LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд953/25259/19

від 03.06.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 року по справі № 953/25259/19 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 р.Справа № 953/25259/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Мороза М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Лях М.Ю., м. Харків, повний текст складено 10.02.20 року по справі № 953/25259/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора лейтенант поліції 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Положишник Віктора Володимировича , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії АЕК №1848178 від 10.12.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 статті 122 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити та стягнути з УПП в Харківській області ДПП на користь позивача витрати на отримання правової допомоги в розмірі 5000,00 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу , вважає рішення незаконним і необґрунтованим. Вказує , що у неї поворот не працював та вона перед початком маневру повороту здійснила вказівку про таке рукою, про що не заборонено в Правилах дорожнього руху України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 року та прийняти нове рішення відповідно до якого скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі АЕК № 1848178 від 10.12.2019 року стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Стягнути з Управління патрульної поліції Харківської області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати Позивача на отримання правової допомоги в розмірі 5000 грн. Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідач вважає твердження апелянта про те , що позивач правил дорожнього руху не порушував, у ОСОБА_1 поворот не працював, а тому вона перед початком повороту здійснила вказівку про те рукою, що не заборонено Правилами дорожнього руху України такими, що не відповідають дійсності та спростовується відеозаписом, який наявний в матеріалах справи. Вказує , що під час розгляду справи судом першої інстанції було досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, в тому числі відеозапис з реєстратора, де зафіксовано автомобіль позивача в момент повороту, та надано їм оцінку. Вважає , що судом першої інстанції справу розглянуто повно, всебічно та об`єктивно, не було порушено норми матеріального та процесуального права, вірно надано оцінку подіям та доказам по справі, а тому підстави для скасування рішення суду від 10.02.2020 відсутні, тому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 без змін. За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою. Відповідачі повідомлялись на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції , що 10.12.2019р. інспектором поліції прийнято постанову серії ЕАК №1848178 згідно якої ОСОБА_1 10.12.2019 о 23:17 год. керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Академіка Павлова, 311 у м. Харкові, не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом, чим порушила п.9.2.б. ПДР України - Порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху, за що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що відеозаписом з нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції підтверджено, що ОСОБА_1 10.12.2019 виїжджаючи з прилеглої території, по вул. Академіка Павлова, 311 у м. Харкові, перед повтором праворуч не подала сигнал світловим покажчиком повороту, чим дійсно порушила ПДР України. Доказів, які б спростовували надані відповідачем докази в обґрунтування наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, а так само доказів на підтвердження порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині недотримання її прав позивачем не надано. Залучені відповідачем до справи відеозаписи правопорушення містять інформацію щодо предмета доказування та в повній мірі відповідають вимогам ч.1 ст.72 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови додорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Згідно п.п. 9.2, 9.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 року № 1306 (далі - ПДР України) водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: a) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом; або розворотом. У разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору. Сигнали початку руху від лівого краю проїзної частини, зупинки справа, повороту праворуч, перестроювання на смугу руху праворуч подаються правою рукою, витягнутою вбік, або лівою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору. Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Приписами ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Аналіз вказаних правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. При цьому, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду було надано відеозапис. Здійснення відеофіксації адміністративного правопорушення також відображено в спірній постанові. Відповідно до вказаного відеозапису, якої ОСОБА_1 10.12.2019 о 23:17 год. керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Академіка Павлова, 311 у м. Харкові, не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом якої ОСОБА_1 10.12.2019 о 23:17 год. керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Академіка Павлова, 311 у м. Харкові, не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом праворуч. Як вбачається з відеозапису нагрудної камери при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності працівники патрульної поліції ознайомили ОСОБА_1 з відеозаписом зафіксованого правопорушення та вона визнала свій автомобіль на відео , якій не подав відповідний сигнал перед поворотом праворуч. Так, відповідно до пояснень позивачки, відображених в апеляційній скарзі, остання не подала сигнал світловим покажчиком повороту при повороті праворуч з огляду на несправність останнього та на виконання приписів п. 9.3 Правил дорожнього руху України показала сигнал повороту витягнутою рукою. Між тим, відповідно до наведеного відеозапису, позивачка при здійсненні повороту ліворуч і не вмиканні світлового покажчика, сигнал повороту рукою не подавала. Також, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що виходячи з положень п.п. 9.2, 9.3 Правил дорожнього руху України на водія покладається обов`язок подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку. В свою чергу, сигнали повороту рукою можуть подаватись тільки у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту. Між тим, позивачем, всупереч приписам ч. 1 ст. 77 КАС України, не було надано до суду жодних належних та достатніх доказів несправності світлового покажчика правого повороту на транспортному засобі станом на момент складення спірної постанови. Крім того, дослідивши відеозапис правопорушення , колегія суддів зазначає , що при зупинці патрульною поліцією автомобіля позивачки , останньою було подано сигнал світловим покажчиком повороту праворуч при перестроюванні та зупинці, тобто відповідний світловий сигнал був справним. Згідно відеозапису жодних пояснень та вказівок на несправність світлового покажчика повороту ОСОБА_1 при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності не надавала та не повідомляла про це інспектора патрульної поліції , а також не вказувала на те , що показала сигнал поговору рукою. Таким чином, такі посилання апелянта є безпідставними, необґрунтованими та до уваги судом не приймаються. Відтак, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена приписами ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами (ст.ст. 73-76 КАС України). Щодо доводів позивачки про недодержання процедури розгляду інспектором патрульної поліції справи про адміністративне правопорушення та прийняття оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами першою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 в справі №752/15787/16-а. Суд бере до уваги те, що оспорювана постанова не містить жодних зауважень, пояснень чи заперечень позивача як щодо суті порушення, так і щодо бажання останнього скористатися правом заявлення клопотання , надання пояснень тощо. Надаючи правову оцінку доводам позивача з приводу порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису видно, що працівником патрульної поліції дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідності у вигляді накладення штрафу, повідомлено про посадову особу , що розглядає справу, про причину зупинки автомобіля, повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, надано до огляду відеозапис (доказ) вчинення правопорушення , зачитано права правопорушнику, ознайомлено з прийнятою постановою тощо. Крім того , відеозапис не містить зауважень позивача щодо недотримання процедури притягнення його до адміністративної відповідальності. Також , колегія суддів ураховує правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 17.05.2018 року у справі № 753/4366/17, відповідно до яких не може спростовувати здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Колегією суддів надано оцінку доводам позивача, запереченням відповідача на адміністративний позов та доводам, зазначеним в апеляційній скарзі позивача, однак з вказаних документів не встановлено наявність у позивача доказів, які б підтверджували відсутність факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Відеозапис події відповідачем до суду надано. Об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, на підтвердження відсутності обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху матеріали справи не містять. За викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування судового рішення відсутні. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 року по справі № 953/25259/19 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»