Постанова 4857 № 460/770/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/770/20 пров. № А/857/4925/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі № 460/770/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Махаринець Д.Є. у м. Рівне Рівненської області 23.03.2020 року в порядку письмового провадження, повне судове рішення складено 25.03.2020 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі також ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у розрахунку пенсії за віком, у відповідності до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також Закон № 1058-IV), із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; - зобов`язати відповідача нарахувати з 30.05.2018 пенсію, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відмови у розрахунку пенсії ОСОБА_1 за віком, у відповідності до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії з 30.05.2018, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Не погодившись із вказаним рішенням, покликаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення у справі, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, його оскаржили ГУ ПФУ в Рівненській області та ОСОБА_1 . Зокрема, ГУ ПФУ в Рівненській області просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційних вимог покликаються на те, що при ухваленні рішення у справі № 460/770/20 суд першої інстанції неправильно застосував норми статей 40, 42, 45 Закону № 1058-IV та не врахував, що на підставі вищезазначених норм середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону, застосовується для первинного призначення пенсії та при переведенні вперше з пенсії інвалідності на пенсію за віком. Зазначає, що позивач вже реалізувала своє право на первинне призначення пенсії за віком та з 04.10.2010 обрала отримання пенсії за віком згідно із Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (надалі також Закон № 3723-XII), отже підстави для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відсутні. У свою чергу, позивач також просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі № 460 770/20 та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відмови у розрахунку пенсії за віком у відповідності до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (за 2016 та 2017 роки). В обґрунтування апеляційних вимог, наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи, вказує, що суд першої інстанції неправильно визначив показник середньої заробітної плати для перерахунку пенсії, не врахувавши положень абзацу другого пункту 4-4 Розділу XV «Перехідні положення» Закону № 1058-IV. Відповідач надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає про безпідставність доводів апелянта та їх невідповідність обставинам справи, просить залишити її апеляційну скаргу без задоволення. Позивач не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 04.10.2010 отримувала пенсію за нормами Закону № 3723-XII. На підставі поданої заяви, позивачу з 30.05.2018 призначено пенсію за віком, згідно із Законом №1058-ІV. 06.12.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою та просила нараховувати пенсію з врахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Відповіддю від 13.01.2020 № Н-5322/07.1-59 відповідач повідомив, що відповідно до поданої заяви позивача переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058-ІV та проведено перерахунок пенсії із урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, а тому, оскільки позивач реалізувала своє право на призначення пенсії за віком (04.10.2010) та обрала отримання пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII з 30.05.2018, підстави для обчислення пенсії позивача з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 року відсутні. Не погоджуючись з такими діями відповідача в частині нездійснення перерахунку та виплати призначеної пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні на одну застраховану особу за 2016-2017 роки, позивач звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обрахунок пенсії позивачу має здійснюватися як особі, якій пенсія за Законом № 1058-IV призначається вперше, але із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки, що передують зверненню позивача за призначенням нового виду пенсії. Апеляційний суд частково не погоджується з висновками суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV (заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, при переведенні з одного виду пенсії на інший особам враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), як при первинному призначенні пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Суд зазначає, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено порядок переведення з одного виду пенсії на інший вид, тобто вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які визначені саме Законом № 1058-IV. Позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом № 1058-IV. Водночас, в даній адміністративній справі має місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший вид в межах одного закону. Аналогічна правова позиція щодо необхідності пенсійного органу діяти в подібних обставинах як при призначенні пенсії, а не переведенні на іншу пенсію, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18), на яку правильно послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. З наведених мотивів колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Рівненській області про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону № 1058-IV. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії на підставі в Закону № 1058-IV в зазначений законодавчий акт були внесені зміни, зокрема доповнено Розділ XV «Перехідні положення» пунктом 4-4, абзац другий якого передбачає, що з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Як було встановлено судом, для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше 30.05.2018, що підтверджується поданою заявою. В сукупності викладених обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у даному випадку позивачу має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону №1058-IV). У спірних правовідносинах підлягає застосуванню абзац другий пункту 4-4 Розділу XV «Перехідні положення». Аналізуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими. В той же час колегія суддів наголошує, що пенсійні виплати є періодичними, щомісячними платежами, які отримує безпосередньо особа, якій вони призначені. Тобто, отримуючи з 30.05.2018 щомісяця пенсію позивач дізналась про порушення прав, однак до суду за їх захистом не зверталась. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України). Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду визначений статтею 122 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відхиляючи аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення з даним позовом, суд першої інстанції не мотивував належним чином свій висновок, пославшись при цьому на норми Конституції України, як, між тим, не дають підстав для висновку про те, що на правовідносини у даній справі не розповсюджуються строки звернення до суду. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. При переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV відповідачем проведено перерахунок пенсії із урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки. Тобто, ГУ ПФУ в Рівненській області при обчисленні пенсії позивача не було застосовано показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки, а отже, сума пенсії не була нарахована із зазначеним показником, тому не може виплачуватись за минулий період як це передбачено статтею 46 Закону № 1058-IV. Недоречним є посилання Рівненського окружного адміністративного суду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, оскільки, у зазначених постановах йде мова про порушення роботодавцем законодавства про оплату праці. Судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивач просила зобов`язати нарахувати пенсію, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки з 30.05.2018, а відтак така пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася з позовом лише 11.02.2020 та не надала доказів того, що нею був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, тому, з огляду на наведене, позовні вимоги за період з 30.05.2018 по 10.08.2019 включно слід було залишити без розгляду у відповідності до положень статті 123 КАС України, що однак, в порушення норм процесуального права, не вчинено судом першої інстанції. А отже, з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, встановлених КАС України, апеляційний суд приходить до висновку, що нарахування та виплату пенсії із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки ОСОБА_1 слід провести з 11.08.2019. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Апеляційний суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Так, ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» зазначив, що «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури». У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та згідно з дослідженими ним доказами, проте висновки зі встановлених обставин зроблені невірно. Неправильне застосування матеріального права має місце у разі застосування неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене тлумачення. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо способу задоволення позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а рішення суду скасувати прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої цієї ж статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача, судові витрати на суму 840,80 грн., сплачені згідно із квитанцій від 11.02.2020 №

32. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі № 460/770/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у розрахунку пенсії за віком у відповідності до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати пенсію відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки з 11 серпня 2019 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання нарахувати пенсію відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки за період з 30 травня 2018 року до 10 серпня 2019 року включно залишити без розгляду. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати на суму 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська