Постанова 4857 № 300/2304/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2304/19 пров. № А/857/3744/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (головуючий суддя Боршовський Т.І., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання протиправним та скасування припису №374 від 18.11.2019,- В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськторф» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Карпатського округу в якому просило визнати протиправним та скасувати припис №374 від 18.11.2019. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськторф» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просило скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції, при дослідженні обставин справи та аналізі положень Цивільного кодексу України зроблено висновок, що укладення договору оренди землі від 09.01.2004 за відсутності спеціальної норми, відповідає загальним правилам припинення зобов`язань, встановленим частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України. У доповнення до вищевикладеного обґрунтування щодо відсутності підстав для застосування вищевказаного законодавчого положення, вважає за необхідне зазначити наступне. Так, договір на право тимчасового користування землею укладено 09.03.1997, тобто, у період чинності Цивільного кодексу УРСР. З 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України, частиною 1 статті 5 якого передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Поряд із цим, Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі № 219/24/16 зазначив позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно - правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Наведене вище вбачається із рішень Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 року № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6 -рп/2012. Водночас, пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що до договорів, що були укладені до 01.01.2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Отже, із вищевикладеного законодавчого припису вбачається, що не усі положення Цивільного кодексу України застосовуються до договорів, що укладені до 01.01.2004. Натомість, такому застосуванню підлягають правила Цивільного кодексу України виключно щодо: підстав зміни або розірвання договорів; порядку зміни або розірвання договорів; наслідків зміни або розірвання договорів. Тобто, судом першої інстанції не застосовано закон (п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України), який підлягав до застосування, що потягло за собою подальше поширення норм Цивільного кодексу України на договір від 09.03.1997 року норм, що не підлягали до такого у частині припинення договору. Зі змісту оскаржуваного рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду вбачається порушення останнім норм процесуального права, що у сукупності являються підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, з огляду на те, що допущені порушення призвели до ухвалення незаконного рішення в оскаржуваній частині, а саме: не вирішено питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються - п. 1 ч. 1 ст. 244 КАС України (у частині наявності/відсутності підстав для застосування принципу мовчазної згоди, за яким у позивача наявне право провадити дії щодо здійснення господарської діяльності у сфері користування надрами); обставини, встановлені судом без посиланням на докази, на підставі яких такі встановлені - п. 1 ч. 4 ст. 246 КАС України (у частині позиції суду першої інстанції, що факт укладення договору оренди землі від 09.01.2004 свідчить про припинення договору на право тимчасового користування землею від 09.03.1997); відсутня мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову - п. 3 ч. 4 ст. 246 КАС України (у частині доводів позивача про те, що бездіяльність Державної служби геології та надр України порушує право на отримання спеціального дозволу); відсутні мотиви, з яких суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуваний припис визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 цього Кодексу - п. 7 ч. 4 ст. 246 КАС України(у частині оскаржуваного припису в цілому). Апелянт зазначає, що вищевикладені допущені порушення процесуальних норм безпосередньо пов`язані із неправильним застосування вказаним судом норм матеріального прав та випливають із такого (або зумовлюють таке), а відтак обґрунтовуються аргументами позивача, що викладені вище. Так, зі змісту оскаржуваного припису (пункту 1) вбачається, що позивача зобов`язано здійснювати видобування корисних копалин (торф) за наявності спеціального дозволу на користування надр. Відтак, для встановлення правомірності прийняття оскаржуваного припису у вищевказаній частині, однозначно необхідно встановити факт наявності у позивача права провадити дії щодо здійснення господарської діяльності у сфері користування надрами. Системний аналіз положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» свідчить про те, що суб`єкт господарської діяльності має провадити господарську діяльність, що потребує спеціального дозволу, у випадку: наявності відповідного спеціального дозволу; застосування принципу мовчазної згоди, за наявності усіх необхідних умов. Отже, на переконання апелянта, суду першої інстанції при встановлені обставин справи та надання оцінки відповідним доказам, належить встановити наявність одного із двох (чи одночасну відсутність двох) вищевказаних фактів з метою дослідження усіх обставин справи та захисту прав позивача, у випадку порушення таких. Також, зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що строк дії спеціального дозволу позивача на користування надрами від 24.09.2017 року № 1083 становив 20 років, та дійсний до 24.09.2017, а відтак, на час проведення відповідачем заходів державного нагляду (контролю), являвся недійсним. Поряд із цим, встановивши факт відсутності у позивача відповідного спеціального дозволу, суд першої інстанції не встановив факт наявності/відсутності права здійснення господарської діяльності позивачем за принципом «мовчазної згоди», що вбачається із наступного. Так, питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року (надалі - Порядок № 615). Відповідно до абз. 5 пункту 14 Порядку № 615 (у редакції станом на 02.03.2017), для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу. Відтак, з врахуванням вимоги, передбаченої вищевикладеним законодавчим положенням, звертає увагу суду на те, що строк дії спеціального дозволу позивача на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083 сплив 24.09.2017 року, тобто, для подання заяви про продовження строку дії вказаного дозволу, встановлений шестимісячний строк, до котрого слід подати відповідну заяву, сплив 25.03.2017 року, у протилежному випадку позивач втрачає право на продовження строку дії дозволу. Тобто, для дотримання позивачем вимоги щодо подання заяви на продовження строку дії спеціального дозволу, необхідно подати відповідну заяву до 25.03.2017, що і здійснено позивачем 02.03.2017 за № 23, а відтак позивач у встановлений строк реалізував власне право на продовження дії спеціального дозволу у порядку, визначеного законом. Апелянт зазначає, що у довідці щодо спеціального дозволу № 1083 від 24.09.2017, доступної на офіційному сайті ДНВП «ГЕОІНФОРМ УКРАЇНИ», наявна відмітка про реєстрацію заяви на продовження строку спецдозволу. Згідно із абз. 14 п. 14 Порядку № 615 (у редакції станом на 27.04.2017), рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 45 днів після надходження документів у повному обсязі. Відповідно до абз. 1 п. 25 Порядку № 615 (у редакції станом на 27.04.2017), про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження. Поряд із цим, із абз. 7 п. 25 Порядку № 615 (у редакції станом на 27.04.2017), наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу. Державною службою геології та надр України, у відповідь на заяву позивача від 02.03.2017 № 23 про продовження строку дії спеціального дозволу, відправлено 27.04.2017 лист, яким повідомлено про повернення документів заявнику. У контексті наведеного вище апелянт зазначає, що у силу вищевикладених законодавчих положень, наведена відповідь Державної служби геології та надр України у формі листа однозначно свідчить про відсутність прийнятого рішення за результатами розгляду заяви позивача від 02.03.2017 № 23, а відтак лист відповідача яким повернуто заяву разом з доданими до такої документами, не можуть вважатись рішенням про відмову у продовженні дії спеціального дозволу. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.09.2019 у справі № 826/13306/18 та Верховний Суд України у справі № 826/6873/16 у постанові від 12.09.2017 року. Попри те, що Державною службою геології та надр України замість прийняття рішення у формі наказу, що чітко визначено законом, надано лист, такий видано із порушенням строків, закріплених законодавством. Згідно із абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу. Таким чином, аналіз норм вищевказаного законодавчого акту дає підстави для висновку, що застосування принципу мовчазної згоди можливе лише за умови подання суб`єктом господарювання заяви і документів до органу, який видає дозвіл, у повному обсязі та в установленому порядку. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі № 817/498/17. Поряд із цим, обов`язковим є прийняття як органом, який здійснює погодження, так і органом, який надає дозвіл на користування, відповідного розпорядчого рішення (позитивного чи негативного). В усіх інших випадках листування з позивачем в цей період, як спростування можливості застосування принципу мовчазної згоди, не може бути взяте до уваги, оскільки Закон передбачає прийняття рішення з боку відповідача за результатами розгляду заяви позивача, а не наявність листування. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 року у справі №826/15869/17. В поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Івано-Франківськторф» зареєстроване 04.02.2000 як юридична особа, основний вид діяльності - 08.92 Добування торфу. 15.08.2019 Державна екологічна інспекція Карпатського округу прийняла припис № 212, згідно якого зобов`язано позивача до 15.09.2019: 1) забезпечувати безпеку навколишнього природного середовища, ділянки порушені при надрокористуванні приводити в стан придатний для подальшого використання; 2) видобування корисних копалин (торф) здійснювати за наявності спеціального дозволу на користування надр; 3) провести державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, які знаходяться в користуванні; 4) здійснювати заходи щодо запобігання забруднення земель стічними водами. 01.11.2019 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на підставі статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 № 258, з метою контролю за станом виконання ПАТ «Івано-Франківськторф» припису від 13.08.2019 № 212, прийнято наказ № 355 «Щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)». Згідно вказаного наказу відповідача направлено для проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Івано-Франківськторф»: 05, 06 листопада 2019 року, головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського окружного Сидорчука О.В.; 05, 06 листопада 2019 року, начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу Кульбанського О.Ю. 01.11.2019 Державна екологічна інспекція Карпатського округу видала державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища Карпатського окружного Сидорчуку О.В. та старшому державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу Кульбанському О. Ю . направлення № 374 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ПАТ «Івано-Франківськторф». На підставі вищевказаних наказу № 355 від 01.11.2019 та направлення № 374 від 01.11.2019, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу в період з 05.11.2019 по 06.11.2019 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який здійснює видобуток торфу за межами населеного пункту село Верхній Струтин на ділянці «Під Бором» Рожнятівського району. За результатом позапланового заходу державного нагляду (контролю) складено акт від 06.11.2019, згідно якого державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу встановлено такі порушення: виконано пункти 1, 4 та не виконано вимоги пунктів 2 та 3 припису № 212 від 15.08.2019: користування надрами здійснюється за відсутності спеціального дозволу на користування ділянкою надр (статті 19 Кодексу України про надра); відсутня державна реєстрація прав на земельну ділянку (статті 125, 126 Земельного кодексу України, частина 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Вказаний акт від 06.11.2019 містить підпис генерального директора ПАТ «Івано-Франківськторф» Дмитріва В.В. 08.11.2019 Державна екологічна інспекція Карпатського округу прийняла припис № 374, згідно якого зобов`язано позивача до 15.12.2019: - видобування корисних копалин (торф) здійснювати за наявності спеціального дозволу на користування надр; - провести державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, які знаходяться в користуванні, який підписаний генеральним директором ПАТ «Івано-Франківськторф» Дмитрівим В.В. 12.11.2019 ПАТ «Івано-Франківськторф» листом № 126 подало відповідачу заперечення та зауваження до акту від 06.11.2019. Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом. Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів і діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948, затверджено Положення про територіальні органи Держекоінспекції. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 347 від 04.10.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2017 за № 1174/32626, внесено зміни до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017 «Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948, та затверджено Положення про державні екологічні інспекції в округах. Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення про державні екологічні інспекції в округах, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 347 від 04.10.2018, Державна екологічна інспекція відповідного округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 102 від 21.02.2018 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища», утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції України. Постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 21.02.2018 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» створено юридичну особу публічного права Державна екологічна інспекція Карпатського округу та ліквідовано Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області. Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, відповідач є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Згідно з пунктом 2 наказу Державної екологічної інспекції України № 113 від 26.03.2019 «Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Карпатського округу», Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження на території Івано-Франківської та Чернівецької областей у межах встановлених Положенням про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, через утворений у відповідному порядку міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, Державну екологічну інспекцію Карпатського округу. Відповідно до пункту 2 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, відповідач здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону земель, надр, зокрема: щодо використання та охорони надр; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов. Пунктом 3 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу визначено, що відповідач проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування). Відповідно до пункту 1 наказу Державної екологічної інспекції України №119 від 01.04.2019 «Про реалізацію заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції на 2019», з метою реалізації планових заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції та її територіальних органів, затверджених наказом Держекоінспекції №262 від 30.11.2018, у колонці 9 «Найменування органу державного нагляду (контролю)» Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2019 рік, затвердженого наказом Держекоінспекції від 30.11.2018 №262 слова «Інспекція в Івано-Франківській області» та «Інспекція у Чернівецькій області» замінити словами «Інспекція Карпатського округу». Державна екологічна інспекція Карпатського округу є уповноваженим органом Державної екологічної інспекції України, який наділений повноваженнями щодо здійснення на території Івано-Франківської та Чернівецької областей заходів державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства в тому числі щодо використання та охорони надр. Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. 24.09.1997 Державна служба геології та надр України видала ПАТ «Івано-Франківськторф» спеціальний дозвіл на користування надрами за № 1083, а саме: на видобування торфу, придатного для приготування торф`яних компостів, родовище «Під Бором», Рожнятівський район, Івано-Франківська область. Строк дії спеціального дозволу на користування надрами 20 років, спеціальний дозвіл на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083 дійсний до 24.09.2017. На час проведення державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу в період з 05.11.2019 по 06.11.2019 позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який здійснює видобуток торфу за межами населеного пункту село Верхній Струтин на ділянці «Під Бором» Рожнятівського району, а також складання припису № 374 від 08.11.2019, строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083 закінчився. Згідно витягу з Інформаційної електронної бази спеціальних дозволів на користування надрами ДНВП «Геоінформ України» спеціальний дозвіл на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083, виданий ПАТ «Івано-Франківськторф», є недійсним. Факт користування позивачем надрами на ділянці «Під Бором» Рожнятівського району, Івано-Франківської області, після закінчення строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083 підтверджується листом Державної служби геології та надр України від 30.07.2019 № 13948/01/10-19 «Щодо надання копій звітних балансів за формою № 5-гр», згідно якого об`єми видобутку торфу на родовищі « Під Бором » за 2017 рік - склали 5,7 тис.т., за 2018 рік - 6,1 тис.т. Факт видобутку торфу на родовищі "Під Бором " підтверджується також копією звітного балансу запасів корисних копалин за 2018 рік та довідкою позивача про сплату збору за користування надрами для видобування корисних копалин, згідно якої за видобутий торф в 2018 році до бюджету сплачено 36291,00 грн. З метою продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083, ПАТ «Івано-Франківськторф» зверталось до Державної служби геології та надр України з відповідними заявами від 02.03.2017 за № 23 та від 15.05.2017 за №

47. Міністерство екології та природніх ресурсів України листом від 21.06.2017 № 5/4-1.175042-17 надало позивачу витяг з протоколу засідань Комісії з питань погодження надання надр у користування від 31.05.2017 № 22, згідно якого ПАТ «Івано-Франківськторф» надано погодження на продовження терміну дії спеціального дозволу на користування надрами щодо видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області, за умов виконання позивачем зобов`язань щодо недопущення видобування торфу всупереч статтям 80, 87-89 Водного кодексу України, та дотримання інших вимог природоохоронного та земельного законодавства. Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулює Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, який також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін (надалі - Порядок № 615). Згідно з пунктом 1 Порядку № 615 видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Частиною 6 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу. Судом першої інстанції також встановлено, що ПАТ «Івано-Франківськторф» листами від 07.08.2018 № 81, від 27.08.2018 № 84, від 03.12.2018 № 102, від 01.04.2019 №20, від 24.04.2019 № 22, від 11.05.2019 № 30 звертався до Державної служби геології та надр України з метою продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083. Державна служба геології та надр України листами від 02.08.2018 № 14962/03/12-18, від 21.08.2018 № 16495/03/12, від 16.10.2018 № 20722/03/12-8, від 13.02.2019 № 3090/03/12-19, від 08.04.2019 № 6698/03/12-10, від 02.05.2019 № 8045/03/12-19, від 20.06.2019 № 11302/03/12-19 повертала документи позивачу, не приймаючи рішення по суті. Частиною 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлено підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. Згідно з пунктом 21 Порядку № 615 у разі відмови в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесенні змін до нього документи повертаються в повному обсязі заявникові. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання дозволу, рішення про відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку (пункт 25 Порядку № 615). До повноважень Державної екологічної інспекції Карпатського округу входить здійснення контролю щодо наявності в суб`єкта господарювання спеціального дозволу на користування надрами. Державна екологічна інспекція Карпатського округу не наділена повноваженнями під час проведення перевірки давати оцінку правомірності дій чи рішень інших органів державної влади, оскільки в протилежному випадку діятиме не в межах повноважень, що забороняється частиною 2 статті 19 Конституції України. Такі повноваження надані або вищестоячому органу чи посадовій особі в процедурі адміністративного оскарження або суду при розгляді конкретної адміністративної справи. Зокрема, таку оцінку може надати лише компетентний суд при розгляді справи в якій будуть оскаржені вищевказані бездіяльність, дії чи рішення Державної служби геології та надр України, Міністерства екології та природних ресурсів України. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що ПАТ «Івано-Франківськторф» має право на підставі статті 23 Кодексу України про надра видобувати корисні копалини без спеціальних дозволів загальною глибиною до двох метрів, з огляду на те що відповідно до пункту 3.3 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до торфових родовищ, яка затверджена наказом Державною комісією України по запасах корисних копалин від 25.10.2004 № 224 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.11.2004 за № 1418/10017, торфове родовище - ділянка надр, що містить торфові поклади, які за розміром, якістю та умовами залягання придатні для рентабельної розробки. Згідно з пунктами 3.4-3.6 вказаної Інструкції торфовий очіс (очісний шар торфу) - поверхневий рослинний шар покриву торфового родовища з живих і відмерлих мохів і трав, ще не порушений оторфуванням. Нульова межа торфового родовища - межа виклинювання торфового покладу. Межа промислової глибини торфового покладу - умовна межа, яка проводиться на площі торфового родовища по глибині торфового покладу, у межах якого економічно доцільна розробка торфового родовища. Глибина розробки - це глибина технологічних процесів, які спрямовані на вилучення торфу. Згідно довідки ПАТ «Івано-Франківськторф» про глибину розробки торфу на торфовому родовищі, за 2017 рік - 40 см, за 2018 рік - 24 см, за 2019 станом на 01.10.2019 - 32 см. Суд першої інстанції вірно зазначив, що ст. 23 Кодексу України про надра надає право на видобування корисних копалин місцевого значення і торфу загальною глибиною розробки до двох метрів лише землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок, проте в даному випадку відповідачем в приписі № 374 від 18.11.2019 також встановлено, що ПАТ «Івано-Франківськторф» немає права на користування земельною ділянкою, на якій здійснюється видобуток торфу Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 30.07.2019 № 0-9-0.2-4423/0/2-19 повідомило відповідача, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, за Державою в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації зареєстроване право власності на такі земельні ділянки: - кадастровий номер: 264880901:01:004:0004 площею 11,4099 га (для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; - кадастровий номер: 264880901:01:004:0006 площа 172,1564 га (землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення) для видобутку торфу. Відомості про зареєстроване право оренди за ПАТ "Івано-Франківськторф" до системи Державного земельного кадастру станом на 30.07.2019 не надходили. Вищевказані земельні ділянки, в тому числі площею 172,1564 га. на якій розташоване родовище торфу в урочищі «Під Бором », на час складання відповідачем припису № 374 від 08.11.2019 перебували у державній власності в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Будь-яке речове право за ПАТ «Івано-Франківськторф» не зареєстроване. Судом також встановлено, що 09.03.1997 між Верхньострутинською сільською радою та ВАТ «Івано-Франківськторф» було укладено договір на право тимчасового користування землею користування землею/в тому числі на умовах оренди/ площею 241,7 га на 10 років. Подана суду копія договору містить запис про реєстрацію договору в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Верхньострутинської сільської ради за №

1. Відповідно до вищенаведеного договору, земельна ділянка передана на умовах тимчасового користування. 10.03.1997 рішенням Верхньострутинської сільської ради 10 сесії 2 демократичного скликання продовжено термін тимчасового користування земельною ділянкою торф`яного родовища «Під Бором» площею 241,7 га на 10 років. 05.03.2001 рішенням 12 сесії 3 демократичного скликання Верхньострутинської сільської ради продовжено термін користування до 20 років на час дії ліцензії та зобов`язано внести зміни до договору на право користування земельної ділянки від 09.03.1997, На підставі цього рішення внесено зміни до договору на право тимчасового користування землею від 09.03.1997 в такій редакції: «земельна ділянка надається на умовах тимчасового довгострокового користування терміном до 2020 року для видобутку торфу згідно рішення Верхньострутинської сільської ради від 05.03.2001 року». Рішенням Верхньострутинської сільської ради від 28.12.2003 затверджено звіт по інвентаризації земельної ділянки під торф`яне родовище «Під Бором » правлінню ВАТ «Івано-Франківськторф» в с.Верхній Струтинь Рожнятівського району Івано-0Франківській області, складений ДП «Івано-Франківський регіональний центр державного земельного кадастру». Під час інвентаризації землі, встановлено, що площа земельної ділянки під родовищем торфу в урочищі «Під Бором » складає не 241,7 га, а 222,3250 га. Вказаним вище рішенням сільська рада також передала в оренду ВАТ «Івано-Франківськторф» земельну ділянку площею 222,3250 га для експлуатації родовища торфу в урочищі «Під Бором». 09.01.2004 між Верхньострутинською сільською радою та ВАТ «Івано-Франківськторф» було укладено терміном на 17 років договір оренди землі площею 222,3250 га, який зареєстрований Івано-Франківським центром ДЗК №040421000012 від 29.01.2004. Суд вірно залишив поза увагою доводи позивача про те, що договір на право тимчасового користування землею від 09.03.1997 є чинним. Як з`ясовано судом першої інстанції, Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 909/794/14 прийнято рішення від 11.11.2014, яким визнано недійсним договір оренди землі, укладений 09.01.2004 між Верхньострутинською сільською радою та ПАТ «Івано-Франківськторф», та зобов`язано ПАТ «Івано-Франківськторф» повернути земельну ділянку площею 222,3250 га, яка знаходиться на території Верхньострутинської сільської ради в урочищі «Під Бором», за межами населеного пункту с.Верхній Струтин Рожнятівського району до державної власності. На виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 136 від 13.02.2015 ПАТ «Івано-Франківськторф» повернуло вказану земельну ділянку площею 222,3250 га, кадастровий номер 2624880901:004:0001, до державної власності, передавши її по акту приймання-передачі Івано-Франківській обласній державній адміністрації, що підтверджується копією такого акту від 29.05.2015. 05.12.2016 розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації земельна ділянка площею 222,3250 га поділена на 3 земельні ділянки: кадастровий номер: 264880901:01:004:0006 площа 172,1564 га., кадастровий номер: 264880901:01:004:0005 площа 38,7587 га., кадастровий номер: 264880901:01:004:0004 площа 11,4099 га. Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 30.07.2019 № 0-9-0.2-4423/0/2-19 повідомило відповідача, що відомості про зареєстроване право оренди за ПАТ «Івано-Франківськторф» до системи Державного земельного кадастру на вищевказані земельні ділянки станом на 30.07.2019 не надходили. Таким чином, вищевказані земельні ділянки на час винесення відповідачем припису № 374 від 18.11.2019 перебули у державній власності в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог. Апелянтом подано до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за його участю. Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд справи призначено в порядку письмового провадження, з врахуванням п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якої суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З тих самих підстав не підлягає задоволенню клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року по справі № 300/2304/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя М. А. Пліш судді Т. І. Шинкар Н. М. Судова-Хомюк