Постанова КАС ВС № 813/9005/13-а

ПОСТАНОВА Іменем України 29 травня 2020 року Київ справа №813/9005/13-а,(№ 876/1329/14) адміністративне провадження №К/9901/27011/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Костів М.В., Шавель Р.М.) у справі № 813/9005/13-а (№ 876/1329/14) за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, У С Т А Н О В И В: У листопаді 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (після уточнення позову - ОСОБА_1 ) (далі - позивач) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - відповідач, податковий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму податку з доходів фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності та податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.01.2014 року адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 року № 00001241720/0/7302 та № 0001231720/7303. Суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не доказано правомірність прийнятих рішень. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.01.2016 року скасував постанову суду першої інстанції. Відмовив в позові позивача до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач до перевірки податкового органу не надав доказів на підтвердження походження спірної суми коштів (договір позики, договір безповоротної/поворотної фінансової допомоги та інші) і за підсумком звітного податкового року дані суми не були задекларовані, не відображені, не нараховані, не виплачені та не були включені до загального річного оподаткованого доходу. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Позивач зазначає, що не була зобов`язана надавати податковому органу під час перевірки документи, що підтверджують походження коштів їй, як фізичній особі, які в подальшому вона перерахувала на розрахунковий рахунок Підприємця. У запереченні на касаційну скаргу податковий орган, зокрема, зазначає, що обов`язок надати документи, пов`язані з предметом перевірки, виникає у платника податків після початку перевірки. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 230/49/17-2000/ НОМЕР_1 від 25.10.2013 року Висновками акта встановлено порушення: - пп.164.1.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження чистого оподатковуваного доходу, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті в бюджет за 2011 рік, в сумі 188 376,60 грн. - пп.168.1.2, пп.168.1.6 п.168.1 ст.168 ПК України, в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати, в результаті чого сума неперерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб становить 1 320,33 грн. На підставі висновків акта перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 року: -№ 00001241720/0/7302, яким фізичній особі-підприємцю збільшено податок з доходів фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 1650,41 грн, в тому числі 1320,33 грн за основним платежем та 330,08 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); -№ 0001231720/7303, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 235 470,75 грн, в тому числі 188 376,60 грн за основним платежем та 47 094,15 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Щодо податкового повідомлення - рішення № 00001241720/0/7302. У відповідності до положень пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Пунктом 54.2 статті 54 цього Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Суд першої інстанції встановив, що у колонці 2 навпроти цифро-сполучення 09.12 (том 1 арк. с.18) зазначено суму 2 346 грн, яка визначила нараховану але не сплачену суму згаданого податку. Досліджуючи походження даної суми у первинних бухгалтерських документах (реєстр розрахунків по ПДФО за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, відомості на виплату грошей, відомості нарахування заробітної плати, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку) судом першої інстанції встановлено, що така не міститься у цих документах. Представник відповідача - податковий ревізор-інспектор, який проводив перевірку, не зміг пояснити суду першої інстанції з якого саме документу згадана сума була перенесена у таблицю акта перевірки, про що зазначено у рішенні суду першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги. У відомості нарахування заробітної плати за вересень 2010 № 10 визначена сума нарахованого податку 23,46 грн (том 1, арк. с. 94). Враховуючи, що відповідно акта перевірки сальдо на 01.01.2013 року складає 1585,52 грн, як визначена сума 1320,33 грн податковий орган не зазначає. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не доказано правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення. В свою чергу, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині не надав оцінку викладеним фактам, не встановив як податковий орган визначив суму 2 346 грн, як нараховану але не сплачену суму згаданого податку за вересень 2012 року, не встановив, яким документом це підтверджено. В цій частині суд апеляційної інстанції обмежився цитуванням доводів апеляційної скарги. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001231720/7303. В акті перевірки зазначено, що оскільки до перевірки не було представлено жодного документа походження грошових коштів і за підсумком звітного податкового року дані суми не були задекларовані, та згідно «Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів» не відображені, не нараховані та не виплачені, а отже не були включені до загального річного оподатковуваного доходу, то відповідно до підп.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України такий дохід підлягає оподаткуванню протягом звітного періоду. В матеріалах справи наявні квитанції, з яких вбачається, що протягом березня-серпня 2011 року на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фізичною особу ОСОБА_1 було внесено грошові кошти з призначенням платежу поповнення обігових коштів. Вказана обставина не є спірною між сторонами. У відповідності до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що як вбачається з акта перевірки, перевірка стосувалась фізичної особи - підприємця, а податкове повідомлення-рішення прийнято по відношенню до фізичної особи з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що вказує на вихід за межі перевірки. Зазначені обставини підтверджуються тим, що посадові особи відповідача здійснювали перевірку походження грошових коштів, які були внесені фізичною особою. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган в порушення норм чинного законодавства, вийшовши за межі предмету перевірки та не давши належної оцінки первинним бухгалтерським документам прийшов до помилкового висновку про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування. Суд апеляційної інстанції не надав оцінку обставинам справи в цій частині, обмежившись цитуванням акта перевірки. За правилами статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 у справі № 813/9005/13-а (№ 876/1329/14) скасувати. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 року у справі № 813/9005/13-а (№ 876/1329/14) залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко