Постанова 4803 № 201/2496/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5310/20 Справа № 201/2496/20 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2020 року по справі за позовом первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання незаконним та скасування рішення правління та про заборону чинити дії, направлені на проведення поліграфічних тестувань, - в с т а н о в и л а: У березні 2020 року первинна профспілкова організація співробітників АТ КБ "ПриватБанк" звернулася до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання незаконним та скасування рішення правління та про заборону чинити дії, направлені на проведення поліграфічних тестувань. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2020 року позовну заяву первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк» повернуто позивачу разом із доданими до неї документами. Не погодившись із такою ухвалою, первинна профспілкова організація співробітників АТ КБ "ПриватБанк" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просили ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що закони, які регулюють спірні правовідносини, не містять обов`язку профспілки вживати будь-які заходи для позасудового врегулювання спору, такі дії є лише правом профспілки; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, її розгляд здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки. (стаття 2, частини перша, друга статті 246 Кодексу законів про працю України). Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 Кодексу законів про працю України). За змістом статей 1,2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації. Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання. Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю. Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону). Положеннями статті 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачений розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, яка складається із представників сторін та утворюється за ініціативою однієї із сторін - на виробничому рівні - у триденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін. У разі потреби примирна комісія: залучає до свого складу незалежного посередника; консультується із сторонами колективного трудового спору (конфлікту), центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими заінтересованими органами. Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п`ятиденний, з моменту утворення комісій строк. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені. Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов`язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням. При цьому, за ст.13 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі і зобов`язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством. Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби, крайнім з яких, відповідно зі статтею 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»та статтю 44 Конституції України - є право на страйк. Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачено у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»). Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є захист інтересів позивача як профсплікової організації у сфері трудових правовідносин та інтересів працівників. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що досудове врегулювання спору не проводилось між сторонами, що є порушенням положень Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) і Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» зі змісту яких вбачається, що порядок вирішення спорів, які виникли між сторонами соціально-трудових правовідносин, проводиться примирною комісією або трудовим арбітражем, а також шляхом направлення подань про усунення порушень умов колективного договору та законодавства про працю, і лише у разі відмови в усуненні порушень сторона має право звернутися до суду. Втім, місцевий суд не звернув уваги на те, що колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. А тому, до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». За приписами ч.4 ст.367 ЦПК України, суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Враховуючи підстави звернення з позовом та те, що безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, висновок суду про повернення позовної заяви є таким, що не відповідає вимогам процесуального права. За приписами ч.4 ст.367 ЦПК України, суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, а саме повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі. Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 29 травня 2020 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.