Постанова Житомирський апеляційний суд № 278/29/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/29/20 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М. Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №278/29/20 позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття. Свій позов обґрунтовувала тим, що перебувала із ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу та ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_4 . Відповідач ухиляється від надання допомоги на утримання сина. Просить стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач офіційно не працює та має мінливий заробіток. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2020 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000 грн. щомісячно, починаючи з 03 січня 2020 року до повноліття дитини. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання сина в розмірі 1 500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що добровільно щомісячно надає позивачу кошти на утримання сина. Він не має постійної роботи та регулярного доходу. Розмір аліментів у сумі 2 000 грн. є необґрунтованим та поставить його у скрутне матеріальне становище. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною першою статті 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із частиною третьою ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частини першої ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (абзаци перший та другий частини другої ст.182 СК України). Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). ОСОБА_1 зареєстрована та проживає на території Вертокиївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , склад її сім`ї наступний: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Вертокиївської сільської ради від 02 січня 2020 року та сумнівів у суду не викликає (а.с.5). Отже, син ОСОБА_3 проживає із позивачем та на її утриманні крім нього перебуває ще одна неповнолітня дитина. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. У відповідності до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 2 000 грн. щомісячно, суд першої інстанції врахував загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку. При цьому, саме на батьків покладається забезпечення таких умов малолітнім дітям. Із медичних досліджень від 15 березня 2019 року та 14 березня 2019 року, надісланих відповідачем суду апеляційної інстанції, не вбачається будь-яких обмежень за станом здоров`я щодо працевлаштування останнього. Окрім того, інших утриманців, окрім сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не має. Ураховуючи вищевикладене, відсутність у відповідача офіційних доходів, що доводиться змістом відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу по 4 квартал 2019 року та індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 02 березня 2020 року, не є достатньою підставою для призначення аліментів у розмірі, на якому наполягає ОСОБА_2 . За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення залишається без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про стягнення аліментів (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.367-368,374-375,381-382,384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: