Постанова Київський апеляційний суд № 761/23127/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 червня 2020 року м. Київ Єдиний унікальний номер справи № 761/23127/18 Апеляційне провадження №22-ц/824/5167/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Іванченко М.М. суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П. розглянув у в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва прийнятого 20 листопада 2019 року в приміщенні суду під головуванням судді Притули Н.Г.,- В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №26250015009422/980 від 29 вересня 2015 року в сумі 4134 грн 53 к., з яких: 1680 грн 31 к. прострочена заборгованість за кредитом; 489 грн 61 к. - прострочена заборгованість за процентами, 1217 грн 93 к. - прострочена заборгованість за комісіями; 746 грн 68 к. - пеня прострочення сплати кредиту. Посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору № 26250015009422/980 від 29 вересня 2015 року між сторонами укладено кредитний договір. Банком надано ОСОБА_2 кредит на суму 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою 12 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 29 вересня 2016 року. ОСОБА_3 умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконувала внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року в задоволенні позову ПАТ «Банк «Юнісон» до ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, ПАТ «Банк «Юнісон» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Юнісон» подало апеляційну скаргу, в якій зокрема просило скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, та необґрунтоване, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.Зокрема, вказує, що на підтвердження свої позовних вимог позивачем додано до позовної заяви додано виписку по особовому рахунку, яку в свою чергу підтверджують заборгованість відповідача згідно розрахунку заборгованості. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний суд ухвалив розглянути дану справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що кредитні кошти надавались позичальнику. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29 вересня 2015 року між ПАТ «Банк «Юнісон » та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви про встановлення кредитного ліміту №26250015009422/980 від, згідно якої їй встановлено кредитний ліміт по рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 6000 грн зі сплатою 12 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення коштів до 29 вересня 2016 року. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Позивач вказує, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника про встановлення кредитного ліміту, в якій вказано, що вона разом з Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Банк «Юнісон», далі - ДКБО (в т.ч. Тарифами та Умовами банківських продуктів) складає між сторонами кредитний договір в розумінні ДКБО. Отже, судом вірно встановлено, що між сторонами дійсно виникли правовідносини починаючи з 29 вересня 2019 року. На обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано до позовної заяви розрахунок заборгованості згідно якого, станом на 13 червня 2018 року, у відповідача наявна заборгованість у розмірі в сумі 4134 грн 53 к., з яких: 1680 грн 31 к. прострочена заборгованість за кредитом; 489 грн 61 к. - прострочена заборгованість за процентами, 1217 грн 93 к. - прострочена заборгованість за комісіями; 746 грн 68 к. - пеня прострочення сплати кредит. Крім того, позивачем надано виписку по особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з 11 грудня 2017 року по 12 червня 2018 року, з 13 травня 2018 року по 12 червня 2018 року, з 31 липня 2019 року по 6 серпня 2019 року, з 11 липня 2019 року по 6 серпня 2019 року, з 11 грудня 2017 року по 6 серпня 2019 року, згідно якого вбачається вхідний залишок по рахунку у розмірі 1680 грн 31 к. (а.с.11-13, 74-76). Так судом першої інстанції вказано, що з наданих банком виписок по особовим рахункам суд позбавлений можливості встановити, що відповідачу дійсно надавались кредитні кошти за договором, оскільки не надано виписок по рахунку відповідача з часу укладення договору. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Проте з наданих позивачем виписок по особовому рахунку не можливо встановити факт надання позивачем грошових коштів відповідача, зокрема не можливо встановити дату надання таких коштів, з чого складається така заборгованість, при цьому позивачем не надано доказів того, що у нього відсутня можливість подання такої виписки до суду. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.ч.1,2ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не с обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно ч.ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Наданий розрахунок заборгованості не може підтверджувати заборгованість відповідача перед позивачем, оскільки саме виписка по рахунку є первинним документом, який єналежним підтвердженням наявності та розміру заборгованості. Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року). За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, у зв`язку з їх недоведеністю. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Аналізуючи зміст апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, про те що жоден її довід не спростовує висновки суду та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування і як наслідок відсутні підстави для скасування судового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, судом,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: