Постанова 4812 № 489/3032/19

02.06.20 22-ц/812/1005/20 Справа №489/3032/19 Провадження № 22-ц/812/1005/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 02 червня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва 13 березня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Рум`янцевою Н.О.., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В У червні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало, що відповідно до укладеного договору б/н від 11 лютого 2016 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Зазначало, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку з невиконанням умов договору, станом на 15 травня 2019 року відповідач має заборгованість 13607,70 грн., з яких: 4097,36 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4319,17 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3571,44 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 495,55 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 624,18 грн. - штраф (процентна складова). Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 13607,70 грн. за кредитним договором б/н від 11 лютого 2016 року та 1921 грн. судових витрат. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 користь АТ КБ «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором №б/н від 11 лютого 2016 року в розмірі 4097 грн. 36 коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 4319 грн. 17 коп.; нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 3571 грн. 44 коп.; нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 495 грн. 55 коп.; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. штрафу (фіксована частина), 624 грн. 18 коп. штрафу (процентна складова) - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 578 грн. 42 коп. Рішення суду мотивовано тим, що надані разом із позовною заявою Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил відповідачем не підписані, докази, що він ознайомився і погодився з ними - відсутні, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем шляхом підписання анкети-заяви. Такий висновок, на думку суду, узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19. За такого, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також умови щодо повернення кредиту, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки нарахованих відсотків, пені та штрафу задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку повністю не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, суд вважав необхідним стягнути з відповідачки 4097 грн. 36 коп. заборгованості за кредитом. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк»», посилаючись на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, просило його скасувати в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про відмову у стягненні частини заборгованості є помилковими, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права, зокрема суд невірно вважав, що відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг свідчить про те, що останній не ознайомлений з ними. Вказують, що відповідач активно використовував кредитні кошти за допомогою кредитної картки, позивачем надані докази (анкета-заява) погодження відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, а тому суд в порушення імперативних вимог процесуального закону відмовив у позові. Судом не взяті до уваги правові позиції Верховного Суду та не спростований наведений позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Задовольняючи частково позов, суд вважав встановленими такі обставини. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 11 лютого 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н шляхом підписання сторонами анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого, відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5000,00грн. на платіжну картку. В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До позовної заяви, крім анкети-заяви (а.с.7), представник банку додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold». (а.с.8) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником (а.с. 9-23). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 15 травня 2019 року становить 13607,70 грн., з яких: 4097,36 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4319,17 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3571,44 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 495,55 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 624,18 грн. - штраф (процентна складова). Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті. За такого, з огляду на вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення в судовому порядку з позичальника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 4097 грн. 36 коп. Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам закону. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення простроченого тіла та неустойки, суд виходив з того, що між сторонами не було досягнуто в письмовій формі домовленості про конкретний розмір неустойки у виді пені та штрафів. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі не погоджується. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах розмірах. У даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідач не підписував, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена для укладення кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Аналогічні висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3571 грн.44 коп. - пені за прострочене зобов`язання; 495 грн.55 коп. - пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафів нарахованих відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.00 коп. - штраф (фіксована частина), 624 грн.18 коп. - штраф (процентна складова) не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 11лютого 2016 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Крім того, позивач одночасно просив застосувати до боржника і штраф і пеню, не розмежовуючи за які конкретно порушення такі санкції застосовуються. При цьому зі змісту наданих витягів з тарифів вбачається, що і штраф і пеня застосовуються за порушення строків здійснення платежів відповідно до умов кредитного договору, тобто позивач просить притягнути боржника до подвійної відповідальності. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Враховуючи вищевикладене та вимоги статті 549 ЦК України, відповідно до якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Поряд з цим, дійшовши висновку про існування зобов`язання за тілом кредиту та стягнувши 4097 грн. 36 коп. заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволені вимог у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 4319 грн.17 коп., оскільки судом установлено наявність невиконаного зобов`язання за тілом кредиту. З огляду на викладене та за відсутності обґрунтованих заперечень відповідача, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначена сума також підлягає стягненню. Відтак апеляційний суд дійшов висновку про скасування заочного рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 березня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту та в цій частині слід ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 4319 грн.17 коп. розмір якої підтверджений розрахунком банку і не спростований відповідачем. Аналогічного висновку дійшов суд у справа № 365/159/19 від 12 лютого 2020 року. Посилання скаржника на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №755/18246/15-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №755/2720/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №153/1334/16-ц, колегія суддів уважає помилковими та відхиляє, оскільки обставини у цих справах не є тотожними. Зокрема, у справі, що переглядається апеляційним судом, позивачем не доведено факту виникнення кредитних правовідносин, які передбачають здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки "Універсальна" та застосування тарифів на обслуговування саме цього типу кредитної карти. Доводи скаржника з посиланням на долучену до апеляційної скарги виписку по рахунку, довідку про отримані картки суд відхиляє та вказує, що скаржником не надано доказів неможливості подання цих документів у визначені законом строки (зокрема, ст.83 ЦПК України), а тому такі судом апеляційної інстанції як доказ не приймається з огляду на положення .3 ст.367 ЦПК України, враховуючи, що скаржником не доведено неможливості її подання до суду першої інстанції та не зазначено причин невчинення цієї процесуальної дії. За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При поданні позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 1921 грн., який і був сплачений позивачем. Зважаючи на розмір задоволених вимог, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за суд першої інстанції становить 1191 грн.87 коп.( 4097.36+4319.17=8416.53х1921/13607.70). За подання апеляційної скарги підлягав сплаті та був сплачений судовий збір - 2881 грн.50 коп. Зважаючи на розмір задоволених вимог 8416 грн.53 коп., судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за розгляд справи апеляційною інстанцією становить 2550 грн 08 коп.( 8426,53х 2881,50/9510.36). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 4319 (чотири тисячі триста дев`ятнадцять) грн.17 коп. Це ж рішення в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" 1191( одна тисяча сто дев`яносто одна) грн.87 коп. судових витрат. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн.08 коп. судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 02 червня 2020 року.