Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4089/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2020 р. Справа№ 910/4089/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Буравльова С.І. Пашкіної С.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 про повернення позовної заяви у справі №910/4089/20 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" про визнання правочину недійсним, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі №910/4089/20 позовну заяву та додані до неї документи повернуто Акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз". Зазначена ухвала мотивована тим, що на момент розгляду позовної заяви у суду відсутні достеменні та актуальні відомості щодо наявності або відсутності у особи, яка підписала позовну заяву, а саме у Кириленка О.П. як начальника юридичного департаменту позивача, а не адвоката, відповідних повноважень діяти від імені Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз". Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з надмірним формалізмом, без врахування висновків Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини. Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 по справі №910/4089/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" про визнання правочину недійсним. Місцевим господарським судом встановлено, що позовна заява підписана з боку позивача начальником юридичного департаменту Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" О.П. Кириленком. При цьому, у додатках до позовної заяви міститься Договір-доручення про надання правової допомоги від 09.08.2018, укладений між Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (клієнт) та Кириленком Олегом Петровичем , як адвокатом, який у відповідності до 2.1. договору зобов`язаний надати правову допомогу клієнту. Також, до позову додана копія ордеру на надання правової допомоги серія ЗП№031520 від 18.06.2019, який виданий адвокатом Кириленком О.П., та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП001216 від 27.01.2017. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, про відсутність достеменних та актуальних відомостей щодо наявності або відсутності у особи, яка підписала позовну заяву, а саме у Кириленка О.П. як начальника юридичного департаменту позивача, а не адвоката, відповідних повноважень діяти від імені Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз". Крім того, суд зазначив, що на звороті копії наданого ордеру серія ЗП№031520 від 18.06.2019 відсутні будь-які відмітки про наявність/відсутність обмежень у адвоката на представництво. Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з приписами частин 2, 6 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку. Відповідно до частин 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник; юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту положення (самопредставництво юридичної особи) або через представника. Згідно з частиною 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 20 вищезазначеного закону, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 названого Закону, відповідно до частин 1-2 якої, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 26). Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26). Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро / адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро /адвокатського об`єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката, який правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); підпис керівника адвокатського бюро / адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро / адвокатського об`єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро / адвокатським об`єднанням (п. 12 Положення про ордер адвоката та порядок ведення реєстру ордерів). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, в тому числі, й презумпція правомірності договору, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Згідно з частиною 4 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. При цьому, виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ордер може бути оформлений лише на підставі вже укладеного договору. Тобто, ордер є документом, який лише посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, тоді як увесь обсяг повноважень адвоката діяти від імені клієнта обумовлюється предметом договору про надання правової допомоги та колом визначених в ньому повноважень адвоката. Колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд не ставить під сумнів повноважень Кириленко О.П., як адвоката, а лише вказує, що в позовній заяві зазначено посаду Кириленка О.П. , як начальника юридичного департаменту Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз". При цьому, колегія суддів зазначає, що за наявності сумнівів, суд не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи по суті. На думку колегії суддів, місцевий господарський суд вдався до надмірного формалізму під час тлумачення положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та дійшов безпідставного висновку про наявність процесуальних підстав для повернення позовної заяви, чим обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених ст. 55 Конституції України. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічної правової позиції щодо недопущення надмірного формалізму під час здійснення правосуддя дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 804/243/16. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі №910/4089/20 підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду. Оскільки дана справа підлягає направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, розподіл судових витрат здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи. Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі №910/4089/20 скасувати.

2. Справу № 910/4089/20 направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді С.І. Буравльов С.А. Пашкіна