Постанова Харківський апеляційний суд № 640/23386/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «26» травня 2020 року м. Харків справа № 640/23386/18-ц провадження № 22ц/818/1739/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Колосовської А.Р., позивачка - ОСОБА_1 , представник позивачки - ОСОБА_2 , відповідачка - ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - додатку «ZOOM» апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року в складі судді Бородіної Н.М. в с т а н о в и в: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2018 року приблизно о 08-10 годині її малолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходячи з ліфту на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 зазнала нападу собаки породи йоркшир-тер`єр, яка була без повідка та намордника, вкусила дитину за праву ногу і вдарила лапою по правій нозі, внаслідок чого їй завдані легкі тілесні ушкодження. Вказала, що власницею собаки є ОСОБА_3 , що мешкає у квартирі АДРЕСА_2 , яка після нападу собаки з місця події зникла, допомоги постраждалій дитині не надавала, пропозицій щодо відшкодування збитків родині дитини від неї не надходило. Зазначила, що рідний дід її дочки викликав патрульну поліцію і швидку допомогу. За даним фактом розпочато адміністративне провадження, але власника собаки так і не було притягнуто до адміністративної відповідальності через пропущення строку накладання адміністративного стягнення. Вказала, що в результаті даної пригоди їй завдана матеріальна шкода, що складається з витрат на придбання ліків для дитини у розмірі 117,20 грн. Зазначила, що ОСОБА_4 приблизно три тижні не ходила до школи, у зв`язку з чим вона була змушена наймати репетитора з математики для того, щоб дочка могла наздогнати шкільну програму. Дитина мала два заняття на тиждень по дві години. Заняття тривали протягом двох тижнів з 14 по 24 травня 2018 року. Вартість однієї години склала 90,00 грн, отже на послуги репетитора з математики загалом витрачено 720,00 грн. Також, дитині завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що в результаті зазначених подій вона дуже злякалась і в подальшому мала високу температуру і проблеми зі сном, у зв`язку з чим довелось звернутися до невропатолога, який призначив курс лікування. Нервовий розлад та поганий сон дитини також зумовлювались необхідністю здійснення 07 травня 2018 року щеплення проти сказу. Порушився нормальний хід життя дитини і членів її родини, і для відновлення порушених прав дитини вона змушена докладати додаткових зусиль, у зв`язку з чим розмір завданої моральної шкоди оцінює у 15 000, 00 грн. Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь майнову шкоду у розмірі 837,20 грн і моральну шкоду в сумі 15 000,00 грн, завдану дитині ушкодженням здоров 'я, а також витрати, понесені у зв`язку з оплатою правничої допомоги щодо написання позовної заяви в сумі 700,00 грн та оплатою послуг приватного нотаріуса щодо посвідчення довіреності для представника в сумі 302,00 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а також допитати свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і повторно допитати свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , показання яких мають значення для вирішення справи. Вказала, що показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та допитаної як свідка позивачки ОСОБА_1 неправильно оцінені судом. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надійшло. Ухвалами Харківського апеляційного суду від 27 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку, передбаченому статтею 369 ЦПК України в приміщенні Харківського апеляційного суду без повідомлення учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження. Для більш детального з`ясування обставин справи ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що належних та допустимих доказів того, що саме собакою відповідачки були спричинені тілесні ушкодження малолітній дочці позивачки, ОСОБА_1 не надано, у зв`язку з чим її позовні вимоги про стягнення з відповідачки матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вони мешкають за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10, 21). Як вбачається з карти виїзду швидкої медичної допомоги № 2215 від 03 травня 2018 року о 08:20 за вказаною адресою здійснено виклик швидкої допомоги до ОСОБА_4 , 13 років, яку доставлено до дитячого травмпункту лікарні №17. З 09:20 по 09:34 вона прийнята лікарем рабіологом. Їй поставлено діагноз: садна внутрішньої поверхні правого стегна. Під час виїзду лікарями швидкої допомоги з її пояснень встановлено, що травми дитина зазнала внаслідок укусу собакою сусідки під час виходу з ліфту на сходовій клітці о 08:10. Породу собаки не назвала. У дитини гостра реакція на стрес, збуджений стан. При огляді на внутрішній поверхні правого стегна виявлено садно розміром 4 см х 0,5 см; накладено антисептичну пов`язку (а. с. 6). З висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 44-2018 Шкодіної А.В. , зробленого на підставі заяви ОСОБА_1 - матері малолітньої ОСОБА_4 , 2005 року народження, від 08 травня 2018 року, встановлено, що у малолітньої ОСОБА_4 мали місце наступні тілесні ушкодження: садна на тлі синця на правому стегні, синець в проекції правого колінного суглобу. Виявлені тілесні ушкодження на правому стегні за своїми морфологічними характеристиками є саднами на тлі синця, а не ранами, як зазначено в медичній документації. Ці ушкодження утворились: синець - від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар або удар-стиснення, садна на тлі синці - за механізмом удар - стиснення - тертя - ковзання, та могли бути отримані за 4-6 діб до моменту огляду. Цей висновок підтверджується характером ушкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синців. За ступенем тяжкості: садна на тлі синця та синець викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень (а. с. 4-5). На момент огляду спеціалістом виявлено: на передньо - внутрішній поверхні правого стегна у нижній третині розташований синець, овальної форми, зелено-жовтуватого кольору, розмірами 6 см х 5 см, на тлі якого розташовано садна, орієнтовані на 11 та 5 годин, відстань між саднами 0,3 см, 0,3 см та 0,5 см. Садна в центрі вкриті щільними коричневого кольору скоринками, які підвищуються над рівнем шкіри, по периферії скоринки починають відшаровуватись, розміри саден зверху вниз 0,5 х0,2 см, 1 х 0,3 см, 1,8 х 0,3 см, 4,5 х 0,6 см. В проекції правого колінного суглобу по його передній поверхні розташований синець, характером описаним вище, розмірами 3 х 2,5 см. Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції спеціаліст в галузі судової медицини Шкодіна А.В., якою наданий вищевказаний висновок зазначила, що ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, та не виключена можливість, що ушкодження у дитини сталися від укусу собаки. Однак, однозначно стверджувати, що ушкодження стались саме від укусу собаки неможливо, оскільки особливості предмету, яким спричинені ушкодження, не відобразились у них. З історії розвитку дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що 03 травня 2018 року ОСОБА_4 була на прийомі у лікаря-рабіолога міського антирабічного пункту Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні №17, про що видано довідку №122. Встановлено діагноз: укушені садна правого стегна; антирабічної вакцинації тимчасово не потребує, рекомендовано спостереження хірурга поліклініки за місцем проживання (а. с. 10-11), що спростовує доводи позову щодо того, що дівчинці зроблено щеплення проти сказу. Також, 03 травня 2018 року ОСОБА_4 оглянута хірургом, встановлено діагноз: укушені садна правого стегна. На момент огляду рана оброблена; призначено повторний огляд на 04 травня 2018 року. В подальшому ОСОБА_4 04 травня 2018 року, 07 травня 2018 року, 10 травня 2018 року та 12 травня 2018 року оглянута хірургом, встановлено позитивну динаміку щодо загоєння саден, оброблено пошкодження розчином перекису водню, розчином хлоргексидину, накладено пов`язку з « Левомиколем » (а. с. 12, 13, 16). 10 травня 2018 року ОСОБА_4 була оглянута невропатологом з приводу порушень сну. Лікарем призначено прийом препарату «Гліцин/гліцисед» (а. с. 13-15). На підтвердження розміру витрат на лікування дочки позивачкою надано копії чеків від 04 травня 2018 року про придбання медичних препаратів: « Левомеколь мазь», перекис водню 3%, бинт стерильний 7х14, бинт еластичний сітчатий та трубчатий 25 см на суму 43,99 грн; від 10 травня 2018 року про придбання розчину йоду 5%, бинта стерильного 7х14 на суму 37,21 грн; від 15 травня 2018 року про придбання медичного препарату «Гліцин» на суму 36,00 грн (а. с. 8). Як вбачається з висновку інспектора ЮП Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, 03 травня 2018 року до чергової частини Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області від оператора «102» надійшло повідомлення про доставлення до лікарні №17 неповнолітньої ОСОБА_4 , 2005 року народження, з діагнозом: укушена рана правого стегна внутрішньої поверхні ноги. В ході розгляду вказаного матеріалу опитаний ОСОБА_8 , 1958 року народження, який пояснив, що 03 травня 2018 року приблизно о 08:10 його онука ОСОБА_4 виходила з ліфту та її вкусила собака сусідів, яка знаходилась без повідка та намордника. З пояснень ОСОБА_4 , 2005 року народження, встановлено, що вона 03 травня 2018 року вийшла з дому до школи, та при виході з ліфту на неї напала собака сусідів та вкусила, після чого дівчинка піднялась до себе додому та дід викликав бригаду швидкої медичної допомоги. Під час перевірки вказаного матеріалу встановлено, що заява не містить достатньо обґрунтованих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та інформації, необхідної для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тому перевірку припинено (а. с. 7). Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона працює консьєржем в під`їзді будинку № АДРЕСА_1 . Точної дати вона не пам`ятає, але навесні 2018 року вранці, коли діти йдуть до школи, вона перебувала на чергуванні. Відповідачка зі своїм собакою підійшла до ліфта, ліфт приїхав та з нього вийшла ОСОБА_4 , яка мовчки пішла з під`їзду, а відповідачка зі своїм маленькою собачкою білого кольору сіли у ліфт та поїхали. Будь - яких ситуацій між дівчинкою та собакою або криків вона не чула. Через п`ять хвилин ОСОБА_4 повернулась до під`їзду та плакала. Чому дитина плакала, їй невідомо. Що сталося, вона не питала. Потім дівчинка з бабою вийшла та пішла з під`їзду. Ні поліцію, ні швидку вона не бачила. Баба дівчинки сказала, що дитину вкусила собака. Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_8 пояснив, що його онука ОСОБА_4 йшла до школи. Він провів її до ліфта, ОСОБА_4 сіла в ліфт та поїхала на перший поверх. Потім він почув крик. Виглянувши у вікно, він побачив, що ОСОБА_4 плаче. Вона сказала, що її вкусила собака сусідки з верхнього поверху. Інша сусідка, яка має собаку породи англійський бульдог, завела дівчинку назад додому, після чого викликали швидку та поліцію. Позивачка ОСОБА_1 , допитана в судовому засіданні як свідок пояснила, що є матір`ю ОСОБА_4 . Сам напад вона не бачила. Дізналась ввечері про це зі слів батьків та дочки, яка сказала, що її вкусила маленька, біла пухнаста собака. Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом. Виходячи зі змісту Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» власник тварини, юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, що не суперечать законодавству, несе відповідальність за стан тварини та її дії згідно з чинним законодавством. Відповідно до положень частин п`ятої, шостої та восьмої статті 9 вказаного Закону особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Частиною 4 статті 12 цього Закону передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує. Загальною юридичною підставою всіх видів юридичної відповідальності вважається порушення норми права. Фактичною підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення як юридичний факт. Цивільне правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність особи, що порушує норми актів цивільного законодавства або умови договору, і з якою договір або закон пов`язують виникнення цивільно-правової відповідальності. Поведінка особи визнається протиправною, якщо вона не відповідає вимогам права, вираженим в актах цивільного законодавства або договорі. Недоговірна відповідальність виникає лише у разі завдання шкоди неправомірними діями правопорушника (частина 1 статті 1166 ЦК). У разі ж завдання шкоди правомірними діями, цивільна відповідальність не настає. Таким чином, протиправний характер діяння є універсальною типовою умовою цивільно-правової відповідальності. Якщо порушуються цивільні відносини, які виникають на підставі будь-яких юридичних фактів, крім договору (відповідно при недоговірній відповідальності), протиправним визнається діяння особи, що порушує заборони, а також прямі приписи певної поведінки учасників правовідносин, встановлені в нормах права. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина друга цієї статті визначає, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Ця норма збігається із правилом частини третьої статті 22 ЦК України, яка також передбачає, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. З аналізу вищенаведених цивільно-правових норм можна зробити висновок, що особа, якій заподіяно шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка завдала такої шкоди, відшкодування витрат, у тому числі, й на лікування, в межах витрат, які вона понесла (реальні збитки). При цьому, пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість. За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі, інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Згідно з частиною першою статті 76, частиною першою статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Як вбачається з матеріалів справи належних доказів того, що тілесні ушкодження у вигляді синця та саден заподіяні малолітній ОСОБА_4 саме собакою, власницею якої є ОСОБА_3 , суду не надано. Факт нападу собаки підтверджується поясненнями лише самої дитини, та відомий її матері та діду лише з її слів, тому суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до показань свідка ОСОБА_8 та допитаної як свідка ОСОБА_1 , оскільки вони не були очевидцями такої події. Матеріали справи свідчать про те, що одночасно з ліфту вийшла дівчинка - дочка позивачка, а відповідачка з собакою увійшла у ліфт. Дівчинка мовчки вийшла з під`їзду. Ніякої події біля ліфту не було. Під час виклику бригади швидкої допомоги малолітня ОСОБА_4 породу собаки, яка на неї напала, не назвала взагалі. В подальшому позивачка посилалась на те, що шкоди здоров`ю її дочки завдано собакою породи йоркширський тер`єр. Відповідачка наявність у неї такої собаки заперечувала та вказала, що є власницею мальтійської болонки. Таким чином, відомостей щодо того, собака якої саме породи завдала ушкоджень ОСОБА_4 , та кому вона належить, матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції їх не надано. ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 154 КУпАП не притягувалась, складу правопорушення в її діях правоохоронними органами не встановлено. В суді апеляційної інстанції відповідачка підтвердила, що є власницею мальтійської болонки. В той день вона зустріла дівчинку позивачки біля ліфту, яка виходила з нього, а вона разом зі своїм собакою входила до нього. Дівчинка мовчки пішла з під`їзду. Ніякої події ані біля ліфту, ані взагалі не було. Її собака дуже маленька, тому не могла взагалі завдати дівчинці легкі тілесні або інші ушкодження. Підсумуючи викладене, слід зазначити, що доказів того, що біля ліфту або десь ще сталася подія, в результаті якої собака відповідачки завдав дівчинці легкі тілесні ушкодження саме через укус, матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано. Пояснення свідків не можуть бути належними доказами, оскільки очевидцями події вони не були. Ця подія відома їм тільки зі слів дівчинки та батьків позивачки. Враховуючи, що згідно вимог частини 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, судова колегія не вбачає підстав для притягнення відповідачки до цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди здоров`ю малолітньої дочки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Викладене в апеляційній скарзі клопотання про виклик свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і повторний допит свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , судова колегія вважає за необхідне залишити без задоволення, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи до суду першої інстанції 19 лютого 2019 року представником позивачки заявлено клопотання про виклик свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 , ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_1, яке судом задоволено (а. с. 29, 80). Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_1 були допитані у судових засіданнях суду першої інстанції, і підстав для їх повторного допиту в суді апеляційної інстанції не вбачається. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до суду першої інстанції не з`являлись, у зв`язку з чим ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року, у якій ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року виправлено описку, здійснено їх привід, виконання якого доручено Київському відділу поліції ГУНП України в Харківській області (а. с. 108, 110). Однак, зазначених свідків в суді першої інстанції допитано не було, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості досліджувати їх показання як докази на стадії апеляційного перегляду справи. Клопотання щодо допиту малолітньої ОСОБА_4 у суді першої інстанції позивачка та її представник також не заявляли. Оскільки згідно вимог частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а таких причин ОСОБА_1 не наведено, підстав для задоволення її клопотання про виклик свідків не вбачається. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Виходячи з наведеного, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов та апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі, витрати на правову допомогу, покладаються на неї. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 01 червня 2020 року.