Постанова КАС ВС № 522/6044/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 03 червня 2020 року Київ справа №522/6044/16-а адміністративне провадження №К/9901/23750/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А., суддів - Смоковича М.І., Шевцової Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи - управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, в с т а н о в и в : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У квітні 2016 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила постанову державного виконавця Гортолум В.С. від 18.03.2016 року про закінчення виконавчого провадження №50224730 визнати протиправною та скасувати. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона звернулася до Відділу примусового виконання рішення державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції з приводу примусового виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року по справі №522/13948/15-а. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Гортолум В.С. від 18.02.2016 року відкрито виконавче провадження №50224730 за виконавчим листом по справі адміністративної юрисдикції №522/13948/15-а, виданим Приморським районним судом м. Одеси 15.01.2016 року про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 06 червня 2012 року. При цьому, постановою державного виконавця від 18.03.2016 року вказане виконавче провадження закінчено у зв`язку з повідомленням Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про виконанням постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, шляхом поновлення виплати пенсії позивачу в розмірі одна копійка. Не погоджуючись з цією постановою, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що рішенням апеляційної інстанції по справі №522/13948/15-а не вирішувалось питання про перерахунок раніше призначеної пенсії, а так само про нове призначення. Орган ПФУ й відповідач в цьому провадженні є зв`язаними змістом постановленого рішення суду, його висновками, з огляду на що не вправі були самостійно виходити за межі його резолюції. При цьому, судом було зазначено, що позивачем не оскаржувались дії та рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо визначення їй розміру пенсії. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року було скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2016 року та ухвалено по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. від 18.03.2016 про закінчення виконавчого провадження № 50224730. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження, державна виконавча служба повинна була пересвідчитись, що УПФУ прийняло рішення саме про поновлення виплати пенсії, яка сума пенсії ОСОБА_1 складала за місяць станом на момент її припинення 06.06.12, та яка сума заборгованості пенсії за віком станом на 06.02.2016 року. Чи дійсно сума пенсії складає 0,01 грн. за місяць, а сума боргу 0,44 грн, однак вказаних дій відповідачем зроблено не було. За таких підстав, суд вказав, що постанова від 18.03.2016 року ВП №50224730 була винесена відповідачем передчасно, без врахування вищезазначених вимог матеріального права, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) 10 січня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року, в якій просив її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позовних вимогах. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що оскільки резолютивна частина рішення, що викладена у виконавчому листі №522/13948/15-а, містить лише зобов`язання поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 06.06.2012, та не встановлює її розмір, тому вимоги виконавчого документу були виконані боржником в повному обсязі шляхом винесення розпорядження №5088 від 15.01.2016, яким було поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 06.06.2012 в розмірі 0,01 грн. Скаржник вказує, що рішення суду було виконано боржником у спосіб та порядок, встановлений виконавчим документом, отже у відповідача були наявні підстави для винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження. Позивачем по справі до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 зверталася до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 06.06.2012 р. в розмірах відповідно до чинного законодавства. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що до червня 1992 року позивачка проживала в м. Одесі за адресою : АДРЕСА_3 , та отримувала пенсію за віком, потім виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку з чим виплату пенсії їй було припинено. 06.06.2015 р. ОСОБА_1 , через свого представника - Акермана О.М. , звернулася до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси із заявою про поновлення виплати пенсії за віком (Додаток 2 до Порядку № 22-1), однак відповідач виплату пенсії не поновив. Так, листом №310/А-11 від 23.06.2015 р. Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси зазначило про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2015 року по справі №522/13948/15-а в задоволенні цього адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з цим судовим рішенням, позивачка звернулась з відповідною апеляційною скаргою до Одеського апеляційного адміністративного суду, за наслідками розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року постанову суду першої інстанції було скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо непоновлення останній виплати пенсії за віком, зобов`язано відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 06.06.2012 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 року відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї установи на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року у вказаній справі адміністративної юрисдикції. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. від 18.02.2016 року відкрито виконавче провадження ВП №50224730 з виконання виконавчого листа №522/13948/15-а, виданого 15.01.2016 року про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 06.06.2012 року, запропоновано боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документу у строк до семи днів з моменту винесення постанови. На виконання вказаної постанови державного виконавця Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси 11.03.2016 року надано розпорядження №5088 від 15.01.2016 року, яким постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року виконано, поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 за віком, починаючи з 06.06.2012 року в розмірі 0,01 гривень. При цьому, листом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 29.02.2016 року №1260/02-51 державного виконавця повідомлено про сплату у лютому 2016 року основним способом у плановий період суму боргу в розмірі 0,44 гривень. У зв`язку з добровільним виконанням Управлінням Пенсійного фонду Приморському районі м. Одеси судового рішення, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. виконавче провадження ВП №50224730 з приводу примусового виконання зазначеного рішення суду закінчено. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) За правилом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Згідно ст. 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 цього Закону. У разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. За ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. В частині третій вказаної статті наведений перелік дій, які має право вчиняти державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом тощо. Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 257 КАС України). ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України). Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідач повинен був пересвідчитись, що боржником було прийнято рішення саме про поновлення виплати пенсії позивачу, що передбачає порівняння сум пенсії ОСОБА_1 , яка нараховувалась останній станом на момент її припинення із сумою пенсії, що була призначена за розпорядженням станом на 06.06.2012 року. Суд зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не було здійснено всіх необхідних дій, спрямованих на виконання судового рішення, а тому така бездіяльність є протиправною, а постанова від 18.03.2016 року ВП №50224730 винесена передчасно, без врахування вимог матеріального права, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, - п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області- залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді М.І. Смокович Н.В. Шевцова