Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/10348/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10348/17 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про включення позивача до Переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» відповідно до договору вкладу від 28.12.2009 №926/2009-18 і визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2020 позов задоволено частково. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Стрюкову Ірину Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок, відкритий ОСОБА_1 у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик» на підставі договору банківського вкладу від 28.12.2009 №926/2009-18 «Від Різдва до Різдва» в національній валюті, за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 199976,68 грн. (сто дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень 68 копійок). Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як убачається з матеріалів справи, згідно з копією договору від 28.12.2009 №926/2009-18 банківського вкладу «Від Різдва до Різдва», укладеного між Банком і позивачем, Банк приймає грошові кошти позивача у сумі 1176000 грн. на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 на термін з 28.12.2009 по 28.03.2011 із сплатою процентів. Згідно з копією листа Банку від 05.06.2014 №41/3-12/3224 позивачу повідомлено про те, що за результатами перевірок встановлено, що на його ім`я в банку обліковувався вклад №926/2009-18 від 28.12.2009 на суму 1176000 грн. Згідно з копією заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03.11.2016 у справі №761/24662/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Хрещатик» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за депозитним договором №926/2009-18 від 28.12.2009. У цьому рішенні судом встановлена обставина внесення позивачем коштів у сумі 1176000 грн. на депозитний рахунок, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 28.12.2009 по 06.12.2010. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.07.2017, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11.10.2017 та постановою Верховного Суду від 22.03.2018, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03.11.2016 у справі №761/24662/15-ц. Як встановлено, 05 квітня 2016 року правлінням Національного банку України прийнято постанову №234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ХРЕЩАТИК» до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 року №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І.І. строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно. Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 21.04.2016 року № 560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05.05.2016 року до 04.06.2016 року включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенко І.І. з 05.05.2016 року до 04.06.2016 року включно. 02.06.2016 року відповідно до рішення Правління Національного банку України № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 року по 05.06.2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Костенку І.І. Рішенням виконавчої дирекція Фонду від 24.05.2018 №1452 продовжено строк ліквідації Банку до 05.06.2020 включно, а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.10.2019 №2707 Уповноваженою особою призначено Стрюкову Ірину Олександрівну . Позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою про виплату гарантованої суми вкладу та пред`явлення кредиторських вимог до Банку, однак, листом Уповноваженої особи Фонду від 17.01.2017 №3/141, повідомлено про те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03.11.2016 у справі №761/24662/15-ц не зобов`язано включити ОСОБА_1 до реєстру кредиторів Банку, у зв`язку з чим у Банку відсутні правові підстави для включення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів за вкладом за рахунок Фонду в межах гарантованої суми. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі- Закон № 4452-VI). Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Частина 1 статті 26 Закону № 4452-VI визначає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладником в розумінні п. 4 ч. 1 статті 2 Закону № 4452-VI - є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Відповідачем не зазначено суду про існування обмежень щодо укладення договору банківського вкладу від 28.12.2009 №926/2009-18 чи зарахування на нього коштів, а також передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 обставин, з якими пов`язується нікчемність правочину. Про наявність інших правових підстав нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) чи доказів визнання цього правочину недійсним у судовому порядку або застосування рішенням суду наслідків недійсності нікчемного правочину відповідачем не зазначено й до суду таких не надано. Водночас, укладення договору банківського вкладу від 28.12.2009 №926/2009-18 і зарахування коштів на рахунок позивача, відкритий за умовами цього договору, відбулося до запровадження тимчасової адміністрації банку (17.06.2016), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону №4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що відповідачем не доведено наявність передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів за вкладом за рахунок Фонду в межах гарантованої суми. Частина вкладу позивача, яка підпадає під гарантії відшкодування коштів за рахунок Фонду, відшкодовується останнім незалежно від заявлення кредиторських вимог в іншій частині. Згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений Уповноваженою особою до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, що порушує право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування. Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 01.06.2020