Постанова 4818 № 623/360/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 02 червня 2020 року м. Харків справа № 623/360/20 провадження № 22ц/818/3169/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів Хорошевського О.М., Яцини В.Б., імена (найменування) сторін: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2020 року в складі судді Бєссонової Т.Д., у с т а н о в и в: В січні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», (далі АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Гребенюк Олександра Сергійовича звернулося до суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 3 900,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 зобов`язалася щомісяця сплачувати грошові кошти у розмірі 7% від суми заборгованості (але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості). У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 09 грудня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів згідно зі статтею 625 ЦК України, пені та штрафів, становить 73 541,74 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2020 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2010 року № б/н в розмірі 3 706,46 грн та 105,94 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Задовольняючи позов лише в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. 13 квітня 2020 року ОСОБА_2 представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за процентами згідно зі статтею 625 ЦК України, пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині, оскільки банк надав ОСОБА_1 кредит, а відповідачка його не повернула. Крім того, в заяві, яка була підписана позичальником, сторони узгодили істотні умови кредитного договору, зокрема сплату процентів в розмірі 7% від суми заборгованості. Вважає, що посилання суду першої інстанції на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, є безпідставним, оскільки відповідачка вказаних обставин не довела. Зазначає, що оскаржуване рішення призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, наносить шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Судом першої інстанції проігноровано, що важливішою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення тіла кредиту не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами згідно зі статтею 625 ЦК України, пені та штрафів не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 30 липня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 3 900,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 09 грудня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів згідно зі статтею 625 ЦК України, пені та штрафів, становить 73 541,74 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів згідно зі статтею 625 ЦК України, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30 липня 2010 року № б/н, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачкою. Указаною довідкою, з умовами якої погодилася відповідачка, передбачена базова процентна ставка в місяць 2,5%, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від суми заборгованості (але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості). Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Термін дії картки № НОМЕР_1 квітень 2014 року. Картка відповідачки двічі перевипускалася. Термін дії останньої картки № НОМЕР_2 січень 2018 року. З указаним позовом банк звернувся в січні 2020 року. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. Строк дії кредитного договору від 30 липня 2010 року № б/н закінчився 31 січня 2018 року. Таким чином, право у банку нараховувати відсотки за кредитним договором припинилось 31 січня 2012 року. Із письмових пояснень Шевченка Антона Олександровича представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що в позовній заяві позивач просив стягнути відсотки згідно зі статтею 625 ЦК України за період з 01 жовтня 2019 року по 09 грудня 2019 року, розмір яких становить 21,33 грн із розрахунку: 3 707,46 грн (тіло кредиту) * 3% / 365 * 70 днів, який відповідачкою не спростовано. Пеня в межах строку користування кредитом становить суму в розмірі 600,00 грн із розрахунку: 20 місяців * 30 грн. З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками згідно зі статтею 625 ЦК України за період з 01 жовтня 2019 року по 09 грудня 2019 року в розмірі 21,33 грн та пені в розмірі 600,00 грн у суду першої інстанції не було. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів судова колегія керується таким. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з умовами якої погодилася відповідачка, також передбачена передбачена пені за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня 1 = (базова відсоткова ставка за договором) / 30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується один раз в місяць, при нарахуванні прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн та більше. Крім того, передбачений штраф при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів: 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» штрафів в розмірі 500,00 грн (фіксована частина) та 3 478,18 грн (процентна складова) відсутні. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «Приват Банк» в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами згідно зі статтею 625 ЦК України та пені в загальному розмірі 621,33 грн (21,33 грн + 600,00 грн) підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 018,00 грн (а. с. 6, 87). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 45,55 грн із розрахунку: 69 835,28 грн (заявлені вимоги) : 621,33 грн (задоволені позовні вимоги) = 112,39; 2 102,00 грн : 112,39 = 18,70 грн; 3 018,00 грн : 112,39 = 26,85 грн + 18,70 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2020 року в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за процентами, пені та штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами, пені та штрафів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами та пеню за кредитним договором від 30 липня 2010 року № б/н в загальному розмірі 621,33 грн грн (шістсот двадцять одна грн 33 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 45,55 грн (сорок п`ять грн 55 коп.) судового збору. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 02 червня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді О.М.Хорошевський В.Б.Яцина