Постанова 4851 № 480/3815/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 р. м. ХарківСправа № 480/3815/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Гуцала М.І., Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. спеціаліста ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал (повний текст складено 21.11.19) по справі № 480/3815/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артвей-С" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артвей-С" (далі - ТОВ "Артвей-С") звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2019 №№ 0002741404, № 0002721404, № 0002731404. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 задоволено позов ТОВ "Артвей-С". Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що проведеною перевіркою було встановлено господарські відносини позивача з іншими суб`єктами господарювання, які не носять реального характеру, що підтверджується наявністю кримінальних проваджень, поясненнями свідків по таким провадженням та іншою наявною податковою інформацією. Також вказано про ненадання товарно-транспортних накладних, внаслідок чого не підтверджено здійснення перевезення товарів. Позивачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування відзиву зазначає, що він надає послуги з перевезення вантажним найманим транспортом, відповідно до укладених договорів, оскільки власних машин для надання послуг з перевезення не має. Такі обставини зумовили зазначення у товаро-транспортних накладних даних про ТОВ «Артвей-С» як автоперевізника-експедитора, з даними про водія та автомобіль. Вважає, що порушення його контрагентами податкового законодавства не може підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог, оскільки перевезення мали реальний характер. В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважаючи прийняте судове рішення законним та обгрунтованим. Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Артвей-С" (код ЄДРПОУ 40811170) зареєстроване юридичною особою та перебуває на податковому обліку. Видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. 28.11.2018 ГУ ДФС у Сумській області отримано від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області службову записку щодо організації проведення контрольно-перевірочної роботи по підприємствах Сумської області, у тому числі по ТОВ "Артвей-С", яке мало взаємовідносини із підприємствами з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ "Вест Лайте", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг" та ТОВ "Гарні Забудови". Разом з даним службовим листом отримано протокол обшуку від 07.05.2018, протоколи допитів підозрюваних, свідків, ухвали суду та дозвіл заступника начальника СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області на розголошення інформації отриманої в рамках кримінального провадження від 30.01.2018 № 32018200000000016 (т. 4 а.с. 71-86). На підставі наказів ГУ ДФС у Сумській області від 10.05.2019 №902 та від 14.05.2019 №920 контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Артвей - С" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вест Лайтc", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком" та ТОВ "Гарні Забудови" за період з 01.11.2016 по 31.05.2018 - показників декларацій з ПДВ та за 2016-2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із зазначеними підприємствами. (т.4 а.с.229-230, т.8 а.с.3-4) За результатами проведеної перевірки складено акт № 577/18-28-14-04-20/40811170/54 від 24.05.2019 (т.4 а.с.4-59, т.5 а.с.52-120, т.8 а.с.6-73). На підставі висновків перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення (т.4 а.с.234, 240, т.8 а.с.74, 80): - від 14.06.2019 № 0002721404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податку на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 648795,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 519036,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 129759,00 грн. (т.1 а.с.15, 17, т.4. а.с.237-238, т.8 а.с.77-78); - від 14.06.2019 № 0002741404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 1628286,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на 1302629,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 325657,25 грн. (т.1 а.с.15-16, т.4 а.с.235-236, т.8 а.с.75-76); - від 14.06.2019 № 0002731404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10801 грн. (т.1 а.с.18, т.4. а.с.239, т.8 а.с.79). Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Артвей-С" оскаржило їх в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.08.2019 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін. (т.1 а.с.21-28) Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про безтоварність вказаних в акті перевірки договорів про надання транспортно-експедиційних послуг, а також не підтверджено підроблення документів первинного бухгалтерського обліку чи доказів скоєння кримінально карного діяння з боку посадових осіб платника податків, які б свідчили про порушення податкового законодавства. Чинним податковим законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за порушення законодавства, допущене його контрагентами. Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Проведеною податковим органом перевіркою, за результатами якої складено акт № 577/18-28-14-04-20/40811170/54 від 24.05.2019, встановлено порушення позивачем: 1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 519036 грн., в тому числі за 2016 рік - 130914 грн. та за 2017 рік - 388122 грн.; 2) пп."а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено - завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 10801 грн., у тому числі за травень 2018 року в сумі 10801 грн., - та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1302629 грн., в тому числі за листопад 2016 року -30571 грн., за грудень 2016 року - 57655 грн., за січень 2017 року - 10337 грн., за лютий 2017 року - 119938 грн., за серпень 2017 року - 39041 грн., за листопад 2017 року - 116974 грн., за грудень 2017 року - 79056 грн., за січень 2018 року - 299229 грн., за лютий 2018 року - 200366 грн., за березень 2018 року - 169826 грн., за квітень 2018 року - 165047 грн., за травень 2018 року - 14589 грн. Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Положеннями ст.ст.133-142 розділу ІІІ ПК України визначено особливості як визначення платників податку на прибуток, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком. Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ (в редакції, чинній до 01.01.2017) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. З 01.01.2017 положення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ зазнали змін та були викладені в наступній редакції: "Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності." Особливості правового регулювання оподаткування податком на додану вартість встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Положеннями пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов`язань по податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій. Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум. Таким чином, первинні документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. В той же час, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю. Додатково колегія суддів відмічає, що контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними. Так, положеннями ст.ст.61 та 62 ПК України передбачено визначення податкового контролю, повноваження органів державної влади щодо здійснення такого контролю та способи його здійснення. Одним із способів здійснення такого контролю є, в тому числі, інформаційно- аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62 ПК України). В свою чергу, положеннями ст.ст.71-74 ПК України встановлено особливості інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів. Зокрема, з аналізу змісту вказаних статей вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Таким чином, висновки викладені в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом. Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Юліс-Агро" (замовник) та ТОВ "Артвей - С" (експедитор) було укладено договір від 10.10.2016 №1/10/16 про надання транспортно-експедиторських послуг. (т.4 а.с.91-92, т.8 а.с.5-6) Відповідно до умов п.1.1-1.3 даного Договору Експедитор, що діє за дорученням Замовника, зобов`язується від свого імені або від імені Замовника, за оплату і за рахунок Замовника виконати і/або організувати виконання визначених цим договором послуг. За умовами, визначеними цим Договором, Експедитор надає Замовнику наступні види транспортно-експедиторських послуг: - організовує перевезення вантажів (зернових, зернобобових, олійних культур, продуктів їх переробки і т.д.) автомобільним транспортом по території України за маршрутом (маршрутами), погодженими з Замовником; - Експедитор має право залучити до виконання перевезень третіх осіб, з якими він уклав договір перевезення, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії або бездіяльності залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні; - доставляє ввірений Замовником вантаж автотранспортом до місця призначення і видає його уповноваженій особі, а Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати автотранспортні послуги Експедитора. Кількість і вид вантажів, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі автотранспорту та суми оплати узгоджуються сторонами перед кожним конкретним перевезенням, за допомогою усної телефонної заявки або прийнятого до виконання замовлення, яке надається Експедитору через електронні засоби зв`язку, по факсу, нарочно, поштою або через представника Замовника, чи в інший прийнятний для сторін спосіб. Згідно п.6.5. Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, але в кожному разі до повного виконання зобов`язань по оплаті за зазначені послуги. Якщо за 30 календарних днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не виявила бажання припинити його дію, він вважається продовженим на тих самих умовах на один рік. Позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості та платіжні доручення, які свідчать про здійснення ТОВ "Юліс-Агро" оплати за отримані від ТОВ "Артвей - С" послуги по вищевказаному договору (т. 4 а.с.93-104, 114-124, т.5 а.с.120-190, т.6 а.с.8-29). Крім того, ТОВ "Артвей - С" надано копії актів надання послуг, складених та підписаних між позивачем і ТОВ "Юліс-Агро" щодо отриманих послуг з перевезення вантажів (т.6 а.с.30-227, т.7 а.с.1-32). Колегія суддів звертає увагу, що із пояснень позивача (т.6 а.с.3) вбачається, що ТОВ "Юліс-Агро" на виконання умов вищевказаного договору за надані послуги з 01.11.2016 до 31.05.2018 отримано 12069813,67 грн. Разом з тим, за твердженням позивача (т.6 а.с.3) ним було залучено для виконання умов вказаного договору третіх осіб, в тому числі ТОВ "Вест Лайтc", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком" та ТОВ "Гарні Забудови". При цьому, позивачем було сплачено вказаним контрагентам за послуги перевезення вантажу 7558170,00 грн. Також позивачем повідомлено, що узгодження маршрутів перевезення та організація самих перевезень відбувалась в телефонному режимі, а пошук транспортних засобів здійснювався за допомогою спеціалізованих сайтів (DELLA, LARDI), на яких в онлайн режимі знаходиться інформація про вантажі, транспорт та маршрути перевезень. Колегія суддів відмічає, що податковим органом при проведенні перевірки, за результатами якої складено акт № 577/18-28-14-04-20/40811170/54 від 24.05.2019, не досліджувалося питання господарських взаємовідносин між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Юліс-Агро". Також, в межах розгляду даної судової справи податковим органом не наводиться доводів щодо нереальності господарських відносин між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Юліс-Агро" чи недостовірності даних в документах, складених при здійсненні цих взаємовідносин. З огляду на наведене, у колегії суддів відсутні підстави для сумнівів щодо нездійснення господарських операцій між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Юліс-Агро" чи достовірності даних в документах, складених при здійсненні цих взаємовідносин. Однак, податковим органом наводяться доводи стосовно неможливості та непідтвердження первинними документами здійснення господарських операцій між ТОВ "Артвей - С" та залученими контрагентами ТОВ "Вест Лайтc", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком" та ТОВ "Гарні Забудови". Зокрема, податковим органом наводяться доводи про наявність кримінальних проваджень та проведення по ним допитів осіб, із яких вбачається нездійснення контрагентами позивача господарської діяльності. Однак слід враховувати, що протокол допиту особи складений в межах вчинення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування злочинів у формі досудового слідства, а тому обставини, викладені в такому протоколі допиту ще не є встановленими та доведеними і можуть бути, в подальшому, спростовані в ході досудового слідства із закриттям кримінального провадження та провадження, або під час судового розгляду із прийняттям судом виправдовувального вироку. Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вирок суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.10.2018 року по справі №820/1100/18. В той же час, відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними. Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Поряд з цим судом враховується, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №808/2459/17, від 22 листопада 2019 року по справі №826/17642/14, від 29 січня 2020 року по справі №826/6986/14 та інших. Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також податковим органом зазначається, що до перевірки не надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення відповідних господарських операцій, а товарно-транспортні накладні не підтверджують безпосередню участь вищевказаних контрагентів позивача у перевезенні вантажів. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "Артвей - С" та контрагентами ТОВ "Вест Лайтc", ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком" та ТОВ "Гарні Забудови" за період з 01.11.2016 по 31.05.2018. Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2016-2018 років ТОВ "Артвей - С" в якості Замовника укладено договори про надання транспортно-експедиторських послуг із: - ТОВ "Вест Лайтc" - договір від 05.03.2018 № 05/03/18 (т. 1 а.с.157-160); - ТОВ "Суми Транс" - договір від 01.11.2016 № 10/12/16 (т.3 а.с.1-3); - ТОВ "Трейд Олімпус" - договір від 01.12.2017 № 01/12/17 (т.2 а.с.196-199); - ТОВ "Інмега Поліс" - договір від 31.10.2017 № 31/10/17 (т.1 а.с.245-249); - ТОВ "Фармбудінженірінг" - договір від 05.04.2018 №05/04/2018 (т.1 а.с.196-199); - ТОВ "К.Т.Інвест" - договір від 19.12.2017 № 19/12 (т.1 а.с.213-216); - ТОВ "Пріоритет Пром" - договір від 01.11.2017 № 01/11 (т.1 а.с.29-32); - ТОВ "Індустрія Транс Ком" - договір від 02.11.2017 № 02/11 (т.2 а.с.173-176); - ТОВ "Гарні Забудови" - договір від 16.10.2017 № 16/10/2017 (т.1 а.с.59-62); Всі зазначені договори містять аналогічні умови із умовами договору, укладеного із ТОВ "Юліс-Агро". Так, умовами вказаних договорів передбачено, що Експедитор, що діє за дорученням Замовника, зобовязується від свого імені або від імені Замовника, за оплату і за рахунок Замовника виконати і/або організувати виконання визначених цим договором послуг. Експедитор має право залучити до виконання перевезень третіх осіб, з якими він уклав договір перевезення, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії або бездіяльності залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні. Кількість і вид вантажів, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі автотранспорту та суми оплати узгоджуються сторонами перед кожним конкретним перевезенням, за допомогою усної телефонної заявки або прийнятого до виконання замовлення, яке надається Експедитору через електронні засоби звязку, по факсу, нарочно, поштою або через представника Замовника, чи в інший прийнятний для сторін спосіб. На підтвердження здійснення вищевказаних господарських операцій ТОВ "Артвей-С" надано до матеріалів справи копії платіжних доручень перерахунок грошових коштів за надані послуги, оборотно-сальдових відомостей, актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних по господарським операціям із: ТОВ "Вест Лайтc" (т. 1 а.с.161-195), ТОВ "Суми Транс" (т.3 а.с.4-201), ТОВ "Трейд Олімпус" (т.2 а.с.200-250), ТОВ "Інмега Поліс" (т.2 а.с.1-172), ТОВ "Фармбудінженірінг" (т.1 а.с.200-212); ТОВ "К.Т.Інвест" (т.1 а.с.217-243); ТОВ "Пріоритет Пром" (т.1 а.с.33-58); ТОВ "Індустрія Транс Ком" (т.2 а.с.177-195); ТОВ "Гарні Забудови" (т.1 а.с.63-156). Колегія суддів критично ставиться до доводів податкового органу про ненадання платником податків до перевірки заявок на проведення перевезень, оскільки умовами договорів не передбачено точної їх форми та визначено альтернативні способи узгодження маршрутів перевезення, в тому числі за допомогою усної телефонної заявки. Так само колегія суддів критично ставиться до доводів контролюючого органу про наявність кримінальних проваджень та відомостей, які стали відомі під час вчинення слідчих (розшукових) дій у досудовому розслідуванні злочинів у формі досудового слідства (т.4 а.с.49-53, 71-83, 143-152, т.8 а.с.51-54, 57, 81-95), оскільки в таких кримінальних провадження ще відсутні остаточні рішення, які набрали законної сили та якими встановлено відповідні обставини. Разом з тим, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21.12.2018, яка набрала законної сили, по справі №592/14212/18 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, в зв`язку зі зміною обстановки, з закриттям кримінального провадження (т.4 а.с.84-86, т.8 а.с.96-98). Даним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою придбання суб`єктів підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, виконуючи відведену йому особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, роль пособника у фіктивному підприємництві, підписав наказ про призначення себе на посаду директора ТОВ «Гарні Забудови». При цьому, ОСОБА_2 не мав реального наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність на підприємстві, не мав і відповідної освіти, досвіду підприємницької та управлінської діяльності, а надав копії особистих документів та видав довіреність з метою перереєстрації вказаних товариств виключно за грошову винагороду і саме з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, чим сприяв вчиненню злочину іншими співучасниками. Особи, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, за пособництва ОСОБА_2 перереєструвавши ТОВ «Гарні Забудови» з метою прикриття незаконної діяльності, не здійснюючи при цьому фактично господарської (підприємницької) діяльності, отримали можливість складати і складали фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи, що не відповідають дійсності, для сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків. Перереєстрація особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, ТОВ «Гарні Забудови» на підставну особу - ОСОБА_2 була здійснена з метою уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, уникнення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків. ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, визнав повністю, та пояснив, що хотів лише отримати грошову винагороду за реєстрацію фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності та погодився лише тому, що перебував у скрутному фінансовому становищі. Даний злочин відбувся з його вини. Відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегія суддів відмічає, що договір №16/10/2017 між ТОВ "Артвей-С" та ТОВ "Гарні забудови" було укладено 16.10.2017. Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.10.2017 директором ТОВ "Гарні забудови" та особою, що мала право підпису, був ОСОБА_2 (т.8 а.с.113). Саме директором ОСОБА_2 від імені ТОВ "Гарні забудови" було підписано зазначений договір із ТОВ "Артвей-С" (т.1 а.с.59-62). Враховуючи висновки суду, викладені в ухвалі Зарічного районного суду м. Суми від 21.12.2018, яка набрала законної сили, по справі №592/14212/18, колегія суддів дійшла висновку про непідтвердження здійснення зазначеної господарської операції між ТОВ "Артвей-С" та ТОВ "Гарні забудови". Зазначене свідчить про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 14.06.2019: (т.8 а.с.117) - № 0002721404 стосовно збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 65537,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 52429,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 13107,40 грн. (т.8 а.с.117); - № 0002741404 стосовно збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 301490,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 241192,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 60298,00 грн. (т.8 а.с.117). Також, податковим органом 19.05.2020 долучено до матеріалів справи вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року по справі №577/1256/20. Відповідно до ч.4 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається із даного вироку, останній винесений Конотопським міськрайонним судом Сумської області 14.04.2020, а оскаржуване рішення Сумського окружного адміністративного суду - 11.11.2019, що свідчить про неможливість податковим органом подати його до суду першої інстанції. Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року по справі №577/1256/20, який відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрав чинності 15.05.2020, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1 Кримінального кодексу України, зокрема за пособництво невстановленим особам у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також у пособництві в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчиненими за попередньою змовою групою осіб. Даним судовим рішенням встановлено, що " ОСОБА_3 у грудні 2017 року, більш точно встановити дату в ході досудового розслідування не вдалося, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, отримав від невстановленої під час досудового розслідування особи на ім`я ОСОБА_4 пропозицію та погодився за грошову винагороду вчинити пособництво у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості з метою реєстрації на своє ім`я підприємств за умови, що він буде тільки формально рахуватися їх засновником та директором без прийняття участі у фінансово-господарській та управлінській діяльності підприємств. Після чого, ОСОБА_3 , <…>, за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений розслідуванням день і час, але не пізніше 22 грудня 2017 року, <…>, у м. Конотоп зустрівся із невстановленою під час досудового розслідування особою на ім`я ОСОБА_4 , якій передав копію своєї облікової картки платника податків та копію свого паспорту громадянина України, отримавши від останнього за це грошові кошти в сумі 3000 грн. В свою чергу, невстановлена слідством особа, діючи за попередньою усною домовленістю з ОСОБА_3 , шляхом використання комп`ютерної техніки, виготовила офіційні документи, які посвідчують юридичні факти, необхідні для державної реєстрації підприємств ТОВ «Вест Лайтс» і ТОВ «Суми Транс», а саме: статут ТОВ «Вест Лайтс»; договір №21/12/17 від 21.12.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вест Лайтс»; договір №21/12/17/1 від 21.12.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вест Лайтс»; довіреність від 22.12.2017 на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про проведення реєстраційних дій щодо ТОВ «Вест Лайтс»; статут ТОВ «Суми Транс»; договір № 21/12/17 від 21.12.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Суми Транс»; довіреність від 22.12.2017 на ім`я ОСОБА_9 про проведення реєстраційних дій щодо ТОВ «Суми Транс». Вказані документи невстановлена особа надала того ж дня ОСОБА_3 для підпису. Усвідомлюючи, що до вказаних офіційних документів внесені неправдиві відомості про те, що єдиним засновником та директором ТОВ «Вест Лайтс» і ТОВ «Суми Транс» є ОСОБА_3 , виконуючи роль пособника, останній їх підписав та передав невстановленій особі на ім`я ОСОБА_4 . У подальшому, діючи на підставі підписаних ОСОБА_3 довіреностей невстановлені особи 22.12.2017 подали державному реєстратору Печерської районної в місті Києві адміністрації, <…>, підписані ОСОБА_3. документи стосовно TOB «Вест Лайтс» та державному реєстратору Шевченківської районної в місті Києві адміністрації, <…>, підписані ОСОБА_3. документи стосовно ТОВ «Суми Транс», долучивши при цьому описи документів, що надаються юридичною особою для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», протоколи Загальних Зборів Учасників ТОВ «Вест Лайтс» і ТОВ «Суми Транс» та заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичні особи (реєстраційна картка, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 06.01.2016 №15/5). У свою чергу, державні реєстратори, <…>, 22.12.2017 внесли до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи про перереєстрацію ТОВ «Вест Лайтc» і ТОВ «Суми Транс» на ОСОБА_3 , у зв`язку з чим ОСОБА_3 став директором та одноособовим власником вказаних підприємств. Підписуючи за грошову винагороду документи, пов`язані з державною реєстрацією юридичних осіб та надаючи довіреності на проведення державної реєстрації ОСОБА_3 розумів, що дійсних намірів придбати вказані підприємства та відповідно виконувати зазначені у статутах мету і предмет діяльності підприємств він не мав, правами учасника не користувався, обов`язків учасника товариств не виконував та жодного відношення до придбання статутного капіталу підприємств не мав. Таким чином, ОСОБА_3 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді використання іншими особами підроблених документів для державної реєстрації юридичних осіб, та бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю і показав, що вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, при обставинах, визначених в обвинувальному акті." Відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегія суддів відмічає, що зі змісту акту перевірки (т.8 а.с.15) та інших матеріалів справи вбачається, що господарські взаємовідносини між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Суми Транс", про нереальність яких вказує податковий орган, були здійснені у листопаді 2016 року, грудні 2016 року, січні 2017 року та лютому 2017 року. Разом з тим, вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року по справі №577/1256/20, який набрав чинності 15.05.2020, встановлено обставини протиправності перереєстрації ТОВ "Суми Транс" лише у грудні 2017 року, що свідчить про нереальність діяльності даного контрагента позивача саме з грудня 2017 року. При цьому колегія суддів звертає увагу. що наявні в матеріалах справи первинні документи щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Суми Транс" складені саме у листопаді 2016 року, грудні 2016 року, січні 2017 року, лютому 2017 року та підписані іншими, аніж ОСОБА_3 , особами: директор ОСОБА_10 (т.8 а.с.102) - листопад-грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року (т.3 а.с.1-3, 46, 49, 51,52 54, 56, 58, 60, 62-64, 67-69, 71, 74, 76, 78, 80, 82, 84,86,88,90, 92-93, 95,97, 100, 105, 107, 110,112,114, 118,120, 124, 126, 128-132, 135,137,139, 142-143, 145,147,149, 152, 155-157, 160,162, 165,167, 170, 175, 179, 182, 185, 189, 191, 195, 197,199). Доказів протиправності/фіктивності діяльності ТОВ "Суми Транс" чи його посадових осіб у період листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року та лютий 2017 року, податковим органом не надано. З огляду на вказане, у суду відсутні підстави для застосування висновків Конотопського міськрайонного суду Сумської області, викладених у вироці від 14.04.2020, до спірних правовідносин між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Суми Транс". В той же час, зі змісту акту перевірки (т.8 а.с.15) та інших матеріалів справи вбачається, що господарські взаємовідносини між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Вест Лайтc", про нереальність яких вказує податковий орган, були здійснені у березні та квітні 2018. Як вказано вище, вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року по справі №577/1256/20, який набрав чинності 15.05.2020, встановлено обставини протиправності перереєстрації ТОВ "Вест Лайтc" у грудні 2017 року, що свідчить про нереальність діяльності даного контрагента позивача саме з грудня 2017 року. Із наданої податковим органом інформації стосовно посадових осіб ТОВ "Вест Лайтc" (т.8 а.с.114) вбачається, що ОСОБА_3 значився керівником, головним бухгалтером та особою, що має право підпису ТОВ "Вест Лайтc", з 26.12.2017. Крім того, наявні в матеріалах справи первинні документи щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "Артвей - С" та ТОВ "Вест Лайтc" складені саме у березні-квітні 2018 року. Зокрема, Договір №05/03/2018 від 05.03.2018 та акти надання послуг підписані від імені ТОВ "Вест Лайтc" саме ОСОБА_3 (т.1 а.с.157-160, 171-173, 175, 178-179, 183, 186, 188, 190-192, 194). Враховуючи висновки суду, викладені в вироці Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року по справі №577/1256/20, який набрав чинності 15.05.2020, колегія суддів дійшла висновку про непідтвердження здійснення зазначеної господарської операції між ТОВ "Артвей-С" та ТОВ "Вест Лайтc" у березні-квітні 2018 року. Зазначене свідчить про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 14.06.2019 № 0002741404 стосовно збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 78708,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 62967,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 15741,75 грн. (т.8 а.с.117). Щодо доводів податкового органу стосовно не відображення у товарно-транспортних накладних участі у здійсненні перевезення іншими контрагентами позивача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 березня 2019 року по справі №803/1587/13-а, від 16 квітня 2019 року по справі №804/5465/16, наявність товарно-транспортної накладної значною мірою спростило б доведеність послуг перевезення, разом із тим, це не є єдиним документом, який доводить виконання послуг перевезення. Інші документи, які були надані позивачем податковим органом на предмет понесення обґрунтованості витрат, отримання послуг в межах господарської діяльності та їх використання в оподаткованих операціях податковим органом не аналізувалися, не оцінювалися, що вказує на неповноту дослідження первинних документів під час перевірки. Зосередження податкового органу виключно на транспортній документації, як підставах формування податкового обліку без врахування «інших» документів не узгоджується із засадами діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договорених умовах відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року. Наявність або відсутність окремих документів чи помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 лютого 2020 року у справі №815/2770/15, від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16. Колегія суддів звертає увагу, що умовами договорів, укладеними ТОВ "Артвей - С" як із замовником послуг ТОВ "Юліс-Агро", так і з залученими до виконання контрагентами-експедиторами (ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком") передбачають право експедитора залучити до виконання перевезень третіх осіб, з якими він уклав договір перевезення, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії або бездіяльності залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні. При цьому, за умовами договорів експедитор, що діє за дорученням замовника, зобов`язується від свого імені або від імені замовника виконати і/або організувати виконання визначених договором про надання транспортно-експедиторських послуг. Отже, умови договорів, укладених ТОВ "Артвей-С" із контрагентами, передбачають можливість діяти в договірних взаємовідносинах як від імені замовника, так і від власного імені. Слід враховувати, що основним (першочерговим) замовником у цих відносинах є ТОВ "Юліс-Агро". Таким чином, вказівка у наданих позивачем до матеріалів справи товарно-транспортних накладних замовником перевезень ТОВ "Юліс-Агро" не протирічить умовам договірних правовідносин позивача. Крім того колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки № 577/18-28-14-04-20/40811170/54 від 24.05.2019 (т.8 а.с.50-51) безпосередньо податковим органом відображено інформацію стосовно контрагентів позивача (ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком"), із якої вбачається наступне. Серед видів діяльності зазначених контрагентів позивача були види діяльності, які мають безпосередній зв`язок із здійсненням перевезень. Наявність у контрагентів позивача основних фондів та трудових ресурсів, в свою чергу, не є предметом доказування в межах розгляду даної справи. Більше того, за відсутності пов`язаності позивача із його контрагентами, у ТОВ "Артвей-С" відсутні способи для отримання від контрагентів інформації про наявні у них основні фонди та трудові ресурси. При цьому, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18. Посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16. Також податкові накладні, складені при здійсненні вказаних господарських операцій були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в акті перевірки зауважень до їх оформлення не зазначено. В період здійснення вказаних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Матеріали справи не містять доказів та відомостей про скасування податковими органами свідоцтв платників ПДВ таких контрагентів позивача, діяльність яких сприймається контролюючими органами як нереальна. Чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту сум по господарських операціях за умови, що контрагенти платника податків зареєстровані належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань відсутні негативні відомості щодо стану таких контрагентів, а також контрагенти є платниками податку на додану вартість. Більше того, в акті перевірки № 577/18-28-14-04-20/40811170/54 від 24.05.2019 (т.8 а.с.50-51) безпосередньо податковим органом відображено, що вищезазначені контрагенти позивача мають стан "0" - основний платник податків за основним місцем обліку. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" платник податку та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Таким чином, судовим розглядом не підтверджено висновки податкового органу стосовно господарських операцій між TOB "Артвей-С" та ТОВ "Суми Транс", ТОВ "Трейд Олімпус", ТОВ "Інмега Поліс", ТОВ "Фармбудінженірінг", ТОВ "К.Т.Інвест", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Індустрія Транс Ком". З огляду на вказане, вимоги п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог TOB "Артвей-С" стосовно господарських взаємовідносин із ТОВ "Гарні забудови" та ТОВ "Вест Лайтс", а також свідчать про наявність підстав лише для часткового задоволення позовних вимог. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, обставини сплати позивачем судового збору у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у максимальному розмірі (10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог не потребує здійснення нового розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі № 480/3815/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Артвей-С" про: - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 14.06.2019 № 0002721404 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 65537,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 52429,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 13107,40 грн.; - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 14.06.2019 № 0002741404 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 380198,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 304159,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 76039,75 грн. Прийняти в цій частині позову нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні таких вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Артвей-С". В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі № 480/3815/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 01.06.2020.