Постанова 4815 № 570/58/20

Рівненський апеляційний суд ___________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2020 року м. Рівне Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2020 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. З матеріалів справи слідує, що 09 грудня 2019 року о 03 год. 14 хв. по вул. П. Могили в м. Рівне, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити. Вважає, що суд першої інстанції неналежно дослідив докази, які містяться в матеріалах справи, неповністю з`ясував та перевірив обставини, за яких було складено протокол про адміністративне правопорушення, не спростував пояснення, які були надані суду та фактично допустив спрощений підхід до розгляду справи. Вказує, що транспортним засобом не керував. Наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення. Справа до розгляду призначалася 30 квітня 2020 року, 15 травня 2020 року, 29 травня 2020 року, однак у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 відкладалася. ОСОБА_1 та його захисник Москаль Я.О. повідомлялися шляхом надсилання поштових повідомлень (трек-номер 3302806477009, 3302806476568, 3302806676826, 3302806700930). До початку розгляду апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 адвокат Москаль Я.О. неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із встановленням з 12 березня 2020 року на всій території України карантину (постанова Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211). Як вбачається з матеріалів справи, Рівненським апеляційним судом при повідомленні ОСОБА_1 та його захисника Москаля Я.О. про розгляд апеляційної скарги на 29 травня 2020 року, було повідомлено про можливість розгляду справи в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів. Однак, ОСОБА_1 цією можливістю не скористався. Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. За наведених обставин, враховуючи неодноразову неявку ОСОБА_1 , а також ту обставину, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 продовжено термін обмежень, що пов`язані із запобіганням поширенню на території України коронавірусу COVID-19 до 22.06.2020 року, дата закінчення карантину невідома, а також з метою недопустимості порушення строків розгляду справи суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2018 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Як вбачається з матеріалів справи, а саме із змісту направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у ОСОБА_1 виявленні ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови (а.с.3). Тобто працівники поліції вказали підстави у зв`язку із якими вони вважають, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, однак він відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в присутності двох свідків (а.с.1). Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначених у постанові обставинах, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 09.12.2019 року (а.с.1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказали, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та від проведення такого огляду в медичному закладі (а.с. 4), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09.12.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 в присутності двох свідків, підписи яких наявні в даному акті, від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився (а.с.2), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.12.2019 року (а.с.3). Крім того, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в присутності свідків зафіксовано на відео матеріалах з нагрудних камер працівників поліції (файл 1464 час 02:20), а також ОСОБА_1 визнав, що керував транспортним засобом (файл 1437 час 08:57) та один із його друзів вказав, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (файл 1437 час 04:42). Свідкок ОСОБА_2 в суді першої інстанції підтвердив, що 09.12.2019 року після зупинки транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» водій пересів на заднє сидіння, на місце пасажира. Після цього працівники поліції підійшли до автомобіля «Volkswagen Passat», з`ясувалося, що на місці пасажира перебуває ОСОБА_1 . Він спочатку заперечував, що керував автомобілем, постійно плутався у своїх поясненнях, а наприкінці розмови визнав, що він керував транспортним засобом. Цю обставину підтвердили й пасажири. Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. 33, ст.38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. На думку апеляційного суду таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст.6 ЄКПЛ, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2020 року відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович