Постанова 4820 № 676/744/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/744/20 Провадження № 22-ц/4820/1054/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2020 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що 21 жовтня 2011 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У свою чергу, відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а в разі прострочення платежів - сплатити неустойку. ОСОБА_1 прострочила виконання зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 15 грудня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 20 546 грн 22 коп., яка складається з 13 040 грн 46 коп. неповернутого тіла кредиту, 2 346 грн 12 коп. процентів на прострочену суму згідно ст. 625 ЦК України, 3 705 грн 06 коп. пені, 500 грн штрафу (фіксована частина), 954 грн 58 коп. штрафу (процентна складова). За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 20 546 грн 22 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 13 040 грн 46 коп. тіла кредиту та 1 345 грн 28 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 13 040 грн 46 коп. Оскільки умовами договору не встановлено право банку на проценти та неустойку, то в цій частині позов є безпідставним і не підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів і неустойки та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто вона приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Підписуючи цю заяву, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася та погоджується із запропонованими позивачем умовами банківських послуг. Крім того, ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, порядок нарахування та розмір неустойки. Отже, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачці кредит, однак, остання не виконала обов`язку з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим банк нарахував проценти на прострочену суму та неустойку. Суд першої інстанції не врахував усіх обставин, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а також правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог про стягнення процентів і неустойки. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення тіла кредиту, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, не застосував закон (статті 207, 625 ЦК України), неправильно витлумачив норми статей 526, 1054 ЦК України та не дотримався положень статті 81 ЦПК України. У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення в частині відмови в позові про стягнення процентів на прострочену суму та неустойки слід скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідачка визнала, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. В рамках укладеного сторонами договору АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 30% річних, які мали нараховуватися на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році. Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 21 жовтня 2011 року, підписаною ОСОБА_1 , остання була ознайомлена з фінансовими умовами надання кредиту. ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, вносячи їх на рахунок у банку до 25-го числа місяця, що слідує за звітним. У разі прострочення платежів ОСОБА_1 повинна була щомісячно сплачувати банку пеню, що розраховується з базової процентної ставки, поділеної на 30, за кожний день прострочення кредиту + 1% від заборгованості, але не менше 30 грн у місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн і більше. При порушенні термінів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Всього ОСОБА_1 одержала та не повернула позивачеві 13 040 грн 46 коп. АТ КБ «Приватбанк» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 15 грудня 2019 року у розмірі 20 546 грн 22 коп., із яких: 13 040 грн 46 коп. неповернутий кредит, 2 346 грн 12 коп. проценти на прострочену суму згідно ст. 625 ЦК України, 3 705 грн 06 коп. пеня, 500 грн штраф (фіксована частина), 954 грн 58 коп. штраф (процентна складова). а) щодо правовідносин сторін Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір повинен бути укладений із додержанням письмової форми, тобто підписаний сторонами. З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання, за умовами якого відповідачка приєдналася до встановленої банком стандартної форми - Умов та Правил надання послуг у Приватбанку. Склавши анкету-заяву від 21 жовтня 2011 року, сторони визначили, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 21 жовтня 2011 року, в якій установлено процентну ставку за кредитом, порядок повернення кредитних коштів і сплати процентів, а також право банку на неустойку у разі порушення відповідачкою зобов`язання. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру, підстав і порядку нарахування неустойки. Висновок суду першої інстанції про те, що умовами договору не визначено право банку на неустойку, не відповідає фактичним обставинам справи. б) щодо виконання сторонами зобов`язання за кредитним договором Застосовані норми права Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції У порядку виконання зобов`язання за кредитним договором АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, вносячи їх на рахунок у банку до 25-го числа місяця, що слідує за звітним. Із розрахунку заборгованості за договором (а.с. 6-13) слідує, що з березня 2019 року ОСОБА_1 не вносить платежі на повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 13 040 грн 46 коп. За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала грошового зобов`язання за кредитним договором. в) щодо заборгованості за кредитним договором Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як передбачено ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. Наслідком невиконання боржником грошового зобов`язання за кредитним договором є сплата ним кредитору неустойки та процентів від простроченої суми. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 прострочила виконання з повернення кредитних коштів, а тому банк має право на неустойку, визначену договором. АТ КБ «Приватбанк» нарахувало ОСОБА_1 пеню та штраф за порушення строків платежів за кредитним договором. При цьому позивач не врахував вимоги ч. 1 ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором не допускається. За таких обставин позов АТ КБ «Приватбанк» у частині стягнення пені не може бути задоволений, а на ОСОБА_1 слід покласти штраф у розмірі 1 152 грн 02 коп., із яких 500 грн штраф (фіксована частина) та 652 грн 02 коп. штраф (процентна складова) (13040,46х5%). Як уже зазначалося вище, ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов`язання, разом із тим матеріали справи не містять достатньої інформації щодо прострочених сум і тривалості невнесення відповідачкою періодичних платежів, а також даних про термін закінчення строку кредитування в цілому. У зв`язку з цим апеляційний суд позбавлений можливості визначити розмір простроченого грошового зобов`язання станом на 15 грудня 2019 року, а відтак обчислити розмір процентів від простроченої суми. За відсутності платіжних і фінансових документів, які підтверджують конкретні дати та суми платежів за кредитним договором, наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості в частині визначення розміру процентів від простроченої суми є неналежним доказом. Отже, у цій частині позов АТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованим. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Не врахувавши всіх обставин справи та указаних норм матеріального права, не давши належної оцінки зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення штрафу. Також суд не навів належних мотивів щодо необґрунтованості позову АТ КБ «Приватбанк» про стягнення процентів від простроченої суми та пені, хоча зробив правильні висновки по суті вирішеного спору. У зв`язку з цим ухвалене ним рішення в оскаржуваній частині не може залишатися в силі. З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 192 грн 48 коп., яка складається з 13 040 грн 46 коп. неповернутого кредиту та 1 152 грн 02 коп. штрафу. Щодо судових витрат Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов АТ КБ «Приватбанк» заявлено з ціною 20 546 грн 22 коп. і задоволено на суму 14 192 грн 48 коп., тобто на 69,08% (14192,48х100:20546,22), а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід присудити судовий збір за подання позову у розмірі 1 452 грн 06 коп. (2102х69,08%). Апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» задоволена на 15,35% (1152,02х100:(20546,22-13040,46)), внаслідок чого з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 483 грн 99 коп. (3153х15,35%) судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2020 року в частині відмови у позові про стягнення процентів від простроченої суми та пені скасувати та ухвалити у цій частині вимог нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження - 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) 14 192 гривні 48 копійок заборгованості за кредитним договором і 1 452 гривні 06 копійок судового збору за подання позову, а всього - 15 644 гривні 54 копійки. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження - 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) 483 гривні 99 копійок судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Шевцова Л.М. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27