Постанова 4856 № 560/4018/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4018/19 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 28 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 26.09.2019 №22/219, В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 26.09.2019 №22/219 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України штрафу у розмірі 125 190 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, звертає увагу суду на порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, оформлення матеріалів та порушення встановленого законом порядку розгляду справи про накладення штрафу, внаслідок чого порушено його права. Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України). Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, 17 вересня 2019 року на ім`я начальника управління Держпраці у Хмельницькій області О. Глушакова надійшла службова записка інспекторів праці ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за змістом якої 17.09.2019 року ними здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 побуту (кіоск " ІНФОРМАЦІЯ_1" ) для проведення відповідно до п.33 Порядку здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 р.№823, відвідування ФОП ОСОБА_1 з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способі дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, в тому числі щодо оформлення трудових відносин. В ході відвідування було встановлено, що в кіоску " ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснювала реалізацію товару працівниця, яка представилась ОСОБА_2 . Дана працівниця дала письмове пояснення, що проходить стажування у даному закладі з 01.09.2019 року. Після проходження стажування ФОП ОСОБА_1 обіцяв оформити трудові відносини. Враховуючи викладене, інспектори зазначили про доцільність проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (а.с.33). Із змісту резолюції начальника Управління Держпраці О. Глушакова на службовій записці вбачається, що дана службова записка скерована її автору ОСОБА_3 "для організації проведення інспекційного відвідування". 18 вересня 2019 року начальником Управління Держпраці у Хмельницькій області видано наказ №193 "Про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління", яким посадовим особам Управління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наказано здійснити інспекційне відвідування по додержанню законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 . Підставою такого заходу слугувала службова записка від 17.09.2019 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4. На підставі наказу та виданого направлення №625/19від 18.09.19 р. посадовими особами Управління Держпраці 18.09.2019 р. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ХМ 2067/1635/АВ від 19.09.2019 р., яким зафіксовано порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а саме: вимог ч.1,3 ст. 24 КЗпП України та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», а саме, 4 працівника були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.(а.с.35-38). В ході перевірки інспектори встановили, що ФОП ОСОБА_1 трудові відносини із ОСОБА_2 в період з 01.09. по 17.09.2019 року належним чином не оформив, але фактично допустив до роботи. У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 23.09.2019 №ХМ 2067/1635/АВ-11427 про усунення виявлених порушень зі строком усунення до 24.10.2019 р. 24 вересня 2019 року Перший заступник начальника Управління Держпраці Логвин О.О. повідомив ФОП ОСОБА_1 про одержання документів для розгляду справи про накладення штрафу. 26.09.2019 року постановою першого заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області Логвина О.О. №22/219 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення вимог ч.ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, в частині неукладення трудового договору в письмовій формі та допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 125 190 грн. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до досліджених під час судового розгляду справи доказів та наданих сторонами пояснень у відповідача були достатні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, законодавець визначив, що порядок здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю повинен бути визначений Кабінетом Міністрів України. На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), згідно із п. 2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 з наступними змінами, (далі Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до пункту 1 Порядку №823 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до пункту 2 Порядку №823 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Відповідно до положень пунктів 16 - 18 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку №823. Такими є : 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; - роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем`єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці. Таким чином, підставою для проведення інспекційного відвідування з питань використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин може бути інформація, яка в достатній мірі свідчить про можливі порушення трудового законодавства в частині використання праці осіб без укладання трудових договорів. Тобто, оцінка правомірності рішення керівника про призначення інспекційного відвідування, повинна надаватися з урахуванням достатності інформації про можливі порушення та змісту наказу (посвідчення чи направлення на проведення заходу) для висновків про наявність фактичної підстави проведення відповідного відвідування. Відсутність такої інформації свідчить про відсутність підстав для проведення відвідування, призводить до визнання відвідування протиправним та відсутності правових наслідків такого. У даній справі, як встановлено судом апеляційної інстанції, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 призначено та проведено з порушенням встановленої законом процедури. Так, жодної з підстав, передбаченої п.5 Порядку № 823 для здійснення інспекційного відвідування, не встановлено. Службова записка, складена інспекторами 17.09.2019, та покладена в основу наказу №193 від 18.09.19 "Про здійснення інспекційних відвідувань" не є повідомленням у розумінні п.п.5 п.5 Порядку та достатньою інформацією і не могла слугувати правовою підставою для проведення інспекційного відвідування, враховуючи, що інспекційне відвідування 17.09.2019 працівниками Управління проводилось відповідно до пункту 33 Порядку №823 (посилання на п.33 не відповідає змісту Порядку №823) і інспектори праці не виконували контрольних повноважень. В даному випадку інспектори Управління мали право надати лише консультацію щодо дотримання законодавства про працю. Разом з тим, в акті інспекційного відвідування №ХМ 2067/1635/АВ від 19.09.2019 р. зазначено відомості та опис порушень, встановлених посадовими особами Управління під час здійснення відвідування ФОП ОСОБА_1 , що проведено відповідно до п.33 Порядку №823 , а саме: відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин та відібрані під час такого відвідування пояснення. Згідно матеріалів справи саме 17.09.19 (поза межами інспекційного відвідування) інспектор Сморкалов А.М. зажадав від працівниці ОСОБА_2 надання пояснення з приводу працевлаштування продавцем у ФОП ОСОБА_1 , для чого запропонував викласти текст на завчасно заготовленому бланку (а.с.30). Між тим, чинним законодавством повноваження посадових осіб Держпраці щодо отримання документів під час відвідування суб`єктів господарювання відповідно до п.27 Порядку №823 не передбачені. Отже, дії відповідача щодо отримання письмових пояснень вчинені до призначення інспекційного відвідування не відповідають вимогам закону, а тому не можуть бути доказом порушення позивачем законодавства про працю. У висновках акту інспекційного відвідування зазначено про встановлення факту трудових відносин ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_1 з 01.09. по 17.09.2019 р. (а.с.36). При цьому, матеріали справи не містять жодних письмових (інформативних) матеріалів отриманих в процесі інспекційного відвідування 18-19 вересня 2019 року. До акту інспекційного відвідування не приєднані зауваження позивача та вмотивована відповідь на них інспектора праці. Згідно п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. N 509 штраф накладається на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників. Тобто, законодавець вказує, що лише встановлені в х о д і заходу державного контролю та відображені в акті інспекційного відвідування факти порушення законодавства про працю є правовою підставою для застосування штрафу. Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що інспекційне відвідування посадовими особами відповідача від 19.09.2019 року, акт за наслідками якого покладений в основу постанови про накладення штрафу №22/219 від 26.092019 року, здійснено на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в той час, коли згадана Постанова КМУ постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 визнана нечинною. Отже, складений акт інспекційного відвідування є неналежним доказом вчиненого позивачем порушення. Що стосується процедури розгляду даної справи відповідачем та прийняття постанови №22/219 від 2609.2019 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. В силу вимог пункту 3 Порядку №509 (у редакції із змінами, внесеними Постановою КМУ №823 від 21.08.2019) справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У відповідності до пункту 4 Порядку №509 (у редакції Постанови №823 від 21.08.2019) під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Верховний Суд, у постанові від 21 грудня 2018 р. у справі № 814/2156/16 зазначив наступне. Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги: (а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці; (б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу; (г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган; (д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету. Водночас диспозиції абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)», а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні. Враховуючи наведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, Суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності. Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне. Адміністративна відповідальність - це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб`єкта правопорушення. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та внесено зміни до Порядку №509, покликана забезпечити ефективне функціонування розглянутого виду адміністративної відповідальності, встановити чіткий перелік юрисдикційних органів, а також загальні правила щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Як зазначалось, вказаним нормативним документом змінено процедуру розгляду справ про накладення штрафу : -справа розглядається у 45-денний строк із дня отримання документів, що є підставою для накладення штрафу; -не пізніше, ніж через п`ять днів після їх отримання уповноважена особа повинна повідомити суб`єкт господарювання про дату отримання документів ; -участь у розгляді справи суб`єкта господарювання не передбачена ; -розгляд справи здійснюється уповноваженою особою одноособово за результатами дослідження матеріалів справи. Отже, законодавець, не передбачивши право суб`єкта господарювання на участь особисто чи через представника у розгляді справи та можливість доводити відсутність підстав для накладення штрафу, збільшив строк розгляду справи до 45 днів, тим самим забезпечивши як право суб`єкта господарювання на отримання правничої допомоги, обґрунтування зауважень до акту інспекційного відвідування викладення правової позиції письмово, так і обов`язок уповноваженої особи у розумний строк, розсудливо, всебічно та неупереджено розглянути справу та прийняти законне рішення. При цьому, спрощена процедура розгляду справи не означає спрощеного підходу до вивчення її та розгляду по суті. В своїй прецедентній практиці Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, кожен, чиї права та свободи, викладені в Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, не дивлячись на те, що таке порушення здійснюється офіційними особами. Отже, орган, про який йде мова в цій статті не обов`язково є судом, проте важливо, щоб він міг забезпечити ефективний засіб правового захисту. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23.09.2019 року відповідач повідомив позивача особисто про одержання акту інспекційного відвідування від 19.09.2019 р. для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, 24 вересня 2019 року, тобто, в межах встановленого законом строку, не пізніше , ніж через 5 днів після його отримання. 26.09.2019 року справа була розглянута відповідачем з прийняттям постанови. При цьому, поза увагою відповідача залишилось клопотання представника позивача-адвоката Бейлика А.Б. від 26.09.2019 року про відкладення розгляду та надання часу для підготовки пояснень, подання доказів на спростування висновків акту інспекційного відвідування тощо. Аналізуючи чинні норми права, якими врегульовано правовідносини, що склались, встановлені фактичні обставини справи та подані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийнята у даній справі постанова №22/219 від 26 вересня 2019 року не відповідає вимогам Порядку №509 з таких підстав. Згідно з п.4 Порядку, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. За змістом оскаржуваної постанови, така містить загальний опис обставин, узагальнюючі посилання на окремі норми права і не містить ні викладу фактичних обставин справи, ні правової позиції позивача та висновків щодо неї, аналізу доказів та обґрунтування застосування штрафу. Окрім того, як зазначалось, висновки, викладені у постанові від 26.09.2019 року ґрунтуються на висновках акту інспекційного відвідування, який визнаний неналежним доказом. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність прийнятої відповідачем постанови та наявність підстав для її скасування. Згідно з частинами 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як передбачено частинами 1, 4 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Колегія суддів зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин, а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому, частиною 2 статті 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.01.2006 року №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову . Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 за подання позовної заяви сплативсудовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується квитанцією банку №220210136 від 03 грудня 2019 року (а.с.4) та за подання апеляційної скарги - 2881, 50 грн., що підтверджується квитанцією №220210002 від 27 лютого 2020 року (а.с.156). Отже, загальна суму сплаченого судового збору складає 4802,50 грн. Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області підлягають стягненню понесені ним та підтверджені належними доказами судові витрати у розмірі 4802,50 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити . Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року скасувати. Прийнґти постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Декржпраці у Хмельницькій області від 26.09.2019 року № 22/219 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 125 290 грн. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Хмельницькій області ( ЄДРПОУ 39793137, м.Хмельницький, вул.Кам`янецька,74) 4802 ( чотири тисячі вісімсот дві ) 50 коп. на відшкодування судових витрат. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 29 травня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.