Постанова Київський апеляційний суд № 761/26231/19

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2020 року м. Київ справа № 761/26231/19 провадження № 22-ц/824/40/2020 Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Іванової І.В. суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. при секретарі - Ярмак О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року у складі судді Савицького О.А., про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржитлоінвест» до держаного реєстратора Рашкова Андрія Георгійовича Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м.Києва «Плесо», ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення та скасування реєстраційного запису, встановив: У липні 2019 року позивач ТОВ «Укржитлоінвест» звернувся до суду з позовом до державного реєстратора КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» Рашкова А.Г., Огнєвєнкова С.В. про визнання незаконним рішення та скасування реєстраційного запису. 07 серпня 2019 року позивач ТОВ «Укржитлоінвест»звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, обґрунтовуючи її тим, що в ході послідовних дій відповідачів відбувається порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Укржитлоінвест», направлене на позбавлення останнього належного йому на праві власності майна, тому просив суд накластиарешт на майно ТОВ «Солом Регіон Плюс», а саме нанерухоме майно - незавершене будівництво, підземна частина головного корпусу училища (39 % готовності» літера «К», загальною площею 2400 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонитибудь-яким особам вчиняти будь - які дії щодо цього нерухомого майна - незавершеного будівництва, підземна частина головного корпусу училища літера «К», загальною площею 2400 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонитибудь-яким особам вчиняти будь - які дії щодо нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3208,9 кв.м. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року заяву ТОВ «Укржитлоінвест» задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Солом Регіон Плюс» - незавершене будівництво, підземна частина головного корпусу училища літера «К», загальною площею 2400 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та постановити нову, якою скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції без будь-якого обґрунтування та підтвердження права власності наклав арешт на майно особи, який не є учасником справи. Крім того апелянт зазначив, що станом на 20 квітня 2004 року власником спірного майна був ОСОБА_2 , який жодного договору з ТОВ «Укржитлоінвест» не укладав, тому вважає що твердження позивача не відповідають дійсності та направлені на рейдерське захоплення чужої власності, а суд в порушення норм матеріального і процесуального права без будь-якого обґрунтування та підтвердження права власності наклав арешт на майно. Сторони правом на подачу відзиву не скористались. В суді апеляційної інстанції представник позивача ТОВ «Укржитлоінвест» заперечував проти скарги та просив її залишити без задоволення. Інші учасники належним чином повідомлені про час розгляду справи, до суду не з`явилися, представник апелянта ОСОБА_1 надіслав заяву про розгляд скарги без їх участі, тому колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у відсутність інших учасників, згідно ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4). Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Судом було встановлено, що нерухоме майно - незавершене будівництво, підземна частина головного корпусу училища літера «К», загальною площею 2400 кв.м. що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить ТОВ «Соломон регіон плюс», який не є учасником даної справи. Частково задовольняючи заяву про забезпечення та накладаючи арешт на майно ТОВ «Солом Регіон Плюс», суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки суд першої інстанції не врахував зазначених положень закону та не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що між сторонами існує спір щодо скасування рішення та реєстраційного запису державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а не щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ТОВ «Солом Регіон Плюс», який не є відповідачем у справі, тому відсутній зв`язок між заявленими позовними вимогами та способом забезпечення позову, про який просив позивач. Відтак, суд першої інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не особи, яка не притягнута до участі у справі, про що судам роз`яснено у пункті 3 наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України. Також суд повинен виходити із наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову з викладених вище підстав. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржитлоінвест» про забезпечення позову у справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді :