Постанова 4816 № 577/3947/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року м.Суми Справа №577/3947/19 Номер провадження 22-ц/816/1298/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Семенюк І.М., в приміщенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області, повний текст рішення виготовлено 17 березня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що 29 червня 2015 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» була підписана Анкета-заява №б/на на видачу кредитної картки з кредитним лімітом 16 000 грн. Зазначає, що станом на 18.03.2019 ПАТ КБ «Приватбанк» визначив суму заборгованості в розмірі 70 831,46 грн, яка складається з тіла кредиту, процентів, пені та штрафів. Вказує, що окрім Заяви про приєднання, більше нічого не підписувала, а отже вона не була повідомлена про умови кредитування, що покладає на неї невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Зазначає, що з смс-повідомлення відповідача вбачається, що борг є значно меншим та складає 24 727,20 грн, а всього вона сплатила на користь банку 78 244,99 грн, що значно перевищує суму отриманого кредиту. У зв`язку з викладеним вважає, що здійснення банком нарахувань по процентам, штрафам та пені є незаконним. Крім того, ПАТ КБ «Приватбанк» допускає автоматичні списання з її зарплатної картки, що ставить її у скрутне матеріальне становище зважаючи на невеликий розмір заробітної плати. Через незаконні дії відповідача вона нервується, що змушує її вживати заспокійливі ліки. Посилаючись на вказані обставини, просить визнати дії ПАТ КБ «Приватбанк» по нарахуванню та пред`явленню до неї вимоги по сплаті заборгованості за кредитним договором в розмірі 70 830,46 грн незаконними, зобов`язати відповідача припинити вказані нарахування, які він продовжує вчиняти, та стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на її користь моральну шкоду в розмірі 70 000 грн. Конотопський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 13 березня 2020 року відмовив у задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк», з неї стягнуто заборгованість за кредитним договором №б/н від 29 червня 2015 року в розмірі 28 826 грн (тіло кредиту), яке набрало законної сили, що підтверджує здійснення незаконних нарахувань за кредитним договором та завищення розміру заборгованості. Зазначає, що банк, не зважаючи на ухвалене судом рішення, яке набрало законної сили, не скасував нараховану раніше заборгованість та продовжує здійснювати нарахування у виді прострочення платежів. Вказує, що у зв`язку з тим, що банк продовжує нараховувати не передбачені договором проценти, штрафи та пеню, через автоматичне списання з її зарплатної картки коштів без попередження та отримання згоди від неї, вона залишалася іноді без коштів для задоволення своїх першочергових потреб. Вказане змушує її нервуватися та докладати додаткових зусиль для організації захисту своїх корпоративних прав, що завдає їй моральних страждань. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає про безпідставність викладених в апеляційній скарзі вимог позивача, оскільки остання не надала доказів на підтвердження завдання їй діями банку моральної шкоди, а інші доводи, на які вона посилається, були досліджені та оцінені судом першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2015 року ОСОБА_3 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 52). Згідно з довідкою про заробітну плату й інші види доходів №114 від 14 травня 2019 року, ОСОБА_2 працює в комунальному закладі Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» та за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року їй була нарахована заробітна плата в розмірі 14 871,51 грн (а.с. 7). З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29 червня 2015 року вбачається, що загальна заборгованість за наданим кредитом складає 70 831,46 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 28 826 грн, за простроченим тілом - 13 063,26 грн, за пенею - 25 093,08 грн, судовим штрафам - 3 849,12 грн (а.с. 49-51). Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року, залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 29 червня 2015 року, яка станом на 18 березня 2019 року становить 28 826 грн, та судовий збір в сумі 781,78 грн, а всього 29 607,78 грн (а.с. 74-76, 105-107). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за спірним кредитним договором в розмірі 28 826 грн, з яким остання погодилась та не оскаржила, що свідчить про недоведеність позовних вимог. Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі колегія суддів не може, оскільки вважає, що при розгляді справи, суд не встановив всі обставини, що мають значення для справи та ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у формі Анкети-заяви від 29 червня 2015 року в розмірі 70 831,46 грн. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили, позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором в розмірі 28 826 грн. При цьому суд, встановивши, що Анкета-заява від 29 червня 2015 року, підписана ОСОБА_1 , не містила умов кредитування, строків дії договору, відсоткової ставки, умов щодо відповідальності у вигляді пені та штрафів, а витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт та з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальником не визнавалися та не містили її підпису, прийшов до висновку, що стягненню підлягає лише неповернене тіло кредиту в розмірі 28 826 грн. Отже, вбачається, що АТ КБ «Приватбанк», не зважаючи на усталену судову практику з приводу виконання умов кредитного договору, підписаного у формі Анкети-заяви про приєднання до кредитного договору, та наявність рішення суду про безпідставність нарахування відсотків, пені та штрафів, продовжує здійснювати нарахування платежів, які не передбачені Анкетою-заявою, про що банк не заперечує у відзиві на апеляційну скаргу, свідчить про недобросовісність таких дій зі сторони банку. В той же час, позивач просить визнати незаконними дії АТ КБ «Приватбанк» по нарахуванню заборгованості в розмірі 70 830,46 грн, яка складається з тіла кредиту, простроченого тіла кредиту, відсотків, пені та штрафів, тоді як рішенням суду від 23 жовтня 2019 року встановлено порушення прав АТ КБ «Приватбанк» та зобов`язано ОСОБА_1 повернути фактично отриману суму кредитних коштів в розмірі 28 826 грн. Таким чином, позовну вимогу про визнання незаконними дії АТ КБ «Приватбанк» по нарахуванню заборгованості по тілу кредиту, простроченому тілу кредиту, відсоткам, пені та штрафам слід задовольнити частково. Стосовно вимоги про зобов`язання банку припинити подальші нарахування за кредитним договором від 29 червня 2015 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) зроблено висновок, що «Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги». Таким чином, колегія суддів вважає, що позовна вимога про зобов`язання банку припинити подальші нарахування за кредитним договором від 29 червня 2015 року є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивачки. Стосовно відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями банку, колегія суду зазначає наступне. Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. У п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. В позові та апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про моральні страждання, які вона понесла у зв`язку з незаконними нарахуваннями заборгованості, небажанням зі сторони банку відновити її порушені права, як споживача банківських послуг, що змушувало її нервувати та приймати заспокійливі ліки, вивчати законодавство для захисту своїх прав. Колегія суддів відхиляє такі доводи позивачки, оскільки докази, які б підтверджували заподіяння позивачці моральної шкоди відсутні, факт погіршення здоров`я, здійснення витрат для придбання заспокійливих ліків, необхідності вжиття додаткових зусиль для організації свого життя не доведений належними та допустимими доказами. При цьому, колегія суддів враховує свідоме, добровільне підписання Анкети-заяви від 29 червня 2015 року, тобто укладення з банком кредитного договору, невиконання чи неналежне виконання якого має певні наслідки, а також те, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року визначена остаточна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 та зазначено про безпідставність нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсоткам, пені та штрафів. Одночасно колегія суддів зазначає й про те, що факт часткового задоволення позовних вимог щодо визнання незаконними дій відповідача по нарахуванню платежів за простроченим тілом кредиту, відсоткам, пенею та штрафами є достатньою компенсацією для позивачки та встановлення правової визначеності для неї. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене за неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову та апеляційної скарги з відповідача на користь держави необхідно стягнути 384,20 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 576,30 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381-382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2020 року. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати дії Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по нарахуванню ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 29 червня 2015 року за простроченим тілом кредиту, відсоткам, пені, штрафу (фіксована частина), штрафу (прострочена складова) незаконними. Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання припинити подальші нарахування платежів за кредитним договором №б/н від 29 червня 2015 року. Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення моральної шкоди. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави 384 грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 576 грн 30 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: В.І. Криворотенко Судді : О.Ю. Кононенко С.Г. Хвостик