Постанова 4822 № 725/555/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2020 року м. Чернівці Справа № 725/555/18 Провадження №22-ц/822/433/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М. суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н. секретар: Собчук І.Я. за участю: представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Бацей Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Приватбанк» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 травня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення трьох відсотків річних, пені та відсотків за договором банківського вкладу, головуючий у І-й інстанції - ОСОБА_3 , ВСТАНОВИВ: У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення трьох відсотків річних, пені та відсотків за договором банківського вкладу. Позов обгрунтований тим, що 05 грудня 2013 року між ним та банком укладений договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070028330000, відповідно до умов якого розмір вкладу становить 112 648,98 дол. США, строк розміщення коштів - до 05 січня 2014 року. Зазначав, що у квітні 2014 року він направив відповідачу заяву про розірвання договору, повернення вкладу та виплату відсотків. Однак листом від 07 травня 2014 року банк відмовив йому у видачі грошових коштів. Посилався на те, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 вересня 2014 року у справі № 725/3492/14-ц достроково розірвано договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070028330000 від 05 грудня 2013 року та стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь вклад і нараховані відсотки у сумі 115 236,69 дол. США. Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 18 грудня 2014 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 02 вересня 2014 року в частині дострокового розірвання договору банківського вкладу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін. 29 листопада 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» добровільно виконало зазначене рішення суду, виплативши йому 115 236,69 дол. США та 3 654 грн судового збору. Вважав, що прострочивши виконання грошового зобов`язання, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення (Закон України «Про захист прав споживачів»), три відсотки річних (стаття 625 ЦК України), а також суму невиплачених відсотків за договором банківського вкладу. Просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк»: 4 497 687,01 дол. США - пені у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення за період із 07 травня 2014 року до 29 листопада 2017 року, що еквівалентно 128 402 840 грн 85 коп.; 12 322,43 дол. США - три відсотки річних (стаття 625 ЦК України) за період із 07 травня 2014 року до 29 листопада 2017 року, що еквівалентно 351 788 грн 59 коп.; 28 045,06 дол. США - невиплачені відсотки за договором банківського вкладу за період із 02 вересня 2014 року до 29 листопада 2017 року. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 травня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0070028330000 від 5 грудня 2013 року 933 417 дол. США 18 центів пені у розмірі 3% за кожен день прострочення за період з 5 березня 2017 року по 29 листопада 2017 року, що у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 5 березня 2018 року складало 24 769 068,68 грн, 8 254 дол. США 35 центів 3% річних за період з 2 вересня 2014 року по 4 серпня 2015 року та за період часу з 11 травня 2016 року по 29 листопада 2017 року, що в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 5 березня 2018 року складало 226 201,33 грн, 2 682 дол. США 19 центів невиплачених відсотків за період часу з 4 травня 2017 року по 29 листопада 2017 року. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та трьох відсотків річних скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, в решті рішення залишити без змін. Посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив порушення норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 17 серпня 2018 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 травня 2018 року в частині стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 пені та трьох відсотків річних змінено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 пеню за договором банківського вкладу від 05 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028330000 в сумі 574,81 дол. США. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 три відсотки річних за договором банківського вкладу від 05 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028330000 в сумі 8 560,88 дол. США. На постанову апеляційного суду Чернівецької області від 17 серпня 2018 року подано касаційні скарги, за наслідками розгляду яких постанову апеляційного суду Чернівецької області від 17 серпня 2018 року в частині вимог ОСОБА_2 до АТ «Приватбанк» про стягнення трьох відсотків річних залишено без змін, а в частині вимог ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення пені скасовано та в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині позовних вимог ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення пені. Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сплату пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день прострочення. Урахувавши положення частини другої статті 258 ЦК України, суд стягнув пеню за період з 05 березня 2017 року (тобто з дня заявлення вимоги про стягнення пені) до 29 листопада 2017 року, оскільки представник відповідача в судовому засіданні просив застосувати наслідки спливу позовної давності та визначив розмір пені - 24 769 068,91 грн. Доводи відповідача щодо зменшення суми пені до розміру основного боргу, застосовуючи принцип розумності та справедливості, не прийнято до уваги, оскільки відповідач в повній мірі користувався коштами позивача і доказів того, що кошти позивача залишились у розпорядженні філії за адресою - АДРЕСА_1 і даними коштами відповідач не користувався, не надано. Проте з таким висновком колегія суддів повністю погодитися не може, виходячи з наступного. Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 05 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070028330000 (т.1 а.с.11). У відповідності до абзаців 2, 3 розділу Договору «Дані про вклад» сума вкладу становить 112 648,98 дол. США, а вклад оформлено на 365 днів до 05 січня 2014 року. У квітні 2014 року ОСОБА_2 було направлено до відповідача письмову заяву про розірвання договору банківського вкладу та повернення вкладу та виплату відсотків (т.1 а.с.12). Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 вересня 2014 року достроково розірвано договір банківського вкладу від 05 грудня 2013 року №SAMDNWFD0070028330000 та стягнуто з відповідача АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача вклад та нараховані відсотки у повному розмірі, а саме у сумі 115 236,69 дол. США (т.1 а.с.13-14). Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 18 грудня 2014 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 вересня 2014 року в частині дострокового розірвання договору банківського вкладу №SAMDNWFD0070028330000 від 05 грудня 2013 року скасовано. В решті рішення залишено без змін (т.1 а.с.15-17). 21 листопада 2017 року ОСОБА_2 подав АТ КБ «ПриватБанк» заяву, в якій просив добровільно виконати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 вересня 2014 року(Т.1 а.с.18). 29 листопада 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» виконало рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 02 вересня 2014 року у справі № 725/3492/14-ц (т.1 а.с.19). Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України). Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України). Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України). Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. У зв`язку з цим, висновок суду про те, що вартість послуги за договором банківського вкладу - це лише розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, не відповідає вимогам наведених вище норм законодавства, а також пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», яким визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага. Таким благом є видача (повернення) вкладнику його коштів. Тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок, що нарахування пені має відбуватися на всю суму утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, тому нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), Верховний Суд у складі колегій суддів судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), від 19 червня 2019 року у справі № 359/8114/17 (провадження № 61-81св19), від 11 січня 2020 року у справі 335/11482/16-ц (провадження № 61-19787св19). За таких обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо визначення суми пені, встановленої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», в іноземній валюті. У відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, відповідач просив застосувати до вимог щодо стягнення пені спеціальну позовну давність в один рік. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ). Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Виходячи з того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, з відповідача підлягає до стягнення пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі, що відповідає правовій позиції, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19). Згідно зі статтею 266, частиною другою статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах позовної давності за основною вимогою (постанова Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16). Відповідно до правової природи пені позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. З огляду на зазначене, враховуючи те, що на час вирішення справи кошти банком позивачу не повернуті, а відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, позивач мав право на стягнення пені, нарахованої у межах річного строку позовної давності до звернення з позовом до суду. Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 757/29269/18-ц. Отже, за період з 05 березня 2017 року по 28 листопада 2017 року пеня в розмірі 3 процентів річних за кожен день прострочення грошового зобов`язання з повернення депозитних коштів відповідно до умов депозитного договору на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» становить 24 517 412,45 грн. В суді апеляційної інстанції представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на необхідність застосування судами при ухваленні рішень принципів розумності, співмірності та справедливості, просив зменшити нараховану позивачеві суму пені до розміру відсотків, стягнутих з Банку у даній справі, які складають 2 682,19 дол. США, оскільки саме відсотки є прибутком (доходом) вкладника від розміщення ним депозитних коштів в банку. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що цей розмір значно перевищує розмір збитків. З огляду на обставини даної конкретної справи, ураховуючи положення Закону України «Про захист прав споживачів», умови укладеного договору депозиту та його розмір, суму відсотків, які були нараховані за спірним договором, що пеня за вказаним договором значно перевищує розмір збитків, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої у сумі 24 517 412,45 грн, застосувавши принципи пропорційності, розумності та справедливості. Стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, що значно перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи. Також суд апеляційної інстанції визначає суму пені у національній валюті України - гривні, оскільки вона є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу основного зобов`язання, а її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц). Ураховуючи викладене, завдання цивільного судочинства та виходячи із засад справедливості, колегія суддів дійшла висновку про зменшення пені до 230 000 грн, що відповідатиме принципам пропорційності та розумності у цивільному судочинстві. На підставі наведеного, рішення суду першої інстанції слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 230 000 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 травня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення пені змінити та стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) пеню за договором банківського вкладу від 05 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028330000 у розмірі 230 000 грн (двісті тридцять тисяч гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 травня 2020 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: А.І. Владичан І.Н. Лисак