Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1378/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1378/19 пров. № А/857/3369/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, ухвалене суддею Іванчулинець Д.В. у м. Ужгороді у справі № 260/1378/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України від 10.06.2019 року № 1065-14/06. Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 червня 2019 року відповідач провів перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (води, грязі лікувальні) про що склав акт № 06-02/08/2019-47/п (140), у якому встановив порушення статті 24 Кодексу України про надра та статті 93 Водного кодексу України. На підставі акта перевірки, відповідач 10.06.2019 року виніс припис № 1065-14/06, яким зобов`язав позивача у строк до 10.07.2019 року усунути виявлені в ході перевірки порушення. Позивач вважає припис протиправним з огляду на те, що у статті 93 Водного кодексу України є лише умова щодо встановлення і погодження на водному об`єкті органом місцевого самоврядування зон санітарної охорони та додає, що межі зон санітарної охорони Нижнєсолотвинського родовища підземних вод встановлені та погоджені Закарпатською обласною радою на підставі рішення від 25 лютого 2009 року. Що стосується відсутності в технологічній схемі «Розробка водозабірної ділянки Нижнєсолотвинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина № 32-Т (32-Д), Ужгородського району Закарпатської області» розділу «Консервація (ліквідація) свердловин», то позивач зазначає, що технологічна схема 11.12.2013 року пройшла експертизу у ДП «Західукргеологія» та 19.02.2014 року отримала погодження Державної служби геології та надр України, під час чого недоліків у технологічній схемі не виявлено. Позивач вважає, що відповідач діяв в не належний і не послідовний спосіб, порушивши принцип правової визначеності. Крім того, позивач вказує на те, що стандарт Державної геологічної служби України 73.1-02.05.02:2008 «Мінеральні води. Технологічні схеми розробки родовищ» чинний з 01.04.2009 року для розробки технологічних схем, не містить розділу «Консервація (ліквідація) свердловин». Позивач вважає, що відповідач безпідставно виніс припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин внаслідок чого припис належить скасувати. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Державної служби геології та надр України від 10.06.2019 року № 1065-14/06. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Державна служба геології та надр України, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що у зв`язку із прийняттям протоколу ДКЗ України від 16.04.2013 року № 2895, втратив чинність протокол ДКЗ України від 27.12.2006 року № 1215 і у зв`язку зі зміною балансових експлуатаційних запасів, ТзОВ «Термад-Стар» не провело новий розрахунок меж другого та третього поясів зон санітарної охорони. Зазначає, що проект зон санітарної охорони Нижнєсолотвинського родовища підземних вод не відповідає фактичним гірничо-геологічним умовам. Також, звертає увагу на те, що у зв`язку зі зменшенням балансових експлуатаційних запасів потребує корегування Технологічна схема розробки водозабірної ділянки Нижнєсолотвинського родовища мінеральних вод, де розташовані свердловини. При цьому, у технологічній схемі, відповідно до Правил розробки та охорони родовищ лікувальних мінеральних вод, затверджених Держгіртехнагляду СРСР від 27.08.1987 року, немає розділу «Консервація (ліквідація) свердловин». З цих підстав, відповідач вважає, що припис прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень, які визначені чинним законодавством України. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» є власником спеціального дозволу на користування надрами Нижнєсолотвинського родовища підземних вод, Ужгородського району Закарпатської області № 4266 від 08 червня 2007 року. Як додаток до спецдозволу, укладено також угоду про умови користування ділянкою надр від 16.09.2016 року № 4266, що є невід`ємною частиною спецдозволу та визначає умови користування ділянкою надр. 10 червня 2019 року посадові особи Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України провели планову перевірку ТзОВ «Термал-Стар» з питань дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (води, грязі лікувальні), за результатами якої склали акт перевірки № 06-02/08/2019-47/п (140). Згідно з актом перевірки позивач порушив: - статтю 93 Водного кодексу України - «проект зон санітарної охорони Нижнєсолотвинського родовища підземних вод, Ужгородського району Закарпатської області розроблений ДП «Гірник» МПВП «Гірник-Ремо ЛТД» в 2009 році не відповідає фактичним показникам гірничо - геологічних умов, у зв`язку з виявленням під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів (протокол ДКЗ України від 16.04.2013 року № 2895); - статтю 24 Кодексу України про надра, постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» № 615 від 30 травня 2011 року та вимоги Угоди від 12.04.2016 року № 4022 в частині дотримання вимог законодавства України чинних стандартів, правил, норм виконання робіт пов`язаних з користуванням надрами та проведення та здійснення ліквідаційних робіт відповідно до Проекту робіт» - «в технологічній схемі «розробки водозабірної ділянки Нижнєсолотвинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина № 32-Т (32-Д) Ужгородського району Закарпатської області» розробленої ТзОВ «Кварц», Моршин - 2013, відсутній обов`язковий розділ «Консервація (ліквідація) свердловин». На підставі акта перевірки відповідач виніс припис № 1065-14/06 від 10.06.2019 року, на підставі якого зобов`язав відповідача у строк до 10.07.2019 року усунути виявлені в ході перевірки порушення та подати в письмовій формі до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України матеріали, які підтверджують факт усунення порушень. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що межі зон санітарної охорони Нижнєсолотвинського родовища підземних вод встановлені та погоджені у встановленому чинним законодавством порядку, а в Угоді до спеціального дозволу відсутні вимоги щодо проектування розділу «Консервація (ліквідація) свердловин». Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Відповідно до статті 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Тобто, відповідно до цієї статті, водний об`єкт має мати затверджені межі зон санітарної охорони і тільки після цього водокористувач вправі використовувати цей водний об`єкт. Отже, норми статті 93 Водного кодексу України не встановлюють для водокористувача жодних обов`язків, умов чи відповідальності за відсутність затверджених меж зони санітарної охорони водного об`єкту, а вказують на те, що водний об`єкт повинен мати затверджені відповідним органом місцевого самоврядування зони санітарної охорони. Натомість, апеляційний суд встановив те, що 25 лютого 2009 року Закарпатська обласна рада IV скликання рішенням «Про затвердження проекту зон санітарної охорони Нижнєсолотвинського родовища підземних вод (свердловина № 32-Т (32-Д), № 852, № 5-07 мт.)» № 174 затвердила проект зон санітарної охорони Нижнєсолотвинського родовища підземних вод свердловини № 32-Т (32-Д), що розташовані на північно-західній околиці с. Нижнє Солотвино Ужгородського району Закарпатської області. Тим більше, при затвердженні експлуатаційних запасів мінеральних лікувальних вод Нижнєсолотвинського родовища Державною комісією України по запасах корисних копалин, у протоколі від 16.04.2013 року № 2895 (далі - протокол ДКЗ) зазначено, що проект розробки зон санітарної охорони інших виконавців прийнято без застережень. Границі II та III поясів зони проведені за геоморфологічними ознаками рельєфу поверхні землі. Інші методи визначення меж зон санітарної охорони для даного типу родовищ не доцільні. Тобто, Державна комісія України по запасах корисних копалин прийшла до висновку, що проект зон санітарної охорони розроблений у 2009 році актуальний і не потребує коригування, оскільки він розраховувався за геоморфологічним принципом та раніше визначені границі поясів зон санітарної охорони можна залишити без змін. З цих підстав, апеляційний суд вважає, що вимоги статті 93 Водного кодексу України позивач не порушив. Крім того, відповідач ставить у вину позивачу порушення позивачем статті 24 Кодексу України про надра, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» № 615 від 30 травня 2011 року та Угоди про умови користування надрами від 12.04.2016 року № 4022 в частині що стосується відсутності в технологічній схемі розділу «Консервація (ліквідація) свердловин». З цього приводу апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до статті 24 Кодексу України про надра, тобто статті, порушення якої ставиться у вину позивачу, користувачі надр зобов`язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Вказана стаття містить вичерпний перелік обов`язків для користувачів надр, однак відповідач в акті перевірки та приписі не вказав, який конкретно обов`язок порушив позивач. Тим більше, що вказана стаття не встановлює обов`язок позивача щодо зазначення в технологічній схемі розділу «Консервація (ліквідація) свердловин». Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів порушення позивачем статті 24 Кодексу України про надра. Щодо порушення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» № 615 від 30 травня 2011 року, то відповідач не вказав, яку правову норму цієї постанови порушив позивач. При цьому, апеляційний суд одночасно звертає увагу на те, що ця постанова не стосується і не регулює відносини щодо розробки технологічної схеми та її змісту. Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів порушення позивачем цієї постанови. Крім того, відповідач у вину позивачу ставить порушення вимог Угоди про умови користування надрами від 12.04.2016 року № 4022 з цього питання. Однак, апеляційний суд встановив те, що у спеціальному дозволі на користування надрами № 4266 від 08.06.2007 pоку, власником якого є позивач, та додатку № 2 від 12.04.2016 року зазначено, що позивач уклав Угоду про умови користування надрами № 4266 від 16.09.2016 року. Натомість, Угоду про умови користування надрами № 4022 від 12.04.2016 року позивач не укладав. При цьому, в Угоді про користування надрами № 4266 від 16.09.2016 року відсутні будь-які вимоги щодо проектування розділу «Проведення консервації (ліквідації) свердловини». Апеляційний суд встановив те, що проект «Технологічна схема розробки водозабірної ділянки» розроблений у 2013 році та погоджений 15.10.2013 року Держгірпромнаглядом у Закарпатській області після проведення експертизи проекту Закарпатським ЕТЦ та 19.02.2014 року Державною службою геології та надр України, після отримання експертного висновку ДП «Західукргеологія». Отже, технологічна схема погоджена належним чином та недоліків не має. Тим більше, нормативний документ, який регламентує розробку проектів технологічних схем, а саме Стандарт Державної геологічної служби України «Мінеральні води». Технологічні схеми розробки родовищ. Основні вимоги з охорони надр. СОУ 73.1-41-02.05.02:2008, затверджений Держгеонадра України не містить такого розділу як ліквідації чи консервації свердловин. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач при проведенні попередньої перевірки 11.09.2013 року та 09.12.2015 року описане порушення щодо відсутності в технологічній схемі розділу «Консервація (ліквідація) свердловин» не виявив. У рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський про України» Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. З цих підстав, апеляційний суд вважає, що вимоги статті 24 Кодексу України про надра, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» № 615 від 30 травня 2011 року та Угоди про умови користування надрами № 4266 від 16.09.2016 року позивач не порушив. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в справі № 260/1378/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 02.06.2020 року