Постанова 4875 № 917/2171/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" червня 2020 р. Справа № 917/2171/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Шутенко І.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№970П/1-43), на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 (суддя, О.С. Семчук повне рішення складено 17.02.2020) у справі №917/2171/19 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу, с. Нові Мартиновичі, Полтавська область про стягнення 7036,09 грн. - ВСТАНОВИЛА: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач/ ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу (далі - відповідач) 7036,09 грн., в тому числі 6579,04 грн. пені та 457,05 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 3314/16-БО-24 від 15.12.2015. Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 у справі №917/2171/19 відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі. Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 в частині відмови у стягненні пені в сумі 6579,04 грн. та 457,05 грн. 3% річних; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не підлягає застосування до даних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки поставка природного газу відбулась в жовтні 2016 року, натомість вказаний закон регулює питання реструктуризації кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01 липня 2016 року. Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 у справі №917/2171/19, обґрунтовуючи його тим, що він отримав копію оскаржуваного рішення 21.02.2020, що унеможливлювало оскаржити рішення у встановлений законом строк. 01.04.2020 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/2171/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. суддя Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 у справі №917/2171/19 у зв`язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу, а саме: апелянтом не надано доказів сплати судового збору, залишено без руху апеляційну скаргу позивача на підставі п. 2 ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. З метою усунення недоліків, визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, від скаржника на адресу Східного апеляційного господарського суду 09.04.2020 надійшла заява (вх. № 3392) про усунення недоліків з доданим платіжним дорученням від 19.03.2020 №0000002716 на суму 2881,50 грн на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Тобто, з наданих скаржником документів вбачається, що останнім усунуто недоліки поданої ним апеляційної скарги. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 у справі №917/2171/19. Відповідачу встановлено строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів позивачу. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 28.04.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив від відповідача, Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу, с. Нові Мартиновичі, Полтавська область, (вх.№ 3938), в якому відповідач просив в апеляційній скарзі відмовити. В обґрунтування своєї позиції у справі відповідач посилається на ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природнй газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 30.11.2016 року (опубліковано: "Голос України" №227 від 29.11.2016). Таким чином, перед позивачем, з 30.11.2016 року Законом поставлено вимогу про списання боргу у загальній сумі 7036,09 грн., у тому числі: пеня у сумі 6579,04 грн., 3% річних у сумі 457,05 грн. Відповідач вказує, що ч.3 ст.7 Закону є нормою прямої дії і застосування цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2015 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Госпрозрахунковою дільницею Облсількомунгоспу (далі - Споживач) укладено Договір №3314/16-БО-24 постачання природного газу (далі - Договір ). В подальшому сторони внесли зміни у зазначений Договір шляхом укладання Додаткової угоди №1 від 30.12.2015, Додаткової угоди №2 від 22.01.2016р., Додаткової угоди №3 від 29.01.2016, Додаткової угоди №4 від 22.02.2016, Додаткової угоди №5 від 28.03.2016. За умовами Договору, Постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (1.1, 1.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2015). В п. 2.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 36,6 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): січень 14,6, лютий - 12,5, березень 9,5, I кв. 36,6 (в редакції Додаткової угоди №2 від 22.01.2016р.). Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу ( п. 3.4 Договору). Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу становить 6 603,48 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 7 924,18 грн. Додатковими угодами визначена нова ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором: - №3 від 29.01.2016р. з 01 лютого 2016р. становить 6 239,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%). До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 7 638,24 грн. - №4 від 22.02.2016 року з 01 березня 2016р. становить 6 255,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%). До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 7 657,44 грн.; - №5 від 28.03.2016р. з 01 квітня 2016р. становить 6 255,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) 1 251,00. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 7 506,00 грн. Пунктом 6.1 Договору та Додатковою угодою №5 від 28.03.2016 року сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п.12.1. Договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2016 р. до 30 вересня 2016р. (включно), в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. На виконання умов Договору позивач у період з січня по квітень 2016 р. передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 250 239,75 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 113 356,67 грн., від 29.02.2016 на суму 74 434,65 грн., від 31.03.2016 на суму 58 372,67 грн., від 30.04.2016 на суму 4 075,76 грн., які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. За даними позивача, відповідач оплату за природний газу здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язань у визначений Договором строк, чим порушив умови п. 6.1 Договору. Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1. цього Договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Споживачем пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. В п.10.3. Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. За правовою природою договір поставки природного газу від 15.12.2015 року №3314/16-БО-24 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Договором, законом, або не виплаває з характеру відносин сторін. За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення своїх зобов`язань за Договором, оплату отриманого від позивача газу здійснив не своєчасно, з порушенням встановленого строку. Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з позовної заяви, ПАТ НАК Нафтогаз України, у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства та договору нараховано 6 579,04 грн. пені, 3% річних в розмірі 457,05 грн., всього 7 036,09 грн. Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки вищевказаних сум, колегія суддів зазначає, що вони є арифметично та методологічно вірними, узгоджуються з вимогами чинного законодавства та укладеного між сторонами договору. Будь-яких заперечень або контррозрахунків стосовно заявлених до стягнення сум відповідачем не надано до суду першої та апеляційної інстанції. Разом з тим, 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду. Відповідно до ст.1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Тобто вказаною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань у разі погашення основного боргу до набрання чинності цим Законом. Як було встановлено вище, останній платіж на погашення суми основного боргу відповідачем здійснено 17.05.2016 - тобто до 30.11.2016, коли набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Отже, дія вказаного нормативного акту поширюється на спірні правовідносини зі стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідні суми у даному випадку не нараховуються (підлягають списанню), та правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення вказаних сум із відповідача на користь позивача. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 22.05.2018 у справі №905/3266/16. Доводи апелянта щодо непоширення приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки поставка природного газу відбулася в жовтні 2016 року спростовуються матеріалами справи. Натомість з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу вбачається, що природний газ поставлено з січня по квітень 2016 року. Таким чином, доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, не можуть бути підставою для скасування спірного рішення. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 у справі №917/2171/19 слід залишити без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 у справі №917/2171/19 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 у справі №917/2171/19 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя П.В. Тихий Суддя О.В. Ільїн Суддя І.А. Шутенко