Постанова 4855 № 620/3849/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3849/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2016; зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області вжити належних заходів щодо забезпечення виконання судового рішення шляхом нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2019 у розмірі, в якому вона виплачувалась з моменту останнього перерахунку пенсії з 01.01.2016. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 10.05.2011 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", що не заперечується відповідачем у відзиві на позов. Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2016 у справі №742/1126/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016, позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Прилуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 03.02.2016 №18-100 про заробіток на посаді старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області в розмірі 88% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016 (а.с.43,44). З 01.01.2016 по червень 2019 року позивач отримував пенсію, перераховану на виконання Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2016 року у справі №742/1126/16-а (а.с.70-72). У подальшому пенсійну справу позивача переглянуто та приведено у відповідність до вимог статті 50-1 Закону Україну №1789-ХІІ "Про прокуратуру", а саме з обмеженням її максимального розміру, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втрати працездатність, з 01.07.2019, про що відповідачем повідомлено позивача листом від 26.06.2019 №29 (а.с.70-75). 22.07.2019 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області постановлено окрему ухвалу у справі №742/1126/16-а, якою задоволено заяву ОСОБА_1 та визнано протиправними дії, вчинені ГУ ПФУ в Чернігівській області на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2016 у справі №742/1126/16-а (провадження №2-а/742/58/16) в частині обмеження максимального розміру пенсії з 01.07.2019 (а.с.46-47). Водночас вищевказана окрема ухвала суду скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №742/1126/16-а та заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених судовим рішенням - повернуто особі, яка її подала. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2016, ухвалене в цій справі по суті позовних вимог, вже виконано відповідачем та 30.09.2016 закінчено виконавче провадження саме у зв`язку з його виконанням. Доказів щодо скасування відповідної постанови державного виконавця суду не надано. Правовідносини між позивачем та ГУ ПФУ в Чернігівській області з приводу обмеження розміру його пенсії з 01.07.2019 виникли поза межами правовідносин, що були предметом судового розгляду в цій справі по суті позовних вимог (а.с.48-53). Позивачем оскаржена постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №742/1126/16-а до Верховного Суду, однак останній ухвалою від 05.12.2019 відмовив у відкритті касаційного провадження (а.с.54-57). Вважаючи протиправними оскаржувані дії відповідача щодо невиплати пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру на виконання рішення суду, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих, на момент призначення позивачу пенсії, було визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789-ХІІ). Згідно із частиною 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Відповідно до частини 14 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць. 14.10.2014 прийнято новий Закон України №1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015. Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ Закон №1789-ХІІ частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону. Як вбачається із статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час проведення позивачу перерахунку), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Щодо приведення відповідачем пенсійної справи позивача у відповідність до Закону України "Про прокуратуру", яким встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що у свою чергу з 01.07.2019 призвело до зменшення розміру пенсії позивача, суд враховує таке. Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 №З-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожному достатнього життєвого рівня. Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов`язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України. Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може змінюватись державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.06.2014 у справі "Валентина Ніканорівна Великода проти України" зазначив, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. У свою чергу, відповідно до положень частини 15 статті 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, чинній станом на час приведення пенсії позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме - 01.07.2019) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.07.2019, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України. Суд критично ставиться до посилання позивача на невиконання відповідачем постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2016 у справі №742/1126/16-а, оскільки Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.11.2019 у справі №742/1126/16-а встановлено, що рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2016, ухвалене в цій справі по суті позовних вимог, вже виконано відповідачем та 30.09.2016 закінчено виконавче провадження саме у зв`язку з його виконанням. Доказів щодо скасування відповідної постанови державного виконавця суду не надано. Правовідносини між позивачем та ГУ ПФУ в Чернігівській області з приводу обмеження розміру його пенсії з 01.07.2019 виникли поза межами правовідносин, що були предметом судового розгляду у справі №742/1126/16-а (а.с.48-53). Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у від 06.11.2019 у справі №742/1126/16-а досліджувались правовідносини між позивачем та ГУ ПФУ в Чернігівській області з приводу обмеження розміру його пенсії з 01.07.2019 і судом апеляційної інстанції встановлено, що такі правовідносини виникли поза межами правовідносин, що були предметом судового розгляду в цій справі по суті позовних вимог, то встановлені у вищевказаній постанові суду у справі №742/1126/16-а обставини мають преюдиційне значення у даній справі. За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2016 у справі №742/1126/16-а. Позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області вжити належних заходів щодо забезпечення виконання судового рішення шляхом нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2019 у розмірі, в якому вона виплачувалась з моменту останнього перерахунку пенсії з 01.01.2016 також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної позовної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк