Постанова 4803 № 202/2074/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5900/20 Справа № 202/2074/20 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі - Кругман А.М. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року, - в с т а н о в и л а: 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевцова Н.В., про переведення прав покупця, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння. 08 квітня 2020 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив, з метою забезпечення позову, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати повністю, зазначаючи, що ухвала суду винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що незабезпечення позову може призвести до утруднення та унеможливлення виконання рішення суду. Без вжиття заходів забезпечення заявленого позову захист прав та інтересів буде неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Наголошував на тому, що його прав власності на квартиру є порушеним. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду вважав необґрунтованим. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі у зв`язку з наступним. Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав покупця, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння. В заявленому позові ОСОБА_1 просив ухвалити рішення, яким перевести на нього права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , укладеного 30 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений ПН ДМНО Шевцовою; визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 право власності на спадкове майно - 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_2 на його користь квартиру АДРЕСА_1 . Предметом спору по даній справі є квартира АДРЕСА_1 , 1/3 частину якої позивач фактично прийняв у спадщину та набув на неї право власності Підставами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосовування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Колегія суддів приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Дніпровської міської ради. Приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно виник спір щодо квартири та беручи до уваги факт її придбання відповідачем 30 травня 2016 року, з урахуванням предмету спору та співмірності вимог, колегія суддів вважає частково обґрунтованою заяву, саме в частині заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 . Підстав для накладення арешту на спірну квартиру колегія суддів не вбачає та звертає увагу на те, що накладання арешту обмежить права відповідача, щодо володіння та користування спірним майном. За таких обставин ухвалу неможна визнати обґрунтованою, оскільки вона не відповідає вимогам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню на підставі ст.376 ЦПК України з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.