Ухвала КГС ВС № 914/1136/19

УХВАЛА 02 червня 2020 року м. Київ Справа № 914/1136/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Колос І.Б. і Львова Б.Ю., за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В., представників учасників справи: позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" - Лойфер А.О., відповідача - товариства обмеженою відповідальністю "Юрпромтехсервіс" - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт" - Шпунт М.Б., розглянув матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - Компанія, Позивач) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 (головуючий - суддя Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М. і Якімець Г.Г.) у справі № 914/1136/19 за позовом Компанії до товариства обмеженою відповідальністю "Юрпромтехсервіс" (далі - Відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт" (далі - Третя особа). РУХ СПРАВИ: Короткий зміст позовних вимог

1. Позов подано про: визнання за Позивачем з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек усіх прав іпотекодержателя, які визначені чинним законодавством України та договором іпотеки від 30.07.2008 (далі - Договір іпотеки), який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстровано в реєстрі за № 1702, в тому числі переважного права одержати задоволення своїх вимог до Третьої особи за кредитним договором від 30.07.2008 № 158 (далі - Кредитний договір) за рахунок предмета іпотеки - навчально-виробничих майстерень, позначених на плані літерами "Б-2", загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки) та належать на праві власності Відповідачу; звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Третьої особи за Кредитним договором у сумі 7 271 126,46 грн. шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

2. Позов обґрунтовано таким. На підставі договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 та договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 Позивач набув усі права грошової вимоги до Третьої особи за Кредитним договором та всі права вимоги за Договором іпотеки. Третя особа свої зобов`язання за Кредитним договором не виконала: отримавши кредит у розмірі 300 000 дол. США, повернула лише 30 000 дол. США, а основна заборгованість за кредитом становить, отже, 270 000 дол. США. Тому Позивач вправі задовольнити свої вимоги до Третьої особи за Кредитним договором у сумі 7 271 126,46 грн. Відповідач набув право власності на предмет іпотеки після скасування рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 у справі № 461/10151/13, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014, якими було припинено іпотеку за Договором іпотеки. Короткий зміст попередніх судових інстанцій

3. Рішенням господарського суду Львівської області від 21.10.2019 (суддя Синчук М.М.) позов задоволено повністю, а також стягнуто з Відповідача на користь Позивача 110 987, 90 грн. судового збору.

4. Рішення мотивовано підтвердженістю та доведеністю позовних вимог. Суд також відхилив клопотання Відповідача про застосування позовної давності, оскільки: Відповідач не є іпотекодавцем, набув право власності на нерухомість після укладення Договору іпотеки, право Позивача на звернення з позовом до Відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло з 25.11.2016 - моменту отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої йому стало відомо про зміну власника предмета іпотеки.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020: задоволено апеляційну скаргу Відповідача; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; ухвалено нове рішення; у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Позивача на користь Відповідача 166 481,85 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанову мотивовано тим, що: суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, але помилково не застосував до спірних правовідносин позовну давність, яка підлягала застосуванню. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач, не погоджуючись з висновком апеляційного господарського суду щодо застосування позовної давності, просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи скасувати, залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 21.10.2019, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на Відповідача. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Апеляційний господарський суд "допустив надмірний формалізм" при дослідженні причин пропуску Позивачем позовної давності, не врахував висновки щодо застосування частини п`ятої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №906/190/19, від 22.01.2020 у справі №916/2703/18, від 26.02.2020 у справі 910/4391/19. Доводи інших учасників справи

9. Відзиви на касаційну скаргу не надходили. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 10. 30.07.2008 ВАТ "Кредобанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк") і Третьою особою укладено Кредитний договір, на виконання якого банк надав Третій особі кредит на суму 300 000 дол. США.

11. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором банк і ОСОБА_1 уклали Договір іпотеки, предметом якого є майно, зазначене в пункті 1 цієї постанови.

12. Суди встановили, що Позивач має право задовольнити свої вимоги до Третьої особи за Кредитним договором у сумі 7 271 126,46 грн. (з розрахунку: 100 дол. США - 2693,0098 грн. згідно з офіційним курсом НБУ станом на 06.06.2019) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Доказів протилежного суду не надано.

13. Водночас, на думку апеляційного господарського суду, суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання Відповідача про застосування позовної давності до спірних відносин, оскільки помилково визначив термін спливу такої давності. Так, суд першої інстанції (за висновком апеляційного господарського суду) помилково виходив з того, що позовна давність не поширюється на відносини іпотеки.

14. Позивач у даній справі не посилався на жодні поважні причини пропущення позовної давності, вважаючи що вона не спливла. Водночас матеріали справи свідчать, що первісний кредитор (ПАТ "Кредобанк") звертався з позовом про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки до Галицького районного суду 06.04.2010, і ухвалою цього суду від 16.04.2010 було відкрито провадження у справі. Зазначене свідчить про настання у первісного кредитора права на звернення та, відповідно, початку перебігу позовної давності, в т.ч. за похідною вимогою; в силу статті 264 ЦК України позовна давність із зверненням до суду перервана.

15. Невірним є висновок суду першої інстанції про те, що про особу, яка стала власником предмета іпотеки, Позивач довідався лише з 25.11.2016 - з моменту отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої йому стало відомо про зміну власника предмета іпотеки. Натомість з інформаційної довідки з названого реєстру від 05.06.2019 №169289754 вбачається, що власником нежитлових приміщень, які є предметом іпотеки, був Відповідач, дата державної реєстрації - 07.11.2014. Отже, відповідна інформація могла бути відомою з 07.11.2014, тоді як з позовом у даній справі Позивач звернувся 13.06.2019. Оскільки формування витягу із загальнодоступного та відкритого джерела - Державного реєстру речових прав на нерухоме майно залежало виключно від волі та дій самого Позивача, зазначені обставини мали суб`єктивний характер та не свідчать про поважність причин пропущення позовної давності. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Частина перша статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

17. Господарський процесуальний кодекс України: частина четверта статті 236: - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; пункт 1 частини другої статті 287: - підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; пункт 5 частини першої статті 296: - суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено, що: - постанову Верховного Суду від 18.12.2019 зі справи №906/190/19 (на яку посилається Позивач у касаційній скарзі) прийнято за іншого предмета і підстав позову, іншого правового регулювання спірних правовідносин та за фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), відмінних від тих, що мають місце в даній справі, тобто зазначена справа і дана справа № 914/1136/19 не є подібними. Зокрема, у згаданій справі №906/190/19 йшлося про розірвання договору на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні та стягнення заборгованості з попередньої оплати (з урахуванням річних та інфляційних втрат); - в інших двох справах, на рішення Верховного Суду в яких посилався скаржник (від 22.01.2020 зі справи №916/2703/18, від 26.02.2020 зі справи 910/4391/19) рішення попередніх судових інстанцій були скасовані Верховним Судом з передачею справ на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідних справ, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у таких справах та в судових рішеннях. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду цих справ фактично-доказова база в них може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів зі справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки в ній.

20. За таких обставин доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження, а касаційне провадження підлягає закриттю на підставі наведеного припису пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, пунктом п`ятим частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 914/1136/19. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя В. Селіваненко Суддя І. Колос Суддя Б. Львов