Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/6283/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 травня 2020 року м. Дніпросправа № 280/6283/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 р. (суддя Лазаренко М.С.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання незаконною та скасування вимоги в с т а н о в и В: 17.12.2019 р. ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання незаконною та скасування вимоги, де, посилаючись на те, що 26.09.1997 р. була зареєстрована як фізична особа підприємець у Жовтневому (Олександрівському) управлінні ГУ ДФС у Запорізькій області. Згідно довідки ДПА у Жовтневому районі м. Запоріжжя позивач припинила підприємницьку діяльність 23.07.2004 р, після чого працювала на підприємствах та на теперішній час працює інженером з охорони праці ТОВ «АФЦ Баварія». На її адресу надійшла вимога відповідача про сплату боргу за № Ф-27466-49 від 17.12.2018 р., чим визначено недоїмку на суму 15 819,54 грн за недоплату позивачем ЄСВ. Оскільки вважає вимогу протиправною, просила суд визнати незаконною та скасувати вимога відповідача про сплату боргу за № Ф-27466-49 від 17.12.2018 р., Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 р. адміністративний позов задоволено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження наявності підстав для прийняття вимоги. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ГУ ДФС у Запорізькій області подали апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 проведені відповідно до вимог чинного законодавства. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги в зв`язку з наступним. З матеріалів справи слідує, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 - звільнена з ЗАТ «Головне підприємство теплових мереж» м. Запоріжжя на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України в зв`язку з реорганізацією підприємства; 11.06.2003 р. КП «Теплові мережі Жовтневого району» прийнята в технологічний відділ на посаду інженера метролога; 01.07.2003 р. Звільнена за ст. 36 п.1 КЗпП України за погодженням сторін; 20.10.2003 р. «ЗАТ «Індустрія» смт. Кушутум прийнята на посаду інженера по охороні праці на контрактній основі; 19.07.2004 р. Звільнена за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; 20.07.2004 р. прийнята на посаду інженера з охорони праці господарського відділу Запорізької обласної дирекції АТ пенсійного банку «Аваль» 01.02.2005 р. переведена на посаду інженера з охорони праці в Управління справами; 27.11.2006 р. Запорізька обласна дирекція Акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» перейменована на Запорізьку обласну дирекцію «ВАТ» РайффайзенБанк «Аваль»; 01.12.2009 р. Переведена на посаду фахівця з господарських питань (відповідальна за охорону праці та пожежну безпеку) в Управлінні справами; 13.01.2010 р. Перейменовано на Запорізьку обласну дирекцію ПАТ «РайффайзенБанк Аваль»; 26.05.2011 р. звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України; 02.12.2013 р. ТОВ «Авто Лайф Запоріжжя» прийнята на посаду інженера з охорони праці; 21.03.2015 р. Звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України; 05.12.2008 р. ТОВ «Авто Р» прийнята на посаду інженера з охорони праці; 18.04.2019 р. звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; 01.06.2019 р. ТОВ АФЦ «Баварія» прийнята на посаду інженера з охорони праці». Крім того, довідка АФЦ «Баварія» від 04.12.2019 р. підтверджує, що ОСОБА_1 на даний час працює в ТОВ АФЦ «Баварія» на посаді інженера охорони праці. Судом встановлено, що за даними про взяття на облік як платника єдиного внеску, ОСОБА_1 взята на облік 07.04.1998 р. за № 08/11-3383 дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП 25.04.2019 р. Відповідно Довідки про зняття з обліку платника податків ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 16 218/а/28-108 від 26.07.2004 р. встановлено, що ОСОБА_1 не має заборгованості зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) та в зв`язку з закриттям підприємницької діяльності за рішенням власника від 23.07.2004 р. знята з податкового обліку 23.07.2004 р. З матеріалів справи слідує, що позивач отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-27466-49 від 17.12.2018 р., видану ГУ ДФС у Запорізькій області, чим визначено позивачу сплатити недоїмку в сумі 15 819,54 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1, п.4 ч.1 ст.4, частин 2, 4 ст.6, ст.7, ч.5 ст.8, ч.7 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування. Платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Мінімальним страховим внеском є сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 26.09.1997 р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець та згідно довідки про зняття з обліку платника податку з 23.07.2004 р. підприємницькою діяльністю не займається і згідно трудової книжки в період з 2004 р. по даний час в т.ч. станом на 31.10.2018 р. (що зазначено у вимозі), працювала на різних підприємствах, та які сплачували, як роботодавці єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Дана обставина підтверджується реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування Пенсійного фонду України. Отже, позивач є застрахованою особою, найманим працівником та за неї відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування її роботодавці. Отже, сплата єдиного внеску позивачем, яка з 23.07.2004 р. підприємницькою діяльністю не займається, але перебувала на обліку в органах ДФС і була зареєстрована як фізична особа-підприємець до 25.04.2019 року, господарську діяльність не здійснювала і доходи не отримувала, та яка одночасно перебувала у трудових відносинах з роботодавцями, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19. Враховуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 р. залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржене до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту постанови. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова