Постанова 4813 № 495/2381/19

Номер провадження: 22-ц/813/5020/20 Номер справи місцевого суду: 495/2381/19 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Дрішлюк А. І. Категорія: 48 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного Одеської області від 18 листопада 2019 року про зміну розмірів аліментів в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Білгород - Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зміну розміру аліментів, - ВСТАНОВИВ: 19 березня 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Білгород - Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про зміну розміру аліментів, просить суд, відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 4, 19, 174, 175, 176, 177, 182-183 ЦПК України, змінити розмір аліментів, присуджений рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 травня 2015 року, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 813 грн., судові витрати покласти на відповідача. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення суду від 25.04.2016 року по справі № 495/2005/16-ц. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 1-41). 04 грудня 2019 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. (суддя Прийомова О.Ю.) в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Білгород - Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про зміну розміру аліментів відмовлено. 09 січня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2019 року. Вважає вказане судове рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із тим, що судом першої інстанції ухвалене рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також не повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідно виконавчого листа від 29 травня 2015 року у цивільній справі за № 495/2781/15-ц з позивача мають стягувати аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно. На момент звернення позивача до суду він не мав будь-яких джерел доходу, органами примусового виконання судових рішень здійснюється стягнення цих аліментів у розмірі 1800 грн., який є для нього завеликим. Як зазначає скаржник та відповідно до матеріалів справи, на його утриманні є інша дитина, на користь якої він сплачує аліменти у розмірі 1000 грн щомісячно, що призводить до порушення принципу рівності дітей. Крім того, відповідачем порушено процесуальний порядок подання клопотання про витребування доказів, яке мало бути подано разом з відзивом на позовну заяву, однак суд до уваги цей факт не взяв. 04 грудня 2019 року представником Позивача було подано клопотання про відкладення слухання справи, у зв`язку із його зайнятістю, однак судове засідання перенесено не було, тому представник позивача був позбавлений можливості надати до суду додаткові пояснення, висловити свою думку, що призвели до неправильного вирішення судом цієї справи. Скаржник просить скасувати рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.220-234). 19.07.2019 року відповідачем до апеляційного суду було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вона зазначає, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з позивача, відповідно до розрахунку судового виконавця, є наближеним до розміру який згоден сплачувати позивач. Окрім цього позивач зазначає, що порушення судом процесуальних строків сталось через ненадання позивачем достовірної інформації про свої доходи. Також ОСОБА_2 зазначає, що посилання позивача на скрутний матеріальний стан є необґрунтованими, оскільки згiдно з розрахунком заборгованості по аліментах від 19.03.2019 року відповідна заборгованість відсутня, натомість переплата складає 970, 89 грн., тобто навіть до спливу строку розгляду справи, передбаченому ч.1 ст. 275 ЦПК у позивача не було скрутного матеріального стану, також не існувало (а.с.131). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного Одеської області від 18 листопада 2019 року було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів суд першої інстанції, з урахуванням позиції Верховного Суду про те, що наявність інших утриманців не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, а також не звільняє платника аліментів від обов`язку утримувати до досягнення повноліття дитину, батьком якої він є, виходив з того, що у позивача є стабільний дохід у зв`язку з його офіційним працевлаштуванням з червня 2019 року та по час ухвалення оскаржуваного рішення, а у матеріалах справи відсутні докази важкого матеріального становища ОСОБА_1 . Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. За ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2014 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про шлюб, наявного в матеріалах справи (а.с. 10). У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11). Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.04.2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20.06.2014 року у виконавчому комітеті Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис № 2 (а.с.13-14). На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2015 року по справі № 495/2781/15-ц, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і/н НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 24.04.2015 року та до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.17-18). Обґрунтовуючи мотиви свого позову з приводу неможливості продовження сплачувати аліменти у тому ж розмірі позивачем приєднані до матеріалів справи наступні документи: копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , з якої зокрема вбачається, що позивач з 14.03.2016 року звільнений за власним бажанням з посади водія автотранспортних засобів у транспортній секції регіонального підрозділу у м. Одеса Департаменту транспортної логістики Управління логістики (а.с. 22-29), а також відомості з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 29.01.2019 № 44/15-05, з яких вбачається відсутність будь-яких виплачених доходів ОСОБА_1 починаючи з 2018 року (а.с.30), а також Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків до 2017 року (а.с.31-35). Окрім того, з матеріалів справи можна встановити, що згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.03.2018 року по справі № 495/1458/18, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 22 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.37-40). У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 посилається, на скрутний матеріальний стан позивача, спричинений знаходженням на його утриманні дочки, а саме сплати на її утримання аліментів у розмірі 1000 грн щомісячно згідно з рішенням у справі №495/1458/18 з приводу чого апеляційний суд звертає увагу на наступне. Згідно витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження за результатом пошуку виконавчих проваджень ОСОБА_1 станом на 19.03.2019 року вбачається виконавче провадження №56661949 (а.с.41), відкрите 25.06.2018 року, що перебуває на стадії відкриття. Відповідно до ч. 2 ст. 24 вказаного ЗУ «Про виконавче провадження» в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. У разі, якщо у встановлений строк для добровільного виконання рішення боржником не буде виконано державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. Отже факт сплати позивачем аліментів у розмірі 1000 грн. щомісяця на користь ОСОБА_4 для утримання доньки, не підтверджено жодними належними, допустимими та достатніми доказами - матеріали справи не містять доказів добровільного виконання рішення суду у справі №495/1458/18, а з витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження за результатом пошуку виконавчих проваджень не вбачається і його примусового виконання. Окрім цього, згідно з вищенаведеним витягом станом на 19.03.2019 року вбачається відкрите виконавче провадження № 48396131(а.с.41), відкрите постановою старшого державного виконавця ВДВС від 10.08.2015 року згідно виконавчого листа № 495/2781/15-ц від 07.07.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини щомісячно (а.с. 58). Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 19.03.2019 року, складеного державним виконавцем Білгород-Дністровського МР ВДВС ГТУЮ в Одеській області, встановлено відсутність заборгованості станом на 31.03.2019 року, переплата складає 970,89 грн (а.с.131). Таким чином, посилання позивача на скрутний матеріальний стан, викликаний знаходженням на його утриманні дочки є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи. Щодо посилання скаржника на відсутньої на момент спливу граничного строку розгляду справи в нього роботи, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, протягом розгляду зазначеної цивільної справи позивачем не було надано достовірної інформації про свої доходи. Таким чином, для встановлення всіх обставин справи та на підставі заяви відповідача, судом було винесено ухвалу про витребування доказів від 26.07.2019 року, що призвело до розгляду справи понад визначені ст.275 ЦПК України строки. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно працює у ТОВ «АТП 15107», м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 67А, водієм автомобільних засобів з 20.06.2019 року згідно наказу № 34-К від 19.06.2019 і по теперішній час (згідно довідкою з ТОВ «АТП 15107» № 167 від 01.08.2019 року, наданою на виконання ухвали про витребування доказів від 26.07.2019 року) (а.с.187). Окрім цього, відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 та ч.3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Таким чином, розгляд судом першої інстанції зазначеної справи понад строки, передбачені діючим ЦПК України не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо посилання скаржника на порушення відповідачем процесуального порядку подання клопотання про витребування доказів, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач працює у ТОВ «АТП 15107», м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 67А, водієм автомобільних засобів з 20.06.2019 року, а відповідач, посилаючись на те, що їй стало відомо про працевлаштування відповідача звернулась до суду із клопотанням про витребування доказів 22.06.2019 року, тобто лише через два дні з його працевлаштування. Таким чином відповідачем було подане зазначене клопотання окремо від відзиву на позовну заяву, оскільки відповідні обставини, які стали підставою для звернення з цим клопотання, виникли після подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи вищевикладене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до фактично зводяться до переоцінки доказів. Відтак, оцінюючи вказані обставини в сукупності, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи скаржника. Щодо інших доводів апеляційної скарги, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, враховуючи вище наведене, положення діючого цивільного законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, керуючись ст. ст. 180-184, 192 СК України, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного Одеської області від 18 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 01.06.2020 року м. Одеса