Постанова 4824 № 758/16186/19

Головуючий у І інстанції Васильченко О.В. Провадження №22-ц/824/5548/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила суд постановити рішення про видачу обмежувального припису строком на 6 місяців ОСОБА_2 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно неї, ОСОБА_1 , та сина ОСОБА_3 , а саме: Заборонити ОСОБА_2 наближення на 100 м.: - до місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; - до місця навчання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ; - до місця проживання матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 . Заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними. Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 та ОСОБА_3 за номером НОМЕР_2 , або контактувати з ними іншими засобами зв`язку. Обгрунтовуючи вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що з 2001 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого у неї є син ОСОБА_5 , 2008 року народження. Більше року сімейне життя заявниці з ОСОБА_2 не ладилося і постійно погіршувалося, в родині все частіше почали виникати сварки, які переростали у серйозні конфлікти, під час яких поведінка ОСОБА_2 була занадто агресивною, він почав погрожувати ОСОБА_1 та її дітям скрутою, відбиранням грошей, позбавленням роботи, а також відібранням дитини. Починаючи з літа 2018 року, ОСОБА_2 систематично вчиняв та вчиняє проти заявниці та її неповнолітнього сина ОСОБА_6 психологічне та економічне насильство, що виражається у постійному тероризуванні, приниженнях, залякуваннях, спрямованих на обмеження свободи і гідності, націлених на значне погіршення умов життя, фізичного і психологічного здоров`я через відчуття постійної небезпеки і тривоги та через нездатність захистити себе та дитину в умовах, що склалися. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, заявниця ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення її заяви у повному обсязі. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Каращенко Ю.В., подану апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав. ОСОБА_2 та його представник - адвокат Паніотов О.К., в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечили та просили рішення суду залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з ненадання достатніх, належних, допустимих і переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення ОСОБА_2 насильства відносно ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 , і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з ОСОБА_2 у шлюбі, зареєстрованому 09.03.2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Донецька (а.с.5), від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5 зв.). Встановлено, що заявник ОСОБА_1 разом з неповнолітнім ОСОБА_3 проживають і зареєстровані у АДРЕСА_1 (а.с.6). При цьому, з березня 2019 року подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо. 09.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві з приводу сварки з чоловіком ОСОБА_2 щодо користування спільною квартирою (а.с.16). 13.09.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві з приводу зникнення з автостоянки автомобіля «Фольксваген Гольф », який перебував у спільному користуванні її та чоловіка ОСОБА_2 (а.с.18). 17.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві із заявою про відкриття кримінального провадження проти ОСОБА_2 за ст.ст. 126-1, 151-2, 91-1 КК України (а.с.25-26). Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству», який є основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини. Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя. За змістом положень ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на: 1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства; 5) безоплатну правову допомогу у порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правову допомогу"; 10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству; 11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов`язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов`язані з ізоляцією кривдника або його звільненням. У відповідності до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать, зокрема: 2) обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Як зазначено у ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема: постраждала особа або її представник. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Таким чином, зважаючи на наведені вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Враховуючи те, що заявником ОСОБА_1 не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту вчинення ОСОБА_2 відносно неї, а також відносно їхнього сина ОСОБА_3 , домашнього насильства, зважаючи на факт існування між заявником та заінтересованою особою неприязних стосунків на грунті розірвання шлюбу та поділу майна, оцінивши ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав до задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису. Доводи апеляційної скарги заявниці про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення не спростовують, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з дотриманням норм матеріального права. Необгрунтованими є і доводи скарги в частині посилання на лист Київської місцевої прокуратури №7 від 21.01.2020 року про внесення в ЄРДР заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 (а.с.116), та на висновок №18 психологічного обстеження неповнолітнього ОСОБА_3 від 04.02.2020 року (а.с.117-119), оскільки ці докази були отримані заявницею вже після ухвалення оскаржуваного рішення та, відповідно, не були предметом дослідження суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: