Постанова КАС ВС № П/811/636/17

ПОСТАНОВА Іменем України 29 травня 2020 року Київ справа №П/811/636/17 адміністративне провадження №К/9901/23161/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): cудді-доповідача - Радишевської О. Р., суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А. розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №811/636/17 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Прокуратури Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Притули К.М., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Шальєвої В.А., суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А., УСТАНОВИВ: І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Прокуратури Кіровоградської області (далі - відповідач) із вимогами: 1.1. визнати незаконним і скасувати наказ Прокуратури Кіровоградської області від 06 квітня 2017 року №139ц; 1.2. поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді прокурора Відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень Прокуратури Кіровоградської області; 1.3. стягнути з Прокуратури Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі неотриманої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період із моменту незаконного звільнення з 06 квітня 2017 року до моменту прийняття рішення у справі.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що наказ, яким її було звільнено зі служби в прокуратурі, є незаконним, адже він ґрунтується на висновках службового розслідування, яке проведено необ`єктивно та для призначення якого не було правових підстав. Позивачка доводить, що відповідач втретє провів службове розслідування з питань, що вже були предметом службової перевірки. Позивачка також зазначає, що відповідач не повідомляв її про початок службового розслідування, не дав можливості надати письмові пояснення та реалізувати інші права, унаслідок чого відповідач дійшов помилкових висновків про наявність в її діях ознак дисциплінарного проступку. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ОСОБА_1 із 19 січня 1995 року працювала в органах прокуратури на різних посадах.

4. Наказом Прокуратури Кіровоградської області від 22 липня 2016 року № 361ц «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за грубе порушення Закону України «Про прокуратуру», Правил прокурорської етики, учинення дій, що порочать звання прокурора, прокурора Відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень Прокуратури Кіровоградської області, старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури.

5. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року в справі №П/811/1036/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, визнано незаконним і скасовано наказ Прокуратури Кіровоградської області №361ц від 22 липня 2016 року та поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді.

6. Наказом Прокуратури Кіровоградської області від 06 квітня 2017 року №138ц позивачку поновлено на посаді.

7. Проте наказом Прокуратури Кіровоградської області від 06 квітня 2017 року №139ц «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 за грубе порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України), Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, Закону України «Про прокуратуру», наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, учинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в її об`єктивності, неупередженості та незалежності, а також чесності та непідкупності органів прокуратури, звільнено з посади прокурора Відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконані судових рішень Прокуратури Кіровоградської області та з органів прокуратури.

8. Підставою для видання вказаного наказу був Висновок, затверджений в.о. прокурора Кіровоградської області 17 січня 2017 року, про результати службового розслідування щодо належного виконання службових обов`язків, дотримання вимог КПК України та галузевих наказів Генерального прокурора України ОСОБА_1 під час її перебування на посаді прокурора Олександрівського району Кіровоградської області при організації та здійсненні процесуального керівництва в кримінальних провадженнях №12013120310000737, №12013120310000045 та №12013120310000785, а також організації розгляду матеріалів за фактом звернення ОСОБА_2 до Олександрівської центральної районної лікарні із тілесними ушкодженнями.

9. Службовим розслідуванням установлено, що співробітниками Генеральної прокуратури України під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №42015000000002738 від 11 грудня 2015 року за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) проведено обшук місця проживання ОСОБА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено: матеріали повідомлення про підозру в кримінальному провадженні №12013120310000785; матеріали кримінального провадження №12013120310000737; а також матеріали Олександрівського ВП (Олександрівського РВ) за фактом звернення до Олександрівської центральної районної лікарні з тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 , на підставі яких Олександрівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 24 жовтня 2013 року розпочато кримінальне провадження №12013120310000785 за частиною 1 статті 271 КК України за фактом травмування на виробництві СТОВ «Ясенівське».

10. У межах службового розслідування комісією було вивчено копії матеріалів кримінальних проваджень, вилучених під час обшуку помешкання ОСОБА_1 , за результатами чого встановлено, що ОСОБА_1 , будучи процесуальним прокурором у кримінальному провадженні №12013120310000785, не забезпечила внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо повідомлення про підозру та прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні протягом двох місяців із дня повідомлення особам про підозру. Із метою укриття вказаного факту процесуальним прокурором ОСОБА_1 умисно вилучено з матеріалів указаного кримінального провадження повідомлення про підозру майстру СТОВ «Ясенівське» ОСОБА_3 і начальнику відділу СТОВ «Ясенівське» ОСОБА_4 , пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваних, протоколи допитів як підозрюваних, протоколи їхніх одночасних допитів, клопотання захисника та постанову про результати його розгляду, які зберігалися ОСОБА_1 за місцем проживання.

11. Також службовим розслідуванням установлено, що в кримінальному провадженні №12013120310000737, досудове розслідування якого здійснювалося Олександрівським ВП Знам`янського ВП ГУ НП у Кіровоградській області, після вчинення низки слідчих (розшукових) дій було прийнято рішення про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України, відомості про що 24 грудня 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

12. Водночас ОСОБА_1 із метою укриття факту прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12013120310000737 та створення умов для неможливості перевірки законності прийнятого рішення, вилучила матеріали проведених слідчих (розшукових) дій та постанову про закриття кримінального провадження, а матеріали кримінального провадження №12013120310000737 у семи томах зберігала за місцем свого проживання.

13. З урахуванням викладеного комісія, яка проводила службове розслідування, дійшла висновку, що факти протиправних дій ОСОБА_1 , порушення нею вимог КПК України та наказів Генерального прокурора України, неналежного виконання службових обов`язків за час її перебування на посаді прокурора Олександрівського району Кіровоградської області, знайшли своє підтвердження.

14. Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивачка звернулася до суду. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

15. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено: 15.1. визнано незаконним і скасовано наказ прокурора Кіровоградської області від 06 квітня 2017 року №139ц; 15.2. поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді прокурора Відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень Прокуратури Кіровоградської області з 06 квітня 2017 року; 15.3. стягнуто з Прокуратури Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 квітня 2017 року по 15 травня 2017 року в розмірі 12358,72 грн.

16. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що службове розслідування, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, було проведено безпідставно та з грубими порушеннями процедури, що очевидно вплинуло на його об`єктивність.

17. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що питання, які були предметом перевірки під час службового розслідування, результати якого затверджені Висновком від 17 січня 2017 року, уже були перевірені під час трьох інших службових розслідувань. Однак у самому Висновку службового розслідування та наказах, на підставі яких воно було розпочате, відсутні посилання на правові підстави, які б дозволяли в черговий раз провести службове розслідування з одних і тих самих питань.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачку не попереджали про початок службового розслідування, унаслідок чого її було позбавлено права взяти в ньому участь, зокрема шляхом заявлення відводів членам комісії, подання заяв і клопотань, надання пояснень із питань, що стосуються предмета службового розслідування.

19. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про те, що дисциплінарне стягнення було накладено за межами визначених у законодавстві строків. Як зазначили суди попередніх інстанцій, Висновок службового розслідування був затверджений 17 січня 2017 року, у зв`язку з чим дисциплінарне стягнення мало бути накладено не пізніше 17 лютого 2017 року.

20. Суди попередніх інстанцій також вказали, що висновки службового розслідування про укриття позивачкою матеріалів кримінального провадження ґрунтуються на відомостях із протоколу обшуку помешкання позивачки, який у Прокуратури Кіровоградської області відсутній і який під час службового розслідування відповідною комісією не досліджувався. Водночас на запит захисника позивачки Прокуратура Кіровоградської області підтвердила, що під час здачі справ і матеріалів, у зв`язку із звільненням позивачки, нестачі матеріалів кримінальних проваджень не виявлено. IV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняте нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

22. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що під час службового розслідування, результати якого затверджені Висновком від 17 січня 2017 року, досліджувалися обставини, що не були охоплені попередніми службовими розслідуваннями, а тому висновки судів попередніх інстанцій про незаконність службового розслідування ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

23. Відповідач також зазначає, що чинне законодавство не встановлює способу та форми попередження особи про початок проведення службового розслідування, у зв`язку з чим позивачку про службове розслідування було повідомлено усно. Незважаючи на те, що позивачці було відомо про службове розслідування, взяти в ньому участь для реалізації своїх прав, зокрема права надати пояснення, остання відмовилася.

24. З урахуванням викладеного відповідач уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про порушення Прокуратурою Кіровоградської області порядку проведення службового розслідування.

25. Відповідач наполягає на тому, що висновки службового розслідування ґрунтуються на копіях матеріалів кримінальних проваджень №12013120310000737, №12013120310000045 та №12013120310000785, що отримані від органу досудового слідства у встановлений законом спосіб, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що висновки службового розслідування не підтверджуються доказами або щодо недопустимості таких доказів є необґрунтованими.

26. Позивачка правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалася.

27. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 28. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України. 29. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

30. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Шарапі В.М., Желтобрюх І.Л.

31. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 31 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

32. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А. V. Джерела права та акти їхнього застосування

33. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

34. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

35. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 36. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

37. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

38. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

39. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

41. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано статтями 44-50 Закону №1697-VII, які, згідно з абзацом третім пункту 1 Розділу XIII «Прикінцеві положення» цього Закону, набирають чинності з 15 квітня 2017 року.

42. Відповідно до підпункту 5 пункту 5-1 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VII до набрання чинності зазначеними положеннями дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України.

43. Постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-XII затверджений Дисциплінарний статут прокуратури України (далі - Дисциплінарний статут).

44. Частиною першою статті 8 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

45. Відповідно до статті 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

46. Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. У разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

47. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

48. У разі вчинення працівником діяння, несумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

49. Наказом Генеральної прокуратури України від 24 вересня 2014 року №104 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України (далі - Інструкція).

50. Пунктом 1.2 Інструкції визначено, що службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров`я та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією.

51. Згідно з пунктом 1.3 Інструкції метою службових розслідувань (перевірок) є швидке, всебічне, повне та неупереджене з`ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їхнє життя, здоров`я та майно, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу.

52. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції службові розслідування (перевірки) проводяться незалежно від проведення стосовно працівників прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

53. Перелік підстав і обставин, за настання яких може бути призначено службове розслідування (перевірку), визначено в пункті 2.1 Інструкції.

54. Підпунктами 2.1.11 та 2.1.12 пункту 2.1 Інструкції передбачено, що службову перевірку може бути призначено у випадку: невиконання або неналежного виконання працівником прокуратури своїх службових обов`язків, що призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави; допущення інших грубих порушень закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

55. Відповідно до пункту 2.2.1 Інструкції службове розслідування також може проводитися за наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення працівником прокуратури, одержаної у встановленому законом порядку від органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, або під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні та легалізованої за наслідками звернення до суду з клопотанням відповідно до статті 257 Кримінального процесуального кодексу України.

56. Згідно з пунктом 3.3 Інструкції прокурори обласного рівня призначають службові розслідування (перевірки) стосовно підпорядкованих працівників прокуратури.

57. Пунктом 3.4 Інструкції передбачено, що про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, в якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім`я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, та її посада.

58. Відповідно до пункту 3.5 Інструкції службове розслідування (перевірка) проводиться в строк не більше одного місяця з дня його призначення. У цей строк не враховується час перебування особи, стосовно якої проводиться розслідування (перевірка), у відпустці або на лікуванні. Початок службового розслідування (перевірки) визначається датою підписання розпорядження про його призначення, а завершення - датою затвердження відповідного висновку керівником.

59. У разі необхідності за мотивованим рапортом голови комісії визначений строк може бути продовжено уповноваженим керівником, який призначив службове розслідування (перевірку), але не більше ніж на один місяць.

60. Пункту 3.5 Інструкції кореспондує пункт 5.5 Інструкції, відповідно до якого за мотивованим рапортом голови комісії керівник, який призначив службове розслідування (перевірку), може продовжити визначений для проведення службового розслідування (перевірки) строк, але не більше ніж на один місць.

61. Пунктом 5.7 Інструкції передбачено, що в разі незгоди із висновком службового розслідування (перевірки) керівник, який призначив службове розслідування (перевірку), може в межах установленого строку давати доручення голові та членам комісії щодо додаткової перевірки доводів і обставин, які раніше не були відомі або не враховані під час проведення службового розслідування (перевірки), а також щодо доопрацювання його висновку.

62. Відповідно до пункту 10.1 Інструкції результати службового розслідування (перевірки) оформляються висновком, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

63. Згідно з пунктом 12.1 Інструкції копія висновку, а також наказу, виданого за результатами службового розслідування (перевірки), у триденний строк після затвердження надсилається до управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України.

64. Пунктом 12.2 Інструкції передбачено, що у разі незгоди з висновком про результати службового розслідування (перевірки) Генеральний прокурор України, заступник Генерального прокурора України, який за розподілом обов`язків відповідає за стан організації роботи з питань кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки, у межах компетенції, можуть його скасувати та повторно призначити службове розслідування (перевірку) у порядку, визначеному цією Інструкцією. VI. Позиція Верховного Суду

65. Підставою для дисциплінарної відповідальності працівника прокуратури є невиконання чи неналежне виконання ним службових обов`язків або проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

66. З метою всебічного, повного та неупередженого з`ясування обставин, за яких скоєно дисциплінарний проступок, проводиться службове розслідування, яке щодо працівників обласних прокуратур призначається прокурором відповідної області шляхом видання розпорядження із зазначенням підстави, мети та строків його проведення.

67. З аналізу пунктів 3.5, 5.5 і 10.1 Інструкції випливає, що результати службового розслідування оформлюються висновком, який повинен бути складений і затверджений не пізніше місяця, а у виняткових випадках - не пізніше двох місяців з дня видачі розпорядження про призначення службового розслідування.

68. З моменту затвердження прокурором, який призначив службове розслідування, висновку про результати службового розслідування, починається відлік місячного строку для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

69. Отже, процедура притягнення працівника прокуратури до дисциплінарної відповідальності складається із декількох послідовних стадій, обмежених певним часовим інтервалом: це означає, що мета службового розслідуванням має бути досягнута в строки, відведені для його проведення.

70. Аналіз вимог Інструкції дає підстави для висновку, що нею передбачено лише два випадки, коли обставини, що були підставою для проведення службового розслідування, можуть бути досліджені повторно або більш повно: 1) у випадку незгоди керівника, який призначив службове розслідування, із висновком службового розслідування (пункт 5.7 Інструкції); 2) у випадку незгоди з висновком службового розслідування Генерального прокурора України або його заступника, який відповідає за стан організації роботи з питань кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки (пункт 12.2 Інструкції).

71. У першому випадку комісія у межах загальних строків, установлених Інструкцією для проведення службового розслідування, за дорученням керівника, який призначив службове розслідування, може повторно або додатково перевірити окремі доводи або обставин, які раніше не були відомі або не були враховані комісією під час проведення перевірки.

72. У другому випадку - результати службового розслідування скасовуються Генеральним прокурором України або його заступником і призначається нове службове розслідування, яке проводиться в загальному порядку.

73. У цій справі підставою для призначення службового розслідування було неналежне виконання службових обов`язків, недотримання вимог КПК України та галузевих наказів Генерального прокурора України ОСОБА_1 . під час її перебування на посаді прокурора Олександрівського району Кіровоградської області при організації та здійсненні процесуального керівництва в кримінальних провадженнях №12013120310000737, №12013120310000045 та №12013120310000785, а також організації розгляду матеріалів за фактом звернення ОСОБА_2 до Олександрівської центральної районної лікарні з тілесними ушкодженнями.

74. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, з цих же підстав Прокуратурою Кіровоградської області вже було двічі проведено службові розслідування, за наслідками яких були затверджені висновки службового розслідування: уперше - за наказом Прокуратури Кіровоградської області від 28 березня 2016 року №4, удруге - за наказом Прокуратури Кіровоградської області від 21 липня 2016 року та на підставі листа Генеральної прокуратури України від 15 липня 2016 року №-32830-16, яким було вказано на недоліки та неповноту службового розслідування, проведеного відповідно до наказу Прокуратури Кіровоградської області від 28 березня 2016 року.

75. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що у відповідача не було правових підстав для чергової (третьої) службової перевірки обставин виконання позивачем своїх обов`язків як прокурора в кримінальних провадженнях №12013120310000737, №12013120310000045 та №12013120310000785.

76. Аргументи відповідача з приводу того, що в останньому (третьому) службовому розслідуванні, результати якого були оформлені Висновком від 17 січня 2017 року, комісією перевірялися обставини, неохоплені попередніми службовими розслідуваннями, правильності висновків судів попередніх інстанцій в цій частині не спростовують.

77. Суд зазначає, що у випадку незгоди з повнотою дослідження обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, або у випадку необхідності дослідження додаткових обставин, про які раніше не було відомо, керівник, який призначив службове розслідування, може дати комісії, яка проводить службове розслідування, відповідне доручення.

78. Водночас реалізація таких повноважень керівником має відбуватися виключно в межах строків службового розслідування.

79. Отже, для дослідження обставин, про які раніше не було відомо, або для повторного дослідження окремих обставин вчинення дисциплінарного проступку, щодо якого вже призначено службове розслідування, повторне службове розслідування не призначається.

80. Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивачки від 06 квітня 2017 року №139ц відповідачем був виданий поза межами строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, установлених Дисциплінарним статутом.

81. З аналізу статті 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України випливає, що накладення дисциплінарного стягнення обмежується з одного боку строками виявлення проступку (протягом одного місяця), а з іншого - строком його вчинення (не пізніше одного року з дня вчинення). Водночас у разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

82. Отже, притягнення до відповідальності працівника прокуратури, який вчинив діяння (проступок), не сумісний з проходженням служби в прокуратурі, може здійснюватися не пізніше місяця з дня виявлення проступку, незалежно від часу його вчинення.

83. У спірних правовідносинах результати службового розслідування, яким установлено вину позивачки у вчиненні дисциплінарного проступку, були затверджені 17 січня 2017 року, у зв`язку з чим дисциплінарне стягнення на позивачку могло бути накладено не пізніше 17 лютого 2017 року.

84. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що відповідач застосував до позивачки дисциплінарне стягнення за межами визначених у статті 12 Дисциплінарного статуту строків.

85. Аргументи відповідача про те, що дисциплінарна відповідальність прокурора за порушення, несумісні зі службою в прокуратурі, не обмежена будь-якими строками, Суд відхиляє, адже такі доводи відповідача ґрунтуються на помилковому ототожненні строків накладення дисциплінарного стягнення із строком вчинення проступку.

86. Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що в спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення за межами визначених у законів строків до позивачки було застосоване з об`єктивних причин, зокрема через те, що в період із 17 січня до 17 лютого 2017 року позивачка в органах прокуратури не працювала, оскільки була звільнена зі служби відповідно до наказу Прокуратури Кіровоградської області від 22 липня 2016 року № 361ц і поновлена на службі лише 06 квітня 2017 року.

87. Суд зазначає, що позивачка була поновлена на службі постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року в справі №П/811/1036/16, яка в цій частині була звернута до негайного виконання і набрала законної сили 15 листопада 2016 року.

88. Отже, позивачка у відповідний період не працювала (не була поновлена) з вини відповідача, у зв`язку з чим Суд зазначає, що в спірних правовідносинах об`єктивних причин, які б перешкоджали відповідачеві накласти дисциплінарне стягнення в межах одного місяця з дня затвердження висновку службового розслідування, не існувало.

89. Ураховуючи, що відповідач не мав правових підстав для проведення службового розслідування, результати якого оформлені Висновком від 17 січня 2017 року, та, беручи до уваги, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивачки строк притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі вказаного висновку минув, обставини наявності або відсутності в діях позивачки дисциплінарного проступку не мають значення для правильного вирішення справи, а тому Суд не дає оцінки доводам касаційної скарги в цій частині.

90. Отже, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність наказу Прокуратури Кіровоградської області від 06 квітня 2017 року №139ц про звільнення позивачки та наявність підстав для поновлення її на посаді з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

91. Водночас Суд зазначає, що, поновлюючи позивачку на службі з 06 квітня 2017 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що день видачі наказу про звільнення є останнім днем служби, а тому на службі позивачка підлягала поновленню з наступного дня після звільнення, яким в спірних правовідносинах є 07 квітня 2017 року.

92. Частинами першою, четвертою статті 351 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

93. З урахуванням викладеного рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині дати звільнення позивачки підлягають зміні.

94. Суд також частково погоджується з доводами відповідача про неправильність проведеного судами попередніх інстанцій розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням.

95. Як випливає зі змісту оскаржуваних судових рішень, позивачка була поновлена на роботі 06 квітня 2017 року та в цей же день була звільнена оскаржуваним наказом, тобто останні два місяці перед звільненням не працювала, а тому, обчислюючи суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суди попередніх інстанцій скористалися відомостями про середньоденну заробітну плату, визначену в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року в справі №П/811/1036/16, у межах якої надавалася оцінка попередньому наказу про звільнення позивачки (від 22 липня 2016 року № 361ц).

96. В аспекті викладеного Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

97. Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

98. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

99. Пунктом 4 Порядку №100 визначено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

100. Отже, якщо особа протягом чотирьох місяців перед звільненням не працювала (не мала заробітку з підстав, що від неї не залежали), її середньоденна заробітна плата визначається установленим їй посадовим (місячним) окладом і тарифною сіткою.

101. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій помилково визначили середню заробітну плату позивачки за час вимушеного прогулу, виходячи з виплат, які вона отримала за травень і червень 2016 року.

102. Також Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, через помилку, допущену в даті, з якої позивачка підлягає поновленню на посаді, неправильно визначили період її вимушеного прогулу. Беручи до уваги, що на службі позивачка підлягала поновленню 07 квітня 2017 року (на наступний день після звільнення), період вимушеного прогулу має обчислюватись з 07 квітня 2017 року.

103. Ураховуючи викладене, судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у цій частині до суду першої інстанції.

104. В іншій частині (не скасованій та не зміненій) висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

105. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

106. Частиною другою статті 352 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

107. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. VII. Судові витрати

108. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

109. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

110. Касаційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області задовольнити частково.

111. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року в частині стягнення з Прокуратури Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 квітня 2017 року по 15 травня 2015 року в розмірі 12358,72 грн, скасувати і в цій частині направити справу на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

112. Змінити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, замінивши у пункті 3 її резолютивної частини дату, з якої ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді: з « 06 квітня 2017 року» на « 07 квітня 2017 року».

113. В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року залишити без змін.

114. Судові витрати не розподіляються.

115. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур С.А. Уханенко