанції погодився, що директор позивача підписав Додаткову угоду № 2 від 11.05.2017 до Договору з перевищенням своїх повноважень, у зв`язку з цим, судова колегія не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині. Судова колегія враховує, що директор позивача підписав Додаткову угоду № 2 від 11.05.2017 до Договору з перевищенням своїх повноважень, однак судом було встановлено ряд дій позивача, які свідчать про наступне схвалення правочину протягом тривалого часу, а тому судом першої інстанції було обґрунтовано застосовано при вирішенні спору ст. 241 ЦК України. Відповідно до вимог передбачених ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Частина друга цієї норми закону визначає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину. Судовою колегією встановлено, що позивач після підписання Додаткової угоди №2 від 11.05.2017 протягом червня 2017 - лютого 2018 років, продовжував сплачувати збільшену суму орендної плати, без зауважень та заперечень, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку позивача, а саме: 20.06.2017 сума 71 037,00 грн.; 19.07.2017 сума 70 467,30 грн., 18.08.2017 сума 69 808,50 грн., 11.09.2017 сума 69 373,80 грн., 18.10.2017 сума 71 606,70 грн., 14.11.2017 сума 72 527,40 грн., 19.12.2017 сума 73 321,20 грн., 17.01.2018 сума 75 780,90 грн., 16.02.2018 сума 76 795,03 грн. (т.1, 175-185). Судова колегія вважає, що вищевказані докази є належним та достатніми, для встановлення факту користування позивачем орендованим майном протягом всього часу до моменту повернення його відповідачу. Орендна плата протягом червня 2017 - лютого 2018 років оплачувалась позивачем в обсязі, передбаченому спірною додатковою угодою. Крім цього, судова колегія зазначає, що орендні платежі були здійснені від імені позивача особою, яка мала необхідний обсяг належним чином підтверджених повноважень на оформлення відповідних розрахункових документів під час здійснення операцій за банківським рахунком позивача та здійснення платежів від імені позивача, оскільки сторони визнають та не заперечують цей факт, а матеріали справи не містять доказів протилежного. Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом тривалого часу з травня 2017 по грудень 2018 року Додаткова угода №2 не оспорювалась, відповідними юридично-значимими діями була схвалена, сторонами з червня 2017 по лютий 2018 року у повному обсязі виконувалась. Лист позивача від 24.01.2018 не є доказом оспорювання Додаткової угоди№2, оскільки позивач просив достроково розірвати Договір оренди від 29.12.2019, у зв`язку з припиненням виробничої діяльності Товариства. Вказаний лист породжує правові наслідки для останнього, оскільки відповідно до п. 3 додаткової угоди, Договір доповнено п. 4.10 наступного змісту: «У випадку, якщо Орендар заявляє про намір припинити договір до закінчення його терміну дії, Орендар зобов`язаний письмово попередити Орендодавця про дату припинення Договору не пізніше, ніж за 2 (два) місяці. У такому випадку оплата орендних платежів проводиться і нараховується Орендарем до кінця поточного року, в якому відбулося припинення Договору». За змістом положень ч.1 ст. 526 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України). За таких обставин суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог з заявлених підстав передбачених ст.92, ч.ч.1-3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки обставинами справи встановлено, що зміст оспорюваного правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак, в момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, а також ч.ч. 2 та 3 цієї норми закону, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених підстав, в тому числі, відсутність волевиявлення позивача на укладення Додаткової угоди №2 від 11.05.2017 до Договору оренди приміщення №17/03 від 29.12.2016. Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника, що укладення оспорюваної угоди призвело до безпідставного збільшення витрат позивача на оренду приміщення (тобто завдання збитків), оскільки останнім не надано до суду доказів того, що Орендар поніс будь-які збитки, а також збитки, які пов`язані саме у зв`язку з укладанням позивачем Додаткової угоди №2 від 11.05.2017. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 04.06.2020. Головуючий суддя: Головей В.М. Судді: Разюк Г.П. Савицький Я.Ф.