Постанова 4807 № 320/8383/18

Дата документу 02.06.2020 Справа № 320/8383/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №320/8383/18 Головуючий у 1 інстанції Редько О.В. Провадження № 22-ц/807/1498/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на час навчання, - В С Т А Н О В И ЛА: У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на час навчання. В обґрунтування позову зазначала, що у період з 26.02.1998 року по 18.03.2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 . 18за рішенням суду від 18.03.2003 року відповідач на утримання дитини виплачував аліменти за до досягнення дитиною 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час дитина продовжує навчання. Він є студентом 1 курсу денної форми навчання Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Термін навчання до 30 червня 2020 року. Відповідно до умов договору про навчання загальна вартість освітньої послуги складає 181 480 грн. 00 коп. Позивач тимчасово не працює та перебуває на обліку в Центрі зайнятості м. Мелітополя. Вищевикладені обставини свідчать про те, що позивач самостійно не може надавати матеріальну допомогу на утримання сина у зв`язку з навчанням. Відповідач - ОСОБА_1 на теперішній час здоровий, працездатний, але місце роботи позивачу невідомо, немає інших членів сім`ї на утриманні, що свідчить про те, що він може надавати матеріальну допомогу на утримання сина у зв`язку з навчанням. Просила суд стягнути з відповідача аліменти на час навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до закінчення ним навчання. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 08.10.2018 року і до закінчення дитиною навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 764 грн. 80 коп. на користь держави. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на грубе порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з позивача понесені по справі витрати зі сплати судового збору. Апеляційна скарга обґрунтована відсутністю у нього будь-яких офіційних доходів та тяжким матеріальним становищем. Крім того, судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що син проживає окремо від матері, а тому вона не могла подавати позов в його інтересах. ОСОБА_2 надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалене судом першої інстанції судове рішення не відповідає вимогам статті 265 ЦПК України. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, судом першої інстанції порушення вимог ч.4 ст. 265 ЦПК України не встановлені жодні фактичні обставини з посиланням на докази, на підстави яких вони встановлені, що є грубим порушенням. Не надано мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26.02.1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 . 18 березня 2003 року між сторонами шлюб було розірвано. Згідно довідки №2579 від 18.09.2018 року виданої Київським національним університетом імені Тараса Шевченка , ОСОБА_3 є студентом 1 курсу денної форми навчання Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка IV рівня акредитації. Закінчує навчання 30 червня 2022 року. Згідно договору № 3334 від 09.08.2018 року про надання освітньої послуги (навчання) Київським національним університетом імені Тараса Шевченка загальна вартість навчання становить 181 480 грн. Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є чоловіком працездатного віку, та має можливість надавати матеріальну допомогу. Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного. За правилами, які встановлені у частині 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частині 1 статті 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, зі змісту статті 199 СК України вбачається, що батьки зобов`язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року Верховним Судом України викладена правова позиція, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Правова позиція щодо наявності у батьків можливості надавати допомогу повнолітній дитині, як однієї із обов`язкової підстави для стягнення аліментів, узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 666/1408/16-ц. Як вбачається із матеріалів справи,18.11.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб. Згідно довідки Мелітопольського міськраойнного центру зайнятості № 776 від 28.03.2019 підтверджується, що з 09.01.2019 і по теперішній час ОСОБА_1 не перебуває на обліку у Мелітопольському міськрайонному центрі зайнятості та інших центрах зайнятості України та допомогу по безробіттю не отримую. З копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 з 10.04.2018 по 01.01.2019 перебував на обліку у Мелітопольському міськрайонному центрі зайнятості. Згідно довідки Мелітопольського міськраойнного центру зайнятості № 777 від 28.03.2019 року дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 з 2017 року і по теперішній час не перебуває на обліку у Мелітопольському міськрайонному центрі зайнятості та інших центрах зайнятості України та допомогу по безробіттю не отримує. Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець і, відповідно, доходи від підприємницької діяльності не отримує. Згідно договору купівлі-продажу від 25.04.2007 року ОСОБА_1 має у власності однокімнатну квартиру. Відповідно до світлокопії технічного паспорту, ОСОБА_1 є власником автомобіля ЗАЗ 1102, 1992 року випуску. . Відомості щодо наявності у власності ОСОБА_1 іншого рухомого або нерухомого майна сторонами не надано. Таким чином, колегією встановлено та письмовими доказами було підтверджено відсутність у ОСОБА_1 будь яких офіційних доходів. Відтак, позивач довів лише факт навчання сина у вищому навчальному закладі, але не надала переконливих доказів того, що син потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 може її надавати. Разом з тим, відповідач довів суду, що він є непрацюючою особою, і він не може надавати допомогу повнолітньому сину, який навчається. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, в порушення вимог статті 199 СК України не встановлено взагалі чи має можливість відповідач надавати матеріальну допомогу на час навчання сина. За приписами п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання обов`язковою умовою є можливість надання такої допомоги батьками. В свою чергу, судом першої інстанції не з`ясовано матеріальний стан відповідача. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо працевлаштування відповідача, розмір його заробітної плати та його спроможність надавати допомогу на утримання сина, який продовжує навчання. Встановлення зазначеної обставини є обов`язковою при вирішенні питання про можливість стягнення аліментів на період навчання та визначення їх розміру. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що без з`ясування матеріальної можливості відповідача надавати допомогу, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є передчасним. За таких обставин доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, а також те, що позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає компенсуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2020 року скасувати ат прийняти постанову наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на час навчання - відмовити. Судовий збір в розмірі 1057,20 грн., сплачений за подання апеляційної скарги компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02 червня 2020 року. Головуючий Судді: